Студопедия — Основні віхи історії світового туризму
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Основні віхи історії світового туризму






Власне туризм як тимчасові масові й організовані переміщення людей з некомерційною (рекреаційною) метою має конкретну дату народження – 5 липня 1841 р. Ідея використати подорожі з метою відвернути незаможних людей від пияцтва і прищепити їм бажання "побачити світ" належала баптистському проповіднику, голові місцевої спілки тверезості, англійцю Томасу Куку, який організував поїздку залізницею з Лейстера до Лафборо для 570 членів своєї спілки з метою участі у квартальному з'їзді асоціації тверезості. Це був перший приклад соціального туризму, основаного на формуванні пекідж-туру (комплексу послуг, який продається за єдиною ціною,меншою, ніж сума окремих послуг, що входять до цього пакету).

Чому саме у Великій Британії зародився сучасний туризм? Промислова революція обумовила прискорений економічний розвиток та соціальні зміни, які закріпились прийняттям у 1840 р. закону про щорічні гарантовані оплачувані відпустки для найманих працівників.Так у значних верств населення з'явився вільний час, але не було уявлення, як його можна проводити. Тому пропозиція Т. Кука й отримала таку підтримку та поширення серед населення та одразу булла підхоплена й розвинена іншими підприємцями, які комерціалізували цю діяльність. Діяльність Т. Кука мала безпосередню соціальну мету – боротьбу з пияцтвом, палінням, а організація подорожей була засобом такої боротьби. Розширюючи свою діяльність, Т. Кук організовував і обов'язково особисто супроводжував екскурсії, як для дорослих, так і для учнів. Основним транспортом, який він використовував, булла залізниця. Запропоноване ним гасло "Залізниці – для мільйонів!"прикрасило не тільки місто Лейстер, в якому мешкала родина, а й Дербі, Нотінгем, інші міста, до яких здійснювались поїздки. Його клієнтами вже були не тільки соціально незахищені верстви населення, а й середній клас, а згодом цією формою організації подорожей зацікавились також люди дуже багаті та імениті. Влітку 1845 р. Т. Куком була організована перша розважальна подорож на спецпоїзді з Лейстера до Ліверпуля, де основними пріоритетами стали комфорт і безпека. Тоді ж були запропоновані вперше дорожні чеки,які убезпечували мандрівників від крадіжок (нині відомі як "чеки Кука").

Опис історико-культурних пам'яток за цим маршрутом був виданий Т. Куком як "Довідник для мандрівника" (1845) і мав на меті надати інформацію про подорож та розрекламувати її. Весь цей час обсяги діяльності Т. Кука зростали, кількість подорожуючих обраховувалась тисячами і бажаючих не бракувало, оскільки Т. Кук урізноманітнював пропозицію як кількісно – маршрути подорожей охоплювали Англію, Шотландію, Уельс, о-в Мен, Ірландію, так і якісно– пропонувались тематичні тури по місцевостях Шотландії, описаних В. Скоттом та Р. Бернсом, екскурсії до відомих замків, поїздки на виставки та інші масові заходи. Така активна діяльність спонукала до відкриття першої туристичної компанії "Томас Кук і син" ("Thomas Cook and Son"), яка тривалий час була однією з найбільших туристичних компаній світового туристичного ринку (існує вона й досі вже у складі транснаціональної корпорації). Діяльність компанії Т. Кука полягала в укладанні угод на пільговий проїзд у транспорті (спочатку це була залізниця, згодом – пароплавство), на проживання та харчування, відвідування виставок, ярмарок, випускалися довідники з описами маршрутів пропонованих подорожей, пропонований продукт широко рекламувався, зокрема з 50-х рр.ХІХ ст. до Другої світової війни виходив журнал "Екскурсант",створений ще самим Т. Куком. Діяльність з організації турподорожей супроводжувалась активним дослідженням попиту. Так компанія Т. Кука поширила свою діяльність за межі Великої Британії і першою закордонною подорожжю була подорож на торговельно-промислову виставку до Парижа (1855), за якою цілком закономірно здійснилися подорожі до інших країн (Німеччини, Швейцарії) та "великі тури по всій Європі". За 10 років по тому фірма Т. Кука запропонувала тури до Нового світу, а відкрита в США філія, яку очолив син Кука Джон Мейсон Кук, – аналогічний набір послуг американцям, що збирались до Великої Британії, а згодом і до Європи. Регулярні трансатлантичні п'ятитижневі круїзи з Великої Британії до США були налагоджені в 60–70-ті рр. ХІХ ст. У 1868 р. туристична компанія "Томас Кук и син" запропонувала британцям паломницький тур до Святої Землі, забезпечивши не тільки безпеку на досить високому рівні, а й певний комфорт. Ці поїздки до Палестини стали настільки популярні, що послугами туристичної компанії Т. Кука користались королі та їх спадкоємці. Т. Куку було запропоновано організовувати тури на замовлення для британців до індійських колоній і для заможних індійців – до Великої Британії. На фірму Т.

