Висновки. Схиляння громадської думки на користь активного громадського життя, яке спостерігається на зламі XVI - XVII ст.

Схиляння громадської думки на користь активного громадського життя, яке спостерігається на зламі XVI - XVII ст., свідчить, що у філософській культурі України того часу почали активно утверджуватись і переважати принципи ренесансно-гуманістичної ідеології, передовсім ідеали громадянського гуманізму епохи Відродження і Реформації. Зберігши вічні християнські вартості, громадянський гуманізм, як відомо, органічно інтегрував їх в нову європейську духовність, що стала формуватися в результаті якісно нових суспільних процесів. Разом з тим широке звернення українських мислителів кінця XVI - першої половини XVII ст. до культурних надбань тогочасної Європи виразно засвідчує рішучу переорієнтацію української духовності на європейські зразки. Чижевський цілком слушно писав, що "замість повороту до Візантії, Україна обернулася обличчям на Захід".

Це було першим істотним фактом нашого культурного відродження. Духовне протистояння двох протилежних течій, про які йшлося вище, і які на світоглядному рівні виражали дві філософські орієнтації - окциденталізму (західництва) й орієнталізму (східняцтва), відіграло в цьому процесі вирішальну роль, бо воно внутрішньо вивільнило закумульовані віками величезні духовні сили і спонукало тогочасну українську інтелігенцію задуматися над суттю свого національного "Я". Тому з повним правом можна стверджувати, що філософська культура України кінця XVI - першої половини XVII ст. досягла такого рівня розвитку, коли в її надрах змогли зародитись і сформуватися перші паростки національної філософської думки.

Аналізуючи філософські проблеми та ідеї, що розглядаються у творах українських церковних інтелектуалів, ми виокремили наступні аспекти та особливості впливу протестантизму України XVI – XVII століть на розвиток вітчизняної філософської думки

При аналізі праць вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі філософії і релігієзнавства, ми провели паралелі між філософією протестантизму та поглядами православних діячів 16-17 ст., і виявили багато спільних рис, показавши значні реформаційні впливи на полемічну літературу, православних письменників, церковні структури та вчення.

Отже, філософські, освітні і релігійні ідеї, відображені в діяльності полемістів пройняті принципами гуманізму й Реформації, є результатом тісної взаємодії православної та протестантської Церков. Провівши історико-філософський аналіз творів православних інтелектуалів в контексті філософського впливу ідей Реформації, з'ясували значний внесок філософії протестантизму у розбудову громадянського суспільства в Україні та у становлення філософської думки. Тому сучасне українське суспільство потрібно розглядати в світлі подій європейської Реформації.

Творчість Герасима Смотрицький, являється яскравим відбиттям реформаційних впливів на полемічну філософську літературу. Він трактує церковні питання з раціоналістичного, а не догматичного становища, з погляду сучасного українського життя, потреб і вимог українського громадянства, а не з погляду традиції.

Цей напрям потім дає себе відчувати в писаннях т. зв. Клірика Острозького, в «Пересторозі», а найсильніше виступає в «Треносі» Герасимового сина Мелетія, що в цім творі найбільш зближається до протестантської доктрини, до протестантських впливів.

Наприкінці XVI - у першій половині XVII ст. філософська думка в Україні перебувала під впливом Реформаційних ідейних і світоглядних течій. Їх сутність визначали ідейні установки доби Відродження, сфокусовані в категоріях ренесансної філософії.