ВИСНОВКИ

 

У роботі здійснено наукове узагальнення та теоретико-експериментальне розв’язання наукової проблеми функціонування управлінської задачі я методу управління загальноосвітнім навчальним закладом. Здобуті у процесі дослідження результати дають підстави для наступних загальних висновків.

Дослідження проблеми управлінської задачі як методу управління зумовлено зміною ідеологічної, філософської та педагогічної парадигм і здійснено з урахуванням реформаційних та модернізаційних процесів у системі освіти, специфіки управлінської діяльності в кожному конкретному закладі та управлінні освітою.

Стратегічна мета та завдання, поставлені перед керівниками різних ієрархічних рівнів управління освітою в умовах реалізації гуманістичної парадигми освіти в Україні зумовлює необхідність підвищити управлінську кваліфікацію керівних кадрів на основі реалізації творчого потенціалу, особистісних якостей, засвоєння культурних норм, професійної майстерності в процесі управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, що й зумовлює специфіку постановки проблеми управлінської задачі у новому освітньому контексті.

Проведений теоретичний аналіз сприяв визначенню таких наукових підходів, як системний, діяльнісний, компетентнісний, особистісний, функціональний, які забезпечили реалізацію мети і завдань дослідження та склали концептуальну основу його реалізації.

Охарактеризовано базові поняття дослідження і представлено різні авторські визначення поняття “управлінська задача”, “методи управління” та розкрито наукові підходи (системний, функціональний, інформаційний) до витлумачення їх суті через різноманітні педагогічні та психологічні категорії.

У процесі дослідження визначено зміст та структуру системи управлінських задач навчального закладу з позицій системного, діяльнісного та компетентнісного підходів як систему взаємопов’язаних компонентів: змістового (функціонального), процесуально-операційного та особистісного (індивідуально-психічний, мотиваційний, комунікативний і рефлексивно-креативний складники).

Модель базується на модернізованому змісті та визначених у результаті аналізу організаційних і структурних елементах управлінської діяльності керівника закладу.

Розроблено критерії визначення оптимальності формулювання управлінської задачі стосовно оптимізації інформаційного забезпечення управління навчальним закладом і показники її реалізації в загальноосвітніх навчальних закладах.

Розроблена, теоретично обґрунтована та експериментально перевірена в процесі дослідження модель системи організаційно-педагогічної діяльності керівників навчальних закладів, побудована на основі системно-структурного, функціонального, діяльнісного та інформаційного наукових підходів і методологічних основ теорії управлінської задачі як методу управління.

Модель утворюють взаємопов’язані компоненти: суб’єкти управління, цільове призначення, етапи, види, зміст, форми діяльності, технології, механізми управління, критерії та рівні сформованості управлінської компетентності керівників, кожен із яких є комплексом організаційно-педагогічних умов і засобів, які забезпечують цілеспрямований й опосередкований впливи на підвищення управлінської доцільності.

Визначено, що суттєві соціально-економічні перетворення, які відбуваються в Україні, висунули на одне з провідних місць необхідність якісної перебудови управлінської діяльності в усіх сферах виробничого та соціального життя нашого суспільства, у тому числі й у сфері освіти. Доводиться, що наукове управління загальною середньою освітою регіону від конкретної школи до обласного управління освіти вимагає перш за все серйозного інформаційного забезпечення, яке відображає ключові грані освітнього процесу і є базою для формування науково обґрунтованих, об’єктивних та оперативних управлінських впливів, управлінських рішень.

 

Аналіз досвіду управління загальною середньою освітою на різних рівнях свідчить про відсутність чіткої системи в роботі керівників під час проведення збору, обробки, зберігання, накопичення та використання інформації. При цьому, як правило, превалює опора на інформацію випадкову, що є однією з причин однобічності, суб’єктивності й відірваності управлінських дій від реальної освітньої дійсності. Розкрито низку складних протиріч у безпосередній управлінській діяльності та причини їх виникнення.

У процесі дослідження виявлено, що якісне інформаційне забезпечення управління загальною середньою освітою вимагає відмови від традиційних схем управлінської діяльності – жорсткого, формального, адміністративного, бюрократичного управління, що ґрунтується лише на командній інформації, та переходу на гнучке управління, за якого учасники освітніх дій набувають статусу суб’єкта управлінської діяльності. Саме тоді управління набуває характеру не традиційної вертикалі з вектором потоку командної інформації згори донизу, а управління з інформаційним вектором знизу: від учня та його батьків, учителя, керівника школи до обласного управління освіти і науки. Більше того, в основу управлінської діяльності має бути закладена теза про необхідність переходу в управлінських діях до педагогіки особистісних стосунків, коли керівники намагаються побачити в кожному з учасників освітнього процесу регіону людину, яка потребує до себе поваги, коли вона не примушується, а заохочується до самостійності й творчості. Це означає дотримання керівниками регіональної освіти на всіх її рівнях положень людиноцентризму та концепції адаптивного управління, що забезпечує гнучкість і адресність впливу та відповідає сучасній парадигмі освіти.