Розвиток залізниць, поширення морського судноплавства, з'єднуючи віддалені території доволі зручним і дешевим видом сполучень,стимулювали туризм. У 80-х рр. ХІХ ст. британські медики оголосили морські подорожі корисними для здоров'я і тим самим ще посилили попит на круїзи, який постійно зростав до Першої світової війни завдяки збільшенню місткості й комфортності трансатлантичних лайнерів.Для початкового етапу історії туризму характерні такі ознаки, як попередня соціальна спрямованість, розширення кола споживачів завдяки урізноманітненню пропозицій, гарантування високого рівня безпеки та комфортності подорожування, спеціалізація організаторів подорожей тощо. Якщо туристична компанія "Томас Кук и син"була неспеціалізованою, то туристичні компанії, які почали виникати наприкінці ХІХ – початку ХХ ст., уже спеціалізувались або на організації морських круїзів (Curand Line, White Star Line), або залізничних подорожей (International Company of Wagons Lit). На початку ХХ ст. до цих основних видів транспорту додався автомобільний, а згодом і повітряний, що розширило спектр пропонованих туристам послуг.

Геополітичні амбіції Російської імперії стимулювали дослідження Євразії (експедиції М. Пржевальського, П. Семенова-Тянь-Шанського),проведення експедицій світового рівня (навколосвітня подорож І. Крузенштерна та Ю. Лисянського, відкриття Антарктиди Ф. Беллінсгаузеном та М. Лазаревим). У самій Росії були популярні"гранд-тури" до Європи, які пропонували молодим дворянам навчання в європейських університетах та подорожі до Німеччини, Франції,Італії, Швейцарії. Зокрема, сучасні російські дослідники починають витоки російського туризму з рекламного повідомлення в додатку до газети "Московские ведомости" 1777 р. "План предпринимаемого путешествия в чужие края, сочиненного по требованию некоторых особ, содержателем благородного пансиона Вениамином Геншем".Подорожі за кордон стимулювали видання путівників, які містили не тільки описи історико-культурних пам'яток та особливостей природи, а й багатий картографічний матеріал, плани міст, багатомовні розмовники. Так, супутник туриста "Західна Європа" за редакцією С. Філіппова (1906) містив не тільки 39 карт, майже 100 фотографій і малюнків, плани європейських столиць, а й схеми тунелів Швейцарії і назви окремих гірських вершин, п'ятимовний російсько-французько- англійсько-німецько-італійський дорожній словник. Видавались путівники і по Росії (напр. "Ілюстрований практичний путівник по Криму", 1888 р.). Подорожі по Росії відомі із творів М. Карамзіна ("Записки русского путешественника"), О. Радищєва ("Путешествие из Петербурга в Москву"), французьких авторів А. де Кюстіна("Миколаївська Росія"), О. Дюма-батька ("Дорожні враження"), що з'явилися в середині ХІХ ст. Пожвавленню туризму в Росії дуже сприяло будівництво залізниць, що розпочалось у середині ХІХ ст. будівництвом залізничного сполучення між двома російськими столицями Москвою та Санкт-Петербургом. До початку Першої світової війни залізниці з'єднали фактично всі основні промислові центри Росії, було побудовано Транссибірську магістраль, що з'єднала Москву з Владивостоком і стала одним із привабливих туристичних маршрутів, популярних не тільки в Росії, а й за кордоном (подорожі Транссибірською магістраллю пропонувала фірма Т. Кука). Розгалужена мережа судноплавних річок стимулювала річкові круїзи (особливо популярними були круїзи по Волзі), морські круїзи по Кримсько-Кавказькій лінії також були дуже популярні. Сухопутні шляхи сполучення залишались погано облаштованими і небезпечними як в часи А. де Кюстіна, який дуже в'їдливо зобразив обслуговування подорожніх на початку ХІХ ст., так і пізніше. Ще за часів Петра І в Росії почали розвивати курортну справу.

