Типи спадкування деяких ознак і аномалій у кішок
Описаний аутосомний ген, що контролює прояв реакції кішки на котовник котячий (Nepcia catariа) – рослина із сімейства губоцветных, споріднене до м'яти й шавлії. Тварини, чутливі до цієї рослини, збуджуються при кожному його впливі й можуть виявляти ефірне масло, що міститься в ньому, у дуже малих концентраціях. У кішок можна спостерігати віддалений еквівалент синдрому Ваарденбурга. Цей синдром характеризується тим, що 5% глухих від народження людей мають очі різного кольору, недорозвинену VIII (переддвірно-завиткову) пару черепних нервів і білі пасма волосся (пасма, що передчасно сивіють). У геномі сіамських кішок є гени альбінізму. Подібно до тварин-альбіносів інших видів й альбіносів-людей, у цих кішок збільшена частка тих зорових волокон, що йдуть від сітківки, перехрещуються в хіазмі й проектуються в протилежну півкулю. У зв'язку із цим такі волокна неправильно пов'язані із клітинами латеральних колінчатих тел. Оскільки по-різному розташовані рецептори посилають різну інформацію, парні клітини утворень підкірки повинні були б передавати суперечливі повідомлення в зорову кору. Викликане цим порушення діяльності кори призводило б до порушення поведінки кішки: вона не змогла б правильно визначати положення предметів у просторі.
Рис.8.10. Сіамські кішки
Але в сіамських кішок таких відхилень у поведінці не спостерігається. Вони здатні ловити мишей, вибирають безпечний шлях, не зачіпаючи перешкод, і не попадають у ями. У таких кішок розвивається один із двох можливих шляхів самозбереження: або їх мозок блокує неузгоджені сигнали від клітин колінчатих тіл, або зорові нерви змінюють свій шлях до кори таким чином, що сигнали від кожного з колінчатих тіл прибувають у різний час. Що стосується сіамської кішки, то у випадку використання другої стратегії, тобто при передачі неузгодженої інформації різними шляхами, вона буде косоокою. Сіамське кошеня навчається компенсувати дефект своїх очей у перші 1,5-2 місяці життя. Однак, досягнута таким чином «нормалізація» зорового сприйняття різко знижує гостроту зору, тож для цього виду кішок характерний менший ступінь бінокулярності зору, ніж для всіх інших. Крім того, сіамські кішки відрізняються повільним розвитком і характерним хрипким нявканням. Можливо, специфіка забарвлення позначається й на характері кішок. Припущень із приводу того, як співвідносяться колір хутра з характером і поведінкою, багато. Якщо гени, відповідальні за колір хутра, розташовані поруч із генами, що мають відношення до органів чуття або поведінки, то якісь особливості поведінки можуть супроводжувати певне забарвлення тварини. Крім того, хімічні речовини, що забарвлюють хутро, теж можуть бути пов'язані з функціями мозку таким чином, що наявність або відсутність пігментів може чинити деякий вплив на мозок. Нарешті, пігмент може діяти на чуття безпосередньо (наприклад, білі кішки глухі через дефект гена, відповідального за слух, що зчеплений з іншим, відповідальним за біле хутро).
|
