Основна частина (100 хв.)
Періодизація розвитку туризму Історія туризму – це галузь історичної науки, яка вивчає розвиток туризму, зміни його сутності та форм у часі. "Історія науки, – писав А. Геттнер стосовно географії, але це може бути віднесене до будь-якої сфери людської діяльності і до туризму зокрема, – повинна бути до певної міри телеологічною, тобто спрямованою на сучасність,оскільки справа саме в тому, щоб зрозуміти сучасний стан (даної науки) її розвитку"]. Тобто, без знання історії формування неможливо досліджувати сучасний стан туризму та прогнозувати його майбутнє, тому історія туризму є необхідною складовою туризмології. Водночас, періодизація туризму передбачає його дослідження не тільки в часі, але й у просторі. Загальновідомою стала фраза про спорідненість історії та географії: історія – це географія в часі, а географія – це історія в просторі. Таким чином, система обґрунтованих часових зрізів дозволяє розглянути особливості формування та розвитку туризму в регіональному аспекті, що може становити предмет історичної географії. Мандрівництво та подорожування як форми пізнання породили своєрідну культуру,відтворену в накопиченні, зберіганні та передачі інформації,отриманої під час подорожі (карти, схеми, описи, дорожні нотатки,мемуари, наукові записки найчастіше природничого та етнографічного характеру). Тому історія туризму може розглядатися культурологією та бути включеною до історії культури. Паралельно із розвитком подорожування розвивалась інфраструктура, яка забезпечувала подорожніх необхідними зручностями (послугами). Так формувалась сфера гостинності, яка також має свою історію, невіддільну від історії туризму. Мабуть, для кращого розуміння розвитку туризму мало б сенс розглядати не тільки, і навіть, не стільки подорожування як форму туризму, скільки рекреаційну діяльність як його зміст(подорожування з некомерційною метою: з метою саморозвитку,оздоровлення, відпочинку тощо). Такий підхід дозволяє чіткіше окреслити часові межі досліджуваного явища і розмежувати власне історію туризму як масового й організованого процесу рекреаційної діяльності та подорожування, мандрівництво як спосіб пізнання Світу, який притаманний людству і є основою його виживання,реакції на виклики природничої та демографічної ситуації,результатом суспільного поступу тощо. Змістовною межею у визначенні того, які історичні події слід відносити до передісторії туризму, а які ні, є мета здійснення подорожі: якщо вона не мала комерційного спрямування (отримання зиску), тоді її потрібно відносити до історії рекреації та туризму. В історії туризму, слід розрізняти два основні етапи: 1) передісторію, коли формувалися знання про довкілля, про Землю;
|