Першим російським мінеральним курортом, відкритим за наказом Петра І, до якого він особисто приїздив на лікування, стали "Марціальні води", що в Карелії неподалік від Петрозаводська. З 1803 р. почалось освоєння кавказьких мінеральних вод, а з другої половини ХІХ ст. – морських курортів Чорного моря. На курортах активно розвивалась екскурсійна справа, створювались музеї. Засновником екскурсійної діяльності в Росії вважають декабриста П. Якушкіна, який, перебуваючи на засланні в Тюменському краї, організовував походи та екскурсії для дітей. Екскурсії для школярів як обов'язковий елемент навчального процесу запровадив Н. Захаров,директор Олександрівської учительської школи в м. Тифлісі. Активний туризм з пізнавальною та дослідницькою метою об'єднував аматорів у клуби за інтересами, і в другій половині ХІХ ст. такі організації набули значного поширення у великих містах Росії.

Міжвоєнний етап розвитку світового туризму позначений подальшою активізацією спортивного туризму, широким залученням молоді до туристичного руху та формуванням основ індустрії туризму як системи взаємопов'язаних спільною метою (обслуговування туристів) видів діяльності.

У Радянському Союзі туристичному рухові було приділено державну увагу та підтримку, що сприяло його значному поширенню.На V Всесоюзній конференції ВЛКСМ у 1927 р. туризм був визнаний "пролетарським", а в 1928 р. замість розрізнених акціонерних товариств, що займались організацією подорожей, рішенням Наркомпросу СРСР був створений "Радтур" – акціонерне товариство "Радянський турист", що мало за мету плановий розвиток туризму.Його завданням було формування мережі туристичних маршрутів, які б пропагували досягнення радянського ладу. "Радтуром" булла розбудована туристична інфраструктура з мережі туристичних баз,сезонних притулків, будинків туриста і вже у 1929 р. Пропонувалось 29 маршрутів фактично по всій території Радянського Союзу.Акціонерне товариство "Радтур" випускало й розповсюджувало платні путівки, які могли придбати як підприємства для заохочення працівників, так і окремі акціонери.

Паралельно розвиткові внутрішнього туризму, Радянський Союз розвивав і міжнародну туристичну діяльність: 1929 р. було створено Державне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР при Наркоматі зовнішньої та внутрішньої торгівлі. Метою "Інтуристу" було формування позитивного "іміджу" країни, що будувала соціалізм.Його діяльність зосереджувалась на розробці турів для іноземних туристів і їх реалізації за кордоном та обслуговуванні іноземних громадян у Радянському Союзі. Для реалізації турів відкривались іноземні представництва ("Moskow Limited" у Великій Британії,"Intourist Gmbh" в Німеччині та ін.), укладались угоди про співпрацю з відомими світовими туристичними компаніями "American Express Co", "Thomas Cook & Son", було налагоджено випуск журналу "Soviet Trevel", який розповсюджувався через представництва "Інтуристу" в країнах Європи та Америки і рекламував поїздки до СРСР. У цей період країну відвідали відомі письменники: Теодор Драйзер,Бернард Шоу, Ромен Ролан, Рабіндранат Тагор. У 1931 р. "Інтурист"спільно з Інститутом Арктики організували унікальну подорож для іноземних туристів по Північному Льодовитому океану на криголамі "Малыгин".

Сфера гостинності концентрується в місцях з визначеною туристсько-рекреаційною спеціалізацією – так формується мережа курортів різного типу та туристичних центрів, розпочинається процес їх агломерування ("зростання" в суцільні рекреаційні зони вздовж, напр., морського узбережжя). Потужний розвиток автомобілізації населення сприяв "проникненню" туристів практично в усі мальовничі куточки, але особливої популярності у 50-60-ті рр. набув рекреаційний туризм або поїздки з метою відпочинку та розваг до найближчого узбережжя. Так формуються масові туристичні потоки і система їх обслуговування,розрахована на стандартизацію попиту: відпочинок у звичних умовах,розваги без особливих навантажень. Справжньою новацією в туризмі цього етапу стало планове формування туристичних центрів із заданими властивостями. Так, транснаціональна корпорація Walt Disney Co за мотивами популярних мультиплікаційних фільмів Уолта Діснея розпочала формування мережі оригінальних тематичних парків відпочинку та розваг "Діснейленд". Перший такий парк був побудований у 1954 р. В Анахаймі (штат Каліфорнія), у тому ж році звели ще один парк в Орландо (штат Флорида), потім такі парки були збудовані в Токіо (1983) та під Парижем (1992).

