Культури учнів в умовах диференційованого підходу
У державних навчальних програмах урок називається основною формою фізичного виховання учнів. Принципи диференціації та індивідуалізації визнаються основними під час організації фізичного виховання учнів. Забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням стану їхнього здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості, визначено однією з головних вимог до сучасного уроку фізичної культури. Програми дозволяють учителям використовувати навчальний матеріал попереднього або наступного класу для навчання учнів, які відстають чи випереджають своїх однолітків за рівнем фізичної підготовленості. Поряд з цим, програмовий зміст побудований без урахування диференційованої діяльності учнів різних типологічних груп. Хоча в науковій галузі “Фізична культура” були спроби такого підходу. Зокрема: ¨ освітня навчальна програма для учнів 1 - 11 класів (авторський колектив під керівництвом А.Матвєєва); ¨ навчальна програма освітньої галузі “Фізична антропологія”, до складу якої ввійшов шкільний предмет “Фізична культура” (А.Мали-шевський, В.Шаулін); ¨ програма формування навичок самостійності учнів на уроках фізич-ної культури (В.Трещалін); ¨ експериментальна програма диференційованої фізкультурної освіти молодших школярів (І.Сулейманов, Н.Ніясов, Е.Коротков); ¨ інформаційно-діагностична програма “Школяр” (В.Шаповалова у співавторстві) тощо. Запропоновані авторами програм структура, її цільова спрямованість, завдання й засоби щодо їх реалізації мають різнорівневий зміст, коли кожному етапу навчання у школі відповідає певний “рівень фізкультурної освіти”, сформованість в учнів навичок самостійної та інструкторської діяльності, резервні можливості організму учнів. Поряд з цим, зміст формування фізичної культури учнів у проаналізованих програмах штучно обмежений віковими рамками. Формування фізичної культури учнів повинно мати особистісно-збагачувальний характер за мірою опанування індивідуумом цінностей фізичної культури. Структура, зміст, специфіка програмно-методичного забезпечення формування фізичної культури учнів має передбачати задоволення права кожної дитини на активну фізкультурну діяльність, дорослішання, самоствердження. При цьому, арсенал засобів фізичного виховання, стиль взаємовідносин учнів і вчителя, обсяг самостійності щодо вдосконалення власного й оточуючого середовища мають програмуватися і змінюватися відповідно до життєвого досвіду учня, його соціального статусу, індивідуальних планів учня. З позиції вищеозначеного науковці проаналізували поурочне планування вчителів фізичної культури, здійснили спостереження за урочною діяльністю з фізичного виховання. Диференційований підхід до організації діяльності учнів на уроках планується вчителями за такими критеріями: за статтю учнів (23,3%); за рівнем їхньої фізичної підготовленості (3,8%); за станом здоров’я школярів, відповідно до їхньої медичної групи (9%); за рівнем сформованості рухових умінь і навичок з певних розділів навчальної програми (9%). Вчителі акцентують увагу на техніці виконання вправ (98%), визначають вимоги до дисципліни учнів (95%), виконання ними правил техніки безпеки (100%). Менша кількість учителів зосереджують увагу на індивідуальному підході до учнів (12%), програмують їхню диференційовану діяльність за певними видами роботи (26%). Фактична діяльність учителя і учнів на уроках не відповідає структурі й напрямку запланованих педагогічних завдань розвивального типу (7,5%), освітнього типу (21,9%). Заплановані виховні завдання відповідали змісту практичної діяльності в 11,5% уроків, оздоровчі завдання - у 34%. У робочих планах деяких вчителів простежується формалізм, коли плани розроблені не задля дидактичного забезпечення урочної діяльності, а для адміністрації школи. Однак фактична діяльність певної групи вчителів (40%) демонструє їхнє бачення індивідуальних особливостей своїх учнів, що втілюється у гуманне ставлення до них. Учителі намагаються створити комфортні умови для тих учнів, хто за певними показниками відрізняється від більшості своїх однолітків. Співставлення змісту робочих документів, які розроблені вчителями фізичної культури з дійсною їхньою урочною діяльністю і наявними поглядами на означену проблему, які вони виклали під час анкетування та інтерв’ю (табл.1.1.), демонструють розбіжність між знаннями, вміннями вчителів щодо формування фізичної культури учнів в умовах диференційованого навчання. Таблиця 1.1.
|