Поняття інформаційного забезпечення управління загальною середньою освітою регіону розглядається як сукупність організаційно-технічних дій, що забезпечує необхідну управлінську інформацію для прийняття адекватного управлінського рішення.

Дослідження фактичного аналізу стану інформаційного забезпечення управління загальною середньою освітою переконує в необхідності принципового підходу до інформаційного забезпечення реального управління загальною середньою освітою в регіоні, поєднання традиційних методів із використанням нестандартного інструментарію аналізу, в якому немає суб’єктивності його традиційних методів.

Упровадження нових освітніх технологій, поява якісно нових загальноосвітніх навчальних закладів, що змінюють основи організації навчально-освітньої діяльності, залучення комп’ютерних освітніх програм та інше вимагає підтримки в заданому режимі процесів, які потребують управління, цілеспрямованого регулювання і забезпечення їх оптимального протікання. Прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень неможливе без достатньої інформаційної підтримки, що об’єктивно відображає реальний стан об’єкта управління та навколишнього його оточення.

Результати дослідження показують, що збільшення об’єму зовнішньої і внутрішньої управлінської інформації та ресурсних витрат для її формування й обробки потребує засвоєння методів сучасного педагогічного менеджменту й системного синтезу впровадження інновацій у сфері управлінської діяльності. Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених інформаційному забезпеченню як ключовому компоненту прийняття оптимальних управлінських рішень, фактично залишається відкритою проблема інформаційної бази управління загальною середньою освітою в регіоні. Науковий аналіз відповідних літературних джерел та практики управління загальноосвітніми закладами показує, що в механізмі управління загальною середньою освітою існує ряд протиріч, детермінованих причинами як соціально-економічного, так і організаційно-педагогічного характеру. За результатами аналізу виявлено, що в сучасній практиці чітко простежується орієнтація на керівництво діяльністю вчителя, тоді як учень і керівник школи залишаються фактично поза зоною такого впливу; комплекс даних на регіональному рівні не відображає всього розмаїття якісних характеристик виконавців, спрямованості на професійну діяльність; максимум управлінського впливу відходить на підтримку режиму функціонування, а не розвитку школи. Одним із ефективних шляхів усунення згаданих протиріч є приведення системи управління і, зокрема, її інформаційного забезпечення, до сучасних вимог. Наявність якісної інформації створює необхідні передумови для поступового подолання суто авторитарного і переходу до демократичного стилю управління, дає можливість поступово пристосовуватись до нових умов, вводити сучасні технології розв’язання управлінських проблем, відкриває можливості до вияву ініціативи і самодіяльності керівників та виконавців на всіх рівнях управління ЗСО.

Сучасне управління загальною середньою освітою в регіоні найбільш відповідає адаптивному управлінню, яке передбачає варіативне злиття функцій управління та самоуправління, коли взаємопогоджуються задачі особистості та організації, коли кооперативно взаємодіють керівник та виконавець для досягнення вищого рівня спільності. Особливостями такого управління є: наскрізна узгодженість дій по всій вертикалі від школи до обласного управління освіти; поєднання зусиль управлінців і виконавців у процесі створення режимів власної діяльності; наявність ефективного освітнього моніторингу як механізму управління; активізація природних процесів саморозвитку і самоорганізації в установлених межах узгоджених вимог самої людини, суспільства, держави та реальних обставин.

Інформаційне забезпечення управління загальною середньою освітою розглядається як цілісна сукупність організаційно-технічних дій щодо забезпечення зустрічно-циклічного руху управлінської інформації, яка відображає нормативні вимоги, стан регіонального освітнього процесу по всій його вертикалі управління і сутність соціального замовлення суспільства, з наступним діалогічним узгодженням цієї інформації й поточним коригуванням діяльності об’єктів.Інформаційне забезпечення управління з методологічної точки зору є базовим фактором управління загальною середньою освітою в регіоні, наявність якого визначає об’єктивне відображення стану і результатів управлінської діяльності по всій його регіональній вертикалі.

