Особливу увагу заслуговує розгляд зв'язку істини, мови і розуміння в феноменологічній герменевтиці Г.-Ґ. Ґадамера. Проблема розуміння виникає в феноменологічної герменевтиці Ґадамера під впливом двох факторів: по-перше, через розробки цієї проблеми в рамках екзистенціальної аналітики Dasein в «Бутті і часу» М. Гайдеґґера, і, по-друге, внаслідок дослідження даного питання в традиційній герменевтиці. Під впливом Гайдеґґера Ґадамер пов'язує розуміння з (само) розкриттям істини (буття), однак це розкриття відбувається не в індивідуальному «житті» Dasein, а в діалозі, підтвердженням чого є підкреслюваний Ґадамером етимологічний зв'язок понять «розуміння» (Verstehen) і «угоди» (Verständigung). Отже, для Ґадамера розуміння є універсальним інтерсуб'єктивним феноменом, на якому може бути заснована герменевтична філософія.
Результатом подібної постановки проблеми розуміння є тісний зв'язок його з середовищем, в якій воно відбувається – з мовою. Мова проблематизується в німецькій лінгво-філософської традиції як універсальний інтерсуб’єктивний медіальний феномен. Отже, Ґадамер, який вирішує проблему розуміння схожим чином – на противагу «психологічному» (суб'єктивістському) і «історичному» трактуванням – ув'язує звершення розуміння з мовою, яка концептуалізується як угода, діалог і «пошук спільної мови».