Таким чином, протягом 20–25 післявоєнних років розвиток туристичної інфраструктури сформував індустрію туризму – систему галузей і видів діяльності, спрямованих на задоволення потреб подорожуючої людини (туриста). Потреби ці поступово, з розвитком ринку пропозиції та зростанням рівня життя та культурно-освітнього розвитку населення, трансформувались від масового, рекреаційної спрямованості стандартизованого туристичного продукту, до індивідуалізованого продукту. Уже в 70–80 рр. було сформовано ринок міжнародного туризму, який мав диференційований характер попиту / пропозиції. Чітко розмежувались національні ринки країн, орієнтовані на міжнародний туризм, та країни з переважною орієнтацією на внутрішній туризм (це в першу чергу соціалістичні країни). Активізувались процеси монополізації у сфері туризму й готельного бізнесу, позначені формуванням потужних міжнародних готельних мереж: Holiday Inn, Sheraton, Marriott, Hilton Hotels та інших, які зайняли провідні позиції в міжнародному туризмі, заклавши основи формування світового ринку послуг

З 90-х рр. ХХ ст. у міжнародному туризмі стала помітною тенденція, яку можна назвати глобалізацією. Глобалізаційні тенденції в туризмі проявляються в подальшому стабільному зростанні туристичних потоків, у стандартизації послуг і уніфікації технологій обслуговування, притаманних всім складовим індустрії туризму. Для сучасного етапу розвитку туризму характерні такі риси:

1. Геоторизація або практично "повсюдне" проникнення туристів і поширення туристичної діяльності. На висоті близько 2000 м постійно приймають відвідувачів альпотелі та турбази, відкриваються підводні готелі, наприклад, на Великому Бар'єрному рифі; користуються підвищеним попитом тури до Антарктиди (правда, в обмежених,відповідно до міжнародних угод, масштабах); започаткований космічний туризм (першим таким туристом став у 2001 р. Деніс Тіто), тобто з туристичною метою освоюються не тільки земні простори, які до того мало були задіяні в туризмі, а й водні та навколоземні простори, що свідчить не тільки про технічні можливості людства, а й про диверсифікацію попиту, про стійкі позиції туризму в людській свідомості.

2. Транснаціоналізація туристичної діяльності, яка проявляється в подальшій концентрації капіталу, централізації управління й формуванні потужних наддержавних утворень у сфері індустрії туризму – транснаціональних корпорацій (ТНК), яким і належать провідні позиції у формуванні світового туристичного бізнесу, міжнародних стандартів обслуговування. Процеси транснаціоналізації водночас обумовили посилення територіальної диференціації та зростання поляризації національних туристичних ринків, поглиблення "осьового" поділу праці між ринками

високорозвинених країн та ринками країн, що розвиваються. Ускладнюються також форми бізнес-організації в індустрії туризму: франчайзингові угоди, угоди на управління та оренду тощо.Поглиблюється спеціалізація з одночасним посиленням кооперування на засадах корпоративності.

3. Диверсифікація туристичного ринку або ускладнення його внутрішньої структури за рахунок урізноманітнення попиту / пропозиції, унаслідок чого виникають нові види та форми туризму. Цей процес обопільний, тобто залежить і від формування попиту, тобто від рівня запитів і вимог туристів, від формування пропозиції внаслідок ущільнення ринку тощо. У туристичній діяльності, яка завжди була не тільки фінансово, а й інформаційно залежною, роль інформаційної складової особливо зростає, інформація стає окремим продуктом туристичного ринку, а надання інформації – окремим напрямом туристичної діяльності.

Успіхи туризму як в економічній, так і в соціальній сфері підтверджуються статистичними даними про зростання туристичних потоків і надходжень від туризму, збільшення середніх витрат подорожуючих, що свідчить як про загальне підвищення рівня життя населення, так і про формування сфери життєдіяльності, пов'язаної з відпочинком та змістовним проведенням дозвілля, дає можливість прогнозувати подальші успіхи туризму тощо.

Туризм, що зародився та зростав у Європі, поступово поширюючись світом, і надалі залишиться серед населення країн цього регіону найпопулярнішою формою дозвілля. Європа, незважаючи на певне падіння темпів росту міжнародного туризму та

зменшення частки у світовому туристичному потоці, залишається світовим лідером туристичного руху. Основна маса туристів (понад 80 %), які подорожують Європою – це внутрішньорегіональні туристи.Найбільшою туристичною активністю вирізняються країни Західної та Південної Європи, що здатні задовольняти найрізноманітніший попит практично в усіх сегментах туристичного ринку. Особливовисокі темпи росту характерні для Південноєвропейського та Східносередземноморського субрегіонів. Найпопулярнішими серед туристів, що подорожують Європою, залишаються Франція, Бельгія та Нідерланди, а Париж, Амстердам, Брюгге та Брюссель належать до найпопулярніших і найвідвідуваніших міст. Стабільною популярністю у туристів користується Рим та Венеція (Італія). Протягом 90-х рр. ХХ ст. значно зросла популярність країн Центральної та Східної

Європи, особливо Угорщини, Чехії, Польщі, Росії. Незважаючи на події 11 вересня 2001 р. у США, коли терористичний напад забрав життя тисяч людей, Нью-Йорк залишається одним із найпопулярніших туристичних центрів світу. До складу найвідвідуваніших американських міст увійшли також Бостон та Вашингтон. Зростає популярність країн Східної (Японія, Китай) та Південно-Східної __________Азії (особливо Таїланду, Малайзії). Водночас туризм, поширення якого в сучасному світі можна назвати глобальним, має і глобальні проблеми розвитку, а саме: проблеми безпеки, екологічної та соціокультурної стабільності. Проблема безпеки в туризмі є однією з основних. Її можна віднести до розряду "вічних" проблем туризму, але в часи глобалізації глобальною стає і проблема безпеки пересування, перебування на курортах, відвідування туристичних об'єктів. Ще на ранніх етапах подорожування розбій на шляхах став невідємним його супроводом. За історичними документами та оповідями численних мандрівників, більш-менш стабільні потоки навіть формували відповідний спосіб життя місцевих жителів, побудований на грабунках подорожніх, тому можливість убезпечити подорож завжди була одним із провідних завдань.

Розвиток масового туризму поставив безпеку подорожування на державний рівень, що значно убезпечило подорожі, але не зняло проблеми, яка загострюється відповідно до військово-політичної стабільності у світі та в окремих регіонах. Проте локальна небезпека в сучасному світі переросла в небезпеку глобальну, коли наприкінці ХХ ст. загострилась проблема тероризму. Тероризм є насильницькою дією (переслідування, захоплювання заручників,вбивства тощо), здійснюваною з метою залякування, підкорення політичних супротивників або конкурентів, навязування певних дій чи лінії поведінки. Терор може бути індивідуальний, груповий (напр., діяльність екстремістських політичних угруповань), державний (репресії тоталітарних чи диктаторських режимів), міжнародний (спрямований на глав держав та урядів, дипломатичні представництва й міжнародні організації, терористичні акти з великою кількістю жертв).

Міжнародний тероризм як форма боротьби шляхом особистих або колективних дій, де проявляється невдоволеність тими чи іншими подіями, особами, діями певних громадських чи політичних діячів,державною політикою окремих країн, спирається на організовані, часто міжнародні за характером діяльності, організації, які пропагують радикальні методи боротьби. Загострення міжнародного терроризму ставить під загрозу саме існування сучасної цивілізації, тому міжнародним співтовариством прийняті численні багатосторонні конвенції та законодавчі акти з посилення боротьби з міжнародним тероризмом. Боротьба з тероризмом, який визнаний "загрозою № 1" для сучасної цивілізації, є провідним завданням діяльності міжнародних і регіональних організацій, прогресивної світової громадськості, діяльності держав та урядів.

Екологічна проблема є проблемою сталого (збалансованого) розвитку туризму. Взаємоповязаність глобальних екологічних проблем людства з можливостями розвитку туризму викликала посилену увагу до екологічної функції туризму, сприяла екологізації туристичної діяльності, викликала розвиток окремого напряму – екологічного туризму. Означена проблема постала не тільки у звязку із загальною екологізацією суспільної свідомості й осягненням глобальності екологічних проблем людства на межі століть, але у звязку зі зростанням значення екологічної функції туризму як природоохоронної та виховної.

Глобальність екологічного впливу туристичної діяльності знайшла відображення в Програмі збалансованого (сталого) розвитку туризму, що була запропонована на Самміті Землі (Ріо-де-Жанейро, 1992) та розвинена десятиріччя по тому (Йоганнесбург, 2002).

Екологічні проблеми туризму по-різному усвідомлюються і вирішуються залежно від рівня соціально-економічного розвитку окремих країн та регіонів. Так, в Європі прийнята Декларація з біорозмаїття та розвитку туризму (Берлін, 1997). Законодавство ряду країн, що розвиваються, приводиться до відповідності із міжнародними нормами щодо впливу туризму на довкілля (обмеження на полювання, вивезення окремих видів рослин і тварин, обмеження навантажень на вразливі екосистеми тощо).

Екологізація туристичної діяльності обєктивно викликана геоторизацією туризму, зміною попиту на ринку туристичних послуг у бік екологічно спрямованих видів та форм, що викликає "територіальну експансію" туристичної діяльності, освоєння нових територій до того слабо або зовсім не задіяних у туризмі. Такими територіями виступають передусім малозаселені, найчастіше економічно слаборозвинені райони, які, не відчуваючи значного антропогенного тиску, мають найкращі екологічні показники, і де туризм стає одним із активних стимуляторів економічного зростання,розвитку національних промислів та ремесел, збереження національних традицій тощо. Позитивним є також подальший розвиток туризму в національних парках та інших природних резерватах. Але екологізація туристичного попиту містить у собі й негативні впливи. Це перш за все переважання антропогенного тиску в зонах давньої рекреаційної експлуатації, яке призводить до їх деградації, часто спричинюючи хаотичну дегломерацію туристичних центрів і вузлів.

Соціокультурна проблема в туризмі набуває глобального характеру,оскільки туризм є глобальним комунікатором, який дозволяє спілкуватися представникам різних етносів і конфесій.Міжетнічні,міжконфесійні, міжцивілізаційні контакти стимулюють культурну дифузію, сприяють поширенню культурних здобутків та взаємозбагаченню культур, культурно-просвітницькому саморозвиткові тощо. Саме соціокультурна функція туризму в сучасних умовах стає провідною, і в той же час постає проблема культурних комунікацій, соціокультурної адаптації туриста до певного етнокультурного середовища. Цей адаптивний процесс залежить від толерантності, рівня особистої культури та освіченості туриста, його готовності до сприйняття етнічного, релігійного,етнорелігійного оточення.

Саме запобігання можливим міжетнічним та міжконфесійним конфліктам через поширення етнічної інформації та виховної роботи є одним із нагальних завдань туристичної діяльності. З іншого боку, у країні, яка приймає туристів, також мають проводитись аналогічні заходи в ході реалізації туристичної політики зі створення доброзичливого та приязного клімату, який би дозволив туристу швидше адаптуватися до незвичних умов і сприяв отриманню позитивних вражень від подорожі. Тобто, соціокультурна адаптація має обопільний характер, який може корегуватися в ході проведення скоординованої туристичної політики.







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 827. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Педагогическая структура процесса социализации Характеризуя социализацию как педагогический процессе, следует рассмотреть ее основные компоненты: цель, содержание, средства, функции субъекта и объекта...

Типовые ситуационные задачи. Задача 1. Больной К., 38 лет, шахтер по профессии, во время планового медицинского осмотра предъявил жалобы на появление одышки при значительной физической   Задача 1. Больной К., 38 лет, шахтер по профессии, во время планового медицинского осмотра предъявил жалобы на появление одышки при значительной физической нагрузке. Из медицинской книжки установлено, что он страдает врожденным пороком сердца....

Типовые ситуационные задачи. Задача 1.У больного А., 20 лет, с детства отмечается повышенное АД, уровень которого в настоящее время составляет 180-200/110-120 мм рт Задача 1.У больного А., 20 лет, с детства отмечается повышенное АД, уровень которого в настоящее время составляет 180-200/110-120 мм рт. ст. Влияние психоэмоциональных факторов отсутствует. Колебаний АД практически нет. Головной боли нет. Нормализовать...

Растягивание костей и хрящей. Данные способы применимы в случае закрытых зон роста. Врачи-хирурги выяснили...

ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА ИЗНОС ДЕТАЛЕЙ, И МЕТОДЫ СНИЖЕНИИ СКОРОСТИ ИЗНАШИВАНИЯ Кроме названных причин разрушений и износов, знание которых можно использовать в системе технического обслуживания и ремонта машин для повышения их долговечности, немаловажное значение имеют знания о причинах разрушения деталей в результате старения...

Различие эмпиризма и рационализма Родоначальником эмпиризма стал английский философ Ф. Бэкон. Основной тезис эмпиризма гласит: в разуме нет ничего такого...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия