Методичні рекомендації до вивчення теми
Підготовку до вивчення теми традиційно розпочніть із пригадування лекційного матеріалу, опрацювання відповідних розділів рекомендованих вам навчальних підручників і посібників, інших джерел. Використайте запропоновані вам опорний конспект та план (логіку) засвоєння матеріалу теми:
1. Поняття, форми, види та соціальні функції культури. 2. Нова соціально-культурна реальність в Україні. 3. Соціологія релігії. 4. Соціологія науки. 5. Соціологія освіти.
При підготовці до семінарського заняття необхідно усвідомити ту велику роль, яку у формуванні цілісності суспільства, його якісному визначенні відіграє культура. Термін «культура» латинського походження і спочатку означав обробку землі, її культивування. Надалі цим терміном почали визначати все, створене людиною, а під культурою, розуміти все, що відрізняє людину, суспільство від природи, є результатом соціальної взаємодії. Це — знаряддя праці, соціальні форми життя, звичаї, норми, соціальне регулювання поведінки, соціальний контроль тощо. Культура — поняття складне та багатогранне. В широкому значенні слова культура — це соціальний механізм взаємодії (методи, способи, засоби взаємодії) особистості, спільноти з середовищем існування (природним і соціальним), який забезпечує передачу досвіду та розвиток перетворювальної діяльності. У вузькому значенні слова — це цінності, переконання, зразки поведінки, притаманні певній соціальній групі, певному суспільству. Залежно від рівня, масштабів, форм соціальної взаємодії розрізняють типи, види та форми культури. Історично склались дві форми культури: висока (елітарна) та народна (фольклорна). Елітарна включає, насамперед, класичну музику, живопис, літературу. їх створюють професіонали високого рівня. Народна культура — фольклор, пісні, танці, казки, міфи — створюється людьми в повсякденному житті. Як правило, елітарна культура створюється та споживається невеликою кількістю людей, народна — пов'язана з життям широких мас. У сучасному суспільстві у зв'язку з розвитком засобів масової інформації виникає ще одна форма — масова культура, яка апелює до всіх верств населення та розрахована на масове споживання. Різноманіття культур не виключає спільних елементів або культурних універсалій. Виділяють десятки загальних рис, притаманних різним культурам. Насамперед, це виготовлення та використання одягу, знарядь праці, звичай дарування та гостинності, поховальні ритуали, засудження вбивств, крадіжок тощо. Культурні універсалії дозволяють говорити про спільні культурні тенденції розвитку загальнолюдської культури.
Головними складовими елементами культури є: 1) мова як система знаків, наділених певним значенням, які використовуються для збереження, переробки та передачі інформації; 2) цінності, які включають змістожиттєві цінності (уявлення про щастя, сенс життя), цінності міжособового спілкування, сім'ї, вірування, переконання. 3) норми, які виражають вимоги до поведінки. Вони дозволяють здійснювати соціальний контроль та дають зразок поведінки. 4) складні зразки поведінки: звичаї, традиції, обряди. Звичаї являють собою приклади соціальної регуляції, взяті з минулого. Традиції — успадковані елементи, які забезпечують послідовний зв'язок у людській історії. Обряди— стереотипи символічних колективних дій, що виражають почуття. Всі ці елементи виступають не тільки засобом збереження та передачі досвіду, а й засобом перетворювальної діяльності.
Культура виконує цілий ряд функцій: 1) генетичну (народжена суспільством, сама впливає на нього); 2) ціннісно-нормативну та виховну (культурні норми, цінності впливають на соціалізацію індивідів); 3) інтегративну (як соціальна система, що впливає на розвиток суспільних відносин); 4) регулятивну (збереження відносної цілісності суспільства); 5) світоглядну (формує в межах культурної системи світогляд); 6) пізнавальну (виявляється в діяльності науки та в освіті); 7) комунікативну (реалізується в передачі соціальної спадщини за допомогою мови); 8) соціального контролю (виявляється в дії права і моралі) та ін.
Таким чином культура являє собою один з найвпливовіших соціальних інститутів, який суттєво обумовлює характер суспільних відносин та спрямованість соціальних процесів.
|