Обґрунтована у ході дослідження інфраструктура інформаційної системи являє собою складне утворення, яке функціонує за умови реалізації принципів: науковості, ієрархічності, інтегративності, диференційованого підходу до роботи з управлінською інформацією. Побудова системи інформаційної бази вимагає свого розгляду з позицій системно-комплексного підходу, аналізу структури, внутрішньої логіки розвитку і рушійних сил, що не тільки забезпечує ефективну реалізацію стратегії узгодження управлінських дій, досягнення ефекту синергізму, застосування рольових інформаційних позицій керівників по всій його вертикалі, але й визначає концептуальну основу науково-організованого інформаційного забезпечення в умовах адаптивного управління загальною середньою освітою. Розроблена система передбачає:

- трирівневий характер формування інформації та передачу-обробку даних, що відображають діяльність основних фігур освітнього процесу (учень – учитель – керівник школи), спрямовану на особистісний розвиток, і є основою для вироблення якісних рішень на кожному з концентрів адаптації управлінської вертикалі;

- систему підтримки прийняття управлінських рішень на рівні керівників вищої та середньої ланки, що охоплює весь діапазон аналітико-моніторингових, консультаційно-освітніх, організаційно-адаптивних та адаптивно-управлінських операцій;

- узагальнення інформації про існуючий стан та тенденції розвитку ЗСО по всій вертикалі управління.

Ефективність упровадження функціонування системи інформаційного забезпечення безпосередньо залежить від сукупності науково-організаційних умов. Установлено, що умовно їх можна розподілити на три групи: основні регіональні умови, додаткові регіональні умови, часткові локалізовані умови.

Унаслідок проведення теоретичного аналізу проблеми, що досліджується, вивчення практики управління загальною середньою освітою та врахування результатів констатуючого експерименту визначено механізми оцінки ефективності інформаційної системи, що відбиває якісні й кількісні характеристики сукупності прояву показників по кожному з окреслених критеріїв.

Для збору та накопичення даних спостереження були використані базові кваліметричні моделі діяльності, що застосовуються в освітньому моніторингу адаптивного управління. Результати впровадження інформаційного забезпечення адаптивного управління загальною середньою освітою підтвердили позитивну динаміку кількісних і якісних показників розвитку загальної середньої освіти. Так, рівні загальноосвітньої підготовки випускників, стан соціальної адаптації учнів та ступінь впливу школи на їх позитивний розвиток зросли більш ніж удвічі, а рівень управлінської культури керівників, що включає інформаційну культуру, – на 26 %. Зведені дані експериментальних об’єктів щодо рівня їх діяльності майже втричі перевищують аналогічні дані контрольних груп. Одержані результати підтвердили вірність висунутої в дисертації гіпотези.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Подальше забезпечення високої результативності діяльності школи здійснюватиметься шляхом більш раціональної організації навчально-виховного процесу, роботи з педагогічними колективами та координації виховних зусиль школи, сім’ї й інших соціальних інститутів на основі повноцінної інформаційної бази, що відповідає сучасній освітній парадигмі.

Унаслідок проведеного аналізу теорії і практики управління ЗНЗ та критеріїв оцінювання його ефективності доведено важливість розробки комплексних підходів до управління ЗНЗ з використанням комп'ютерних технологій і доцільність підготовки керівників до конструювання власних систем управління на зазначеній основі.

Узагальнення результатів теоретичної та дослідно-експериментальної роботи дає підстави для таких висновків:

1. Перехід освіти в Україні на новий якісний етап стимулював наукові пошуки щодо створення систем управління, адекватних сучасним потребам суспільства. Виходячи з синергетичної парадигми, системного і ситуаційного підходів можна говорити про необхідність розробки адаптивних систем управління.

2. Вивчення діяльності ЗНЗ показало, що сьогодні недооцінюється необхідність технологізації процесів управління з використанням інформаційно-комп'ютерних технологій. В умовах зростання ролі цих технологій їх застосування в сучасній практиці управління загальноосвітніми навчальними закладами є одиничним і не носить комплексного характеру. Недостатньо висвітленим є вплив використання ресурсів та можливостей мережі Інтернет на ефективність управління ЗНЗ.

3. Процеси удосконалення системи управління загальноосвітнім навчальним закладом відстають від перетворень у навчально-виховному процесі і потребують прискорення, оновлення, а також розробки відповідних критеріїв їх оцінювання. Створення і використання алгоритмів управління підсистемами ЗНЗ є одним із напрямків вирішення цієї проблеми.

4. Надані за результатами дослідження науково-методичні рекомендації можуть бути використані для підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ.