Генетика поведінки кішок.
Цікавими моделями для вивчення генетики поведінки можуть бути Felis catus (іноді називані Felis domestica) з їхніми численими породами. Каріотип домашніх кішок складається з 38 хромосом, з них 36 - аутосоми і 2 - статеві хромосоми (ХХ - у самиць та ХY - у самців). Забарвлення й візерунки хутра в кішок спадково обумовлені. Кішки бувають усіх кольорів, крім зеленого: чорні, білі, коричневі, кремові, червоні (найрізноманітніших відтінків), голубі, сірі. Кішкам властиве також різноманіття малюнків хутра (тигрова, мармурова, плямиста, з мітками на морді, лапах, хвості й ін.) Одні кольори домінують над іншими (наприклад, чорний над блакитним, червоний над кремовим), інші, обумовлені рецесивними алелями генів, проявляються лише в гомозиготному стані, тобто, як правило, при інбридингу (ліловий, світло-коричневий і ін.), треті успадковуються зчеплено зі статтю (червоний, рудий). Довжина хутра в кішок успадковується по типу домінування: короткошерстість T (LL) над довгошерстістю (ll). Іноді проявляється проміжне спадкування довжини волосу в гетерозигот. Важливе значення для розведення й використання кішок має виявлення в них спадково обумовлених хвороб. До теперішнього часу в кішок виявлено більш ніж 15 генетично обумовлених аномалій і хвороб. Найпоширенішими з них є:
Таблиця ___
|