ВИСНОВКИ. В дослідженні на основі поставлених завданьбув проведений аналіз та розв’язана наукова проблема, внаслідок чого виявлено значний вплив протестантизму наВ дослідженні на основі поставлених завдань був проведений аналіз та розв’язана наукова проблема, внаслідок чого виявлено значний вплив протестантизму на формування світогляду українських філософів. Найвагомішим здобутком нашої роботи стало з'ясування ролі реформаційних рухів у національно-духовному відродженні кінця XVI - першої пол. XVII ст., та поєднання Реформації з розвитком полемічної літератури. 1. Шляхом аналізу літературної спадщини діячів реформації та наявних наукових досліджень розкрито філософські та освітні аспекти діяльності протестантських конфесій. Підбиваючи підсумки дослідження та узагальнюючи здобуті результати історико-філософського аналізу впливу реформаційних концепцій на філософське та релігійне життя України в XVI – XVII століть, ми можемо зробити наступні висновки: - у XVI - XVII ст. в Україні освіта та філософська думка досягнули значного розвитку. Розповсюдження ідей реформації створило можливість для якісних змін в освіті та філософській науці. - поширення протестантських шкіл зіграло позитивну роль у розвиткові української національної освіти, філософської думки та культури. - філософські положення Реформації мали позитивний духовний характер і були відповіддю на потреби українського суспільства в 16-17 ст. Це доводить позитивне значення впровадження в життя суспільства морально- етичних засад Реформації. - розвиток філософської думки в Україні виходив із засад Реформації й ґрунтувався на принципах гуманізму, зв’язку виховання із життям, врахування індивідуальних особливостей вихованців, системності й послідовності у навчанні й вихованні, єдності вимог і поваги до особистості, поєднання педагогічного керівництва з розвитком самостійного виховання. - значення реформації в культурнім житті українського народу полягає в тому, що вона висунула потребу вищої освіти та кращого рівня шкіл. Крім того, під впливом реформації виступає щораз виразніше намагання наблизити літературну мову до народної, зробити її доступною для найширших кіл громадянства. - досліджуючи розвиток Реформації в українських землях Речі Посполитої в ХVI- ХVII ст. ми з’ясували основні концептуальні положення протестантизму, які постають в дослідженнях української філософської думки даного періоду. 2.Дослідивши філософську та літературну спадщину протестантизму ми виявили, що реформаційні діячі мають цілковите право називатися одними з фундаторів українського Відродження XVI ст. Проаналізувавши філософсько - освітні аспекти діяльності протестантських конфесій ми прийшли до наступних висновків: - культурно-освітня місія протестантів в Україні найбільш повно виявилася у шкільництві, видавничій, перекладацькій діяльності, у філософській та релігійній літературі. І згодом це взяли на озброєння діячі братського руху, розпочавши відродження церкви з реформи шкільної освіти. - особливо значна роль творчості протестантських письменників та педагогів в контексті розвитку філософської науки та удосконалення навчально-виховної практики. - одним із яскравих проявів освітньої діяльності реформаційних течій було виникнення протестантських шкіл, які розповсюджували реформаційні ідеї та морально – етичні принципи протестантизму. - реформаційні течії кальвіністів, унітаріїв, чеських братів та їх літературні твори привели українців до тіснішого зв’язку з духовною культурою Західної Європи. 3. На підставі архівних матеріалів, світських та церковних джерел відтворені прояви реформаційних концепцій в творчості українських філософів та релігійних діячів в полемічний період. Проаналізувавши філософсько- полемічну літературу ми можемо виокремити основні аспекти впливу реформаційних ідей на розвиток вітчизняної філософської думки та діяльність інших релігійних організацій. - в XVI ст. православна церква перебувала в великому занепаді і почала підноситись тільки в останній чверті цього століття, саме завдяки впливові Реформації та союзу з протестантами. - реформаційні впливи відображені у релігії, насамперед у її догматах, культових діях, церковній формі та в суспільній діяльності і формуванні православних філософських концепцій. - оскільки протестантизм завжди був відкритий до діалогу з релігійними, та державними організаціями при вирішенні соціальних питань, а філософія у протестантизмі є невід'ємною частиною соціального вчення, то це сприяло формуванню релігійної толерантності в українському суспільстві. - філософська творчість письменників-полемістів, відіграла важливу роль у піднесенні релігійної свідомості народних мас. Провівши аналіз філософських творів полемістів, ми виявили, що філософські ідеї Реформації в значній мірі відображені в полемічних православних творах. - завдяки союзницьким відношенням з протестантами філософський модус творчості протестантів, значною мірою відповідав уявленням тогочасної православної пастви. - світоглядні позиції діячів православної церкви формувалися під впливом філософських концепцій Реформації, а національно-релігійний рух, що розвинувся навколо проблеми «унії», сприяв засвоєнню реформаційної літературної традиції. - на значному джерелознавчому матеріалі показано, що в інтерпретації питань, які стосувалися православно-католицьких суперечностей, реформаційні діячі допомагали православним, опираючи свої полемічні судження на тексти Святого Письма. - розкриваючи зміст філософських та релігійних концепцій протестантизму з’ясували, що філософський модус творчості протестантів, зміщений не в обрядову, як католиків, а в морально-етичну та суспільно-політичну площину. Він знаходив свій вияв у звинуваченнях римського папи та єзуїтів в гордості, марнославстві й тиранії. Папа оголошувався антихристом, оскільки він відкинув Божий моральний закон, а Римська Церква представлялася розсадником зла, аморальності та єресі. Прерогативою протестантизму була суспільна справедливість, рівність усіх людей перед Богом, піднесення ідеї спасіння вірою, а не індульгенціями та заступництвом «святих», верховенство Біблії над папами та церквою. Доведено, що такий філософсько – етичний підхід, відображений у змісті полемічної літератури кінця XVI – початку XVII ст., є головною тенденцією православної полемічної літератури антикатолицького спрямування, якій були також властиві засудження аморальності, піднесення ідеї спасіння, запорукою досягнення якого виступала віра, суспільна справедливість, верховенство Божого Закону та права, рівність усіх людей перед Богом, та уявлення про папу-Антихриста. Про це свідчить найвизначніше явище українського XVI ст. - полеміка Івана Вишенського, яка своїми темами і змістом (наприклад: релігійна особистість грає для Вишенського не меншу роль, аніж церква), зв’язана з духом реформації. Тому немає сумніву, що впливи реформації були в Україні значно ширші та глибші ніж це представлено в літературі. 4. Протестантизм знайшов широке наслідування в світогляді українського народу. Вплив протестантських ідей на формування релігійної свідомості українського народу та на становлення української філософії, полягає в наступному: - реформація штовхнула представників «литовсько-руської» літератури до проблеми літературної мови; такою мусіла бути народна мова, бо Слово Боже повинне стати доступним усім народам світу їх власною мовою. Запекла релігійна боротьба з католиками змусила православних, за прикладом протестантів, взятися за живу народну мову, а це привело до буйного розквіту української літературної мови в XVI - XVII ст. - завдяки співробітництву з культурно сильнішим протестантизмом, православна церква мусила критичніше глянути на себе й серед неї пішов великий рух по розвитку української освіти. В XVI ст. православні почали засновувати свої школи, які б відповідали рівню протестантських. Величезну роль відіграла в цьому відношенні діяльність князя К. Острозького та братських шкіл. - протестантський вплив на українське православ’я, витворив й духовні його прикмети: воно ніколи не знало релігійної нетерпимості та обрядової зарозумілості, як то бачимо, скажімо, у духовенства московського. - здійснивши аналіз творів та навчальних посібників того часу, виявили, що і підручники, і полемічні твори того часу носили яскраво виражений реформаційний характер. Вони були пройняті гуманістичними та реформаційними настроями українського народу. - реформаційні впливи викликали небачене національно-культурне піднесення серед українського народу. Тривалий період застою, занепаду, зубожіння в церкві, змінився різким якісним оновленням цілого ряду сфер національного життя - релігійної, наукової, культурної, освітньої. Реформація спричинила прискорений розвиток богословської, філософсько-полемічної літератури, проповідницької діяльності. На якісно новий рівень виходять філософія, публіцистика, освіта, книгодрукування, перекладацька справа, архітектура з явними ознаками західної протестантської культури. - виявлено вплив протестантів на подальший розвиток філософської думки України, показано, як характерні особливості руху проявлялись і впливали на творчість українських філософів XVIII - XIX століть. Принципи Реформації «свобода, рівність, братерство» стали основою українського ідеалу духовності. - освітньо - виховна програма протестантизму була етноцентричною і мала національну мовно-культурну зорієнтованість, пропагуючи філософську концепцію Реформації проповідувати Боже Слово та нести освіту «кожному народу на його мові». Ця концепція була в протиріччі з католицькою латинською одномовністю. Український народ вибрав саме реформаційну, ще гуситську тезу - Біблія, освіта і богослужіння мають бути на народній, зрозумілій мові. Це положення не втратило своєї значущості й дотепер, на етапі розбудови незалежної Української держави Ми спробували реконструювати історичну дійсність і показати комплекс причинно-наслідкових зв’язків протестантської діяльності та її результатів. Це дослідження спростовує поверхневе ставлення тих істориків, які прагнуть подати протестантизм, як тимчасове явище в релігійній історії України. Тому в роботі наводяться факти та аргументи в доказ того, що православна спільнота зазнала значних реформаційних впливів. Даючи оцінку впливам раннього протестантизму, який існував в Україні більше 150 років, як могутній релігійний рух, ми довели, що вони мають філософський, духовний, соціальний і церковно-організаційний характер. У долі українського народу Реформація зайняла особливе місце. Вона стала формуючим чинником української ментальності та народного духу. Чинником, який найкраще відображає характер народу і одночасно є тією історичною віхою, на яку необхідно озиратися, з якою потрібно звіряти свій поступ, над якою повинно розмірковувати, щоб пізнати себе, свої потреби, прагнення та ідеали. Актуалізуючи значення реформаційного руху, та визначивши роль духовної спадщини реформаційних діячів, зауважимо позитивний приклад протестантизму для сьогоднішніх християнських рухів. Тому необхідно визначити можливості використання філософських засад протестантизму в сучасній філософії, в реформуванні освіти та виховання. Крім того, ми вважаємо, що релігійна палітра поглядів діячів Реформації може стати в потребі нашому сучасникові, як цілком самодостатня система розміркувань, що органічно поєднується із запитами поточного часу. Духовне відродження України неможливе без самоідентифікації з урахуванням багатовікового досвіду церковно - релігійного розвитку. Під цим оглядом філософсько - релігійна спадщина реформаційних рухів може бути сміливо визнана такою, що зберігає свою актуальність і на нинішньому етапі розвитку України. АНОТАЦІЯ. Магістерська робота є історико-філософським дослідженням протестантизму України XVI – XVII ст як цілісного історико-культурного феномена, вираженого в ідеях, що її структурують та забезпечують її цілісність. На основі аналізу концептів, у яких осмислюється український протестантизм – конфесіалізації, просвітництва та гуманізму. В дослідженні визначено значення протестантської філософської думки, розкрито її роль в українській історії та філософії. В роботі комплексно досліджуються і аналізуються фактори, які зумовили активізацію розвитку філософської думки в українських землях в XVI - XVII ст. Дослідженням встановлено, що саме протестантизм став потужним каталізатором українського Відродження та подальшого розвитку освіти і філософської думки в українських землях в XVI - XVII ст. [1].Драгоманов «Переднє слово» до Громади», 1848 [2] Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. – М.: Политиздат, 1988. – 592 с. [3] Философский словарь. Под ред. М.М.Розенталя. Изд. 3-е. М., Политиздат, 1975. – 496 с. [4] Философский словарь. Под ред. М.М.Розенталя. Изд. 3-е. М., Политиздат, 1975. – 496 с. [5] Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1994. - 576 с. [6] Философский словарь. Под ред. М.М.Розенталя. Изд. 3-е. М., Политиздат, 1975. – 496 с. [7] Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1994. - 576 с. [8] Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1994. - 576 с. [9] Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1994. - 576 с. [10] Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1994. - 576 с. [11] Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. – М.: Политиздат, 1988. – 592 с. [12] Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. – М.: Политиздат, 1988. – 592 с. [13] Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. – М.: Политиздат, 1988. – 592 с. [14] Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1994. - 576 с. [15] Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1994. - 576 с. [16] Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1994. - 576 с. [17] Пор.: Ісаєвич Я. Основи релігійного життя і філософії на Україні (до кінця XVIII ст.) // Bielarus, Lithuania, Poland, Ukraine: The Foundations of Historical and Cultural Traditions in East Central Europe. — Lublin; Rome, 1994. — p. 155 — 175. [18] Tworek S. Szkolnictwo kalwińskie w Małopolsce i jego związki z innymi ośrodkami w kraju i za granicą w XVI - XVII w. — Lublin, 1968. [19] Ісаєвич Я. Д. Джерела історії української філософії доби феодалізму. - Київ, 1972. - С. 74 та ін.; про друкарню в Панівцях: Його ж. Преемники первопечатника. - Москва, 1981. - С. 40. [20] Tazbir J. Polityczne meandry Jerzego Niemirycza // Przegląd Historyczny. - 1984. - T. 75, z. 1. - S. 23 - 36. [21] Tazbir J. Kisielińko-bereski zbiór braci polskich // Przegląd Historyczny. - 1966. - T. 57. -C. 1. [22] Грушевський M. Історія України-Руси. — Київ, 1995. — T. 6. — C. 422. [23] Огородник І., Огородник В. Історія філософської думки в Україні. К.: Вища школа, Т-во “Знання”, 1999. – С.17-70 [24] Огородник І., Огородник В. Історія філософської думки в Україні. К.: Вища школа, Т-во “Знання”, 1999. – С.17-70 [25] Огородник І., Огородник В. Історія філософської думки в Україні. К.: Вища школа, Т-во “Знання”, 1999. – С.17-70 [26] ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ. У П’ЯТИ ТОМАХ. ТОМ 2 (Українська культура XIII - першої половини XVII століть). Київ, "Наукова думка", 2001 [27] ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ. У П’ЯТИ ТОМАХ. ТОМ 2 (Українська культура XIII - першої половини XVII століть). Київ, "Наукова думка", 2001 [28] Памятники др. письменности CLXXXI c. 7 [29] Памятники пол. лит. II с. 936. [30] Шевченко Ігор. Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку XVIII століття / авторизований переклад з англійської Марії Габлевич, під редакцією Андрія Ясіновського. Львів: Інститут Історії Церкви Львівської Богословської Академії 2001.XIX+250 с., 5 карт. [31] 16. Харлампович К. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII века, отношение их к инославным, религиозное обучение в них и заслуга их в деле защиты православной веры и церкви. – Казань: Типо-литография Императорского Университета, 1898. – 524 с. + LXII. [32] Шевченко Ігор. Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку XVIII століття / авторизований переклад з англійської Марії Габлевич, під редакцією Андрія Ясіновського. Львів: Інститут Історії Церкви Львівської Богословської Академії 2001.XIX+250 с., 5 карт. [33] М.Грушевський, Історія України т. V, с. 462. [34] Шевченко Ігор. Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку XVIII століття / авторизований переклад з англійської Марії Габлевич, під редакцією Андрія Ясіновського. Львів: Інститут Історії Церкви Львівської Богословської Академії 2001.XIX+250 с., 5 карт. [35] Гизель И. Мир с Богом человеку. К., 1669, 1671 [36] Ставровецький К.-Т. Євангеліє учительноє. Там само. — С. 271 [37] Паславський І.В. З історії філософських ідей на Україні. — С. 41. [38] Паславський І.В. З історії філософських ідей на Україні. — С. 65 - 79; Філософія Відродження на Україні. - С. 92 - 93. [39] Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., с. 155 – 158. [40] Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., с. 155 – 158. [41] Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., с. 155 – 158. [42] Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., с. 155 – 158.
|
