Студопедия — Мандрівництво українців та Україною
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Мандрівництво українців та Україною






Саме географічне положення України майже в центрі Євразії формувало її історичну долю на "розі шляхів". Нинішня територія України згадується в творах античних авторів, які подорожували з пізнавальною, дослідницькою метою і відвідали Північне Причорномор'я: Геродот у ІV томі під назвою "Скіфія" свого дев'ятитомного видання "Історія" надає опис цих територій, відомості про скіфів, що населяли тоді ці землі. Страбон у своїй 17-томній праці "Географія" наводить власні спостереження життя й господарської діяльності населення, розповідає про їхні зв'язки з грецькими полісами. Про зв'язки з давньогрецькими містами свідчать і згадки про "гіперборейських дівчат", що з дарами (снопами пшениці)приходили на поклоніння до храму Афродіти. Відомості про наші південні землі є в Гіппократа, Птолемея. Римляни також подорожували в цих краях, як відомо із творів Плінія Старшого, Публія Корнелія Таціта тощо. Із візантійських джерел довідаємося про життя, економічну, політичну та військову експансію дохристиянської України-Руси. У другій половині VІ ст. Прокопій Кесарійський записав: "Народами Склавинами і Антами не править один муж, але з давніх часів живуть так, що порядкує громада, і для того всі справи, чи щасливі, чи лихі, йдуть до громади… Єдиного бога, що надсилає блискавку – визнають єдиним владикою всіх і жертвують йому кров у всяку худоб.

Шанують вони річки, німф і деякі інші божества, жертвують їм всім і з тих жертв ворожать собі. Живуть вони в лихих хатках, селячись далеко один від одного і переміняючи часто кожний своє житло. Виступаючи в битву, ідуть здебільшого на ворогів пішки, маючи в руках невеликі щити і піки, а нагрудників не одягають… У обох народів мова одна, проста і варварська. Виглядом вони також не різняться поміж собою, всі вони високі і надзвичайно міцні; тілом і волоссям не дуже білі і не русяві, і не впадають зовсім в чорне, а рудоваті всі…але вони зовсім не злі і не підступні. І йми у Склавінів та Антів колись було одно: за давніх часів і цих і тих звали Спорами,для того, думаю, що заселяють край розкиданими і відокремленими оселями. Для того й займають великий край – бо більшу частину того берега Істра замешкують вони". А в Х ст. Лев Диякон, що перебував при війську візантійського імператора Василя часів походів князя Святослава на Константинополь, давав таку характеристику воякам України-Руси: "Нарід нерозважний, войовничий, сильний, що нападають на всіх сусідів – вони ніколи, хоч і переможені, не віддаються в руки ворогів і якщо не сподіваються вирватися, то встромляють собі в нутро меч і так себе забивають".Описи народів, що населяли територію нинішньої України, їх зовнішнього вигляду, звичаїв і традицій залишили арабські мандрівники VІІІ–Х ст. Ібн Хордадбе, Аль Джайгані, Ібн Фадланд, Аль Масуді, Ібн Даст тощо. Зокрема, Ібн Даст у творі "Книга добрих скарбів", написаній у першій половині Х ст., зазначає: "Поміж країною Баджнаків (печенігів) і країною славян десять днів дороги; на початку славянської землі є місто Куяб (Київ). Шлях до їх країни йде степами, бездоріжжям, через потоки і густі ліси. Країна славян –край рівний і лісний; в лісах вони і жиють".Відомо, що давньоруська держава Київська Русь підтримувала тісні економічні, політичні й родинні зв'язки зі своїми європейськими сусідами (князь Ярослав Мудрий віддав своїх дочок заміж до Франції, Швеції, Угорщини. Частими були відвідування цих земель іноземними купцями та послами. За часи монголо-татарського нашестя майже не залишилося спогадів європейців про ці землі. Подорожування відновляється з ХІІІ–ХVI ст. і пожвавлюється в подальшому.

У ХV–ХVIІ ст. про Україну починають писати досить часто різні подорожні,що з Європи їхали на Схід. Найчастіше це були італійці, які підтримували традиційні зв'язки з причорноморськими землями, і свою подорож з Генуї чи Венеції починали із Криму. Так, венеціанський шляхтич Йосафат Барборо 16 років провів у Криму і детально описав життя, побут, військовий лад татар, природні особливості краю. Литовський дипломат у Кримському ханстві Михалон Литвин 1550 р. подорожував Україною і залишив докладні дорожні нотатки про Київ, Київщину, їхні природні багатства, що так його вразили: "Грунт Київщини до такої міри родючий і зручний для обробу, що лан (земля) виораний тільки раз парою биків, дає великий урожай; навіть необроблене поле дає рослини, які годують людей своїм корінням і стеблом. Тут ростуть дерева, що дають ріжноманітні ніжні овочі: плекається виноград, що дає великі грона винограду, а місцями на схилах зустрічається дикий виноград. В старих дубах і буках, в котрих зробили дупла, обильно водяться рої бджіл з щільниками меду,який відзначається чудовим кольором і смаком. Диких звірів і зубрів,диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкіри, а м'ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів, а літом назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиць така дивовижна сила, що весною хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводкаминаповнюють курники. Псів годують мясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами" [там само, с. 48–49].Не менше вражала Україна часів Запорізької Січи й інших європейських дипломатів: Еріха Лясоту, посла німецького цісаря Рудольфа ІІ, Якова Генкеля фон Доннерсмарка. Велике значення для вивчення України має книга Гійома Девасера де Боплана, інженера,який був запрошений для фортифікаційного будівництва, і протягом 1630–164 рр. подорожував Україною, залишивши не тільки описи її природи, життя населення, а й докладні картографічні матеріали.Україна за часи Б. Хмельницького описана у щоденнику Павла Алепського (з міста Алеппо, Сирія), що разом тут зі своїм батьком антіохійським патріархом Макарієм ІІІ (1648–1672). Він у першу чергу звертав увагу на релігійні обряди й культуру населення і відзначав, що "ціле населення України грамотне, а серед монастирських (київської Лаври) наставників є люди вчені, правники, промовці, знають логіку й фільософію та працюють над глибокими питаннями".

Чим далі, тим більше ширились зв'язки України зі світом, тим більше українські землі та український народ цікавив європейських сусідів, які полишили численні спогади (про це детально наведено в книзі Володимира Січинського (Сіцинського) "Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть", видану у 1938 р. у Львові. У передмові до першого видання автор зазначав: "Описи подорожей по Україні та інші писання чужинців про нашу Батьківщину і наш нарід, – це надзвичайно цінний скарб для пізнання минувщини і сучасності українського народу у всіх проявах його життя і творчості….

Знайомство з такими авторами-чужинцями мимоволі збуджує і зміцнює нашу національну свідомість, нищить зневірря і шкідливе почуття менше-вартості (порівнюючи з іншими народами) та закріпляє й загартовує нашу національну гідність".Наші співвітчизники також мандрували – мандри ці мали переважно військову або торгову мету. Зокрема, арабські автори зазначають широкі торгові зв'язки, коли купці-слов'яни з території нинішньої України зустрічались їм не тільки на узбережжі Чорного й Середземного морів, а й у Вірменії, Поволжі, Багдаді. Аль Масуді на початку Х ст. писав: "Вони мандрують з крамом в країну Андалус (Еспанія), Румію (Рим, Італія або Візантійська держава), Кустантинію (Царгород) і Хозар".Але мандри мали також дипломатичну або релігійну спрямованість. Паломництву з України та Україною сприяли в першу чергу два чинники: а) поширення та закріплення християнства на Русі; б) хрестові походи й масове європейське паломництво до Святої Землі. Саме паломницькі подорожі залишили значний пласт літературних джерел. Із цих джерел стає відомо, що одними з перших паломників був засновник Києво-Печерського монастиря святий Антоній, який побував у Константинополі, на Афоні та в Палестині ще за життя Володимира Святого. Другий (у 1062 р.) – "Блажений Варлаам, син Івана боярина, ігумен монастиря святого Дмитра (у Києві), одійшовши в святий град Єрусалим і походивши там по Святих Місцях, повернувся у монастрив свій. Першим письменником серед паломників став Данило Ігумен – ігумен одного з монастирів Чернігівської землі, який очолив групу паломників до Святої Землі на початку ХІІ ст. і залишив свої враження в книзі "Житие и хожение Даниила, Русской земли игумена" [2], яка майже шість століть по тому залишалась цікавим літературним описом Палестини часів Єрусалимського королівства та певним "керівництвом" і довідником для наступних паломників, булла перекладена грецькою, німецькою, французькою мовами. Ігумен Данило писав: "Я, недостойний ігумен Данило, змушений своїми помислами і нетерпінням, забажав бачити святий град Єрусалим і Землю Обіцяну і з Божою поміччю відвідав Єрусалим і бачив Святі Місця, обійшов всю землю Галілейську і Святі Місця біля Єрусалиму, де Христос ходив своїми ногами і великі чудеса показав в тих Місцях Святих. І бачив все своїми очима грішними, що беззлобливий Бог дозволив мені побачити і що я довгий час прагнув бачити".

Паломництво, залежне від політичної стабільності, "хвилями" котилося з України до Палестини: з ХV ст. відомий опис двох паломництв священно-інока Варсанофія до святого граду Єрусалиму (1456, 1461– 1462), які він розпочинав у Києві; з ХVІІІ ст. залишили свої спогади ієромонахи Макарій та Сильвестр з Новгород-Сіверського (1704–1707), монах з Чернігова Іполіт Вишенський (1707–1709), ієромонахи Сильвестр та Никодим з Чернігівської єпархії (1722). Паломництво за ці часи не тільки до Святої Землі, Риму чи Барі, а й по лаврах (Києво-Печерська, Почаївська) та монастирях України-Руси набуває значного поширення, формується навіть своєрідний "образ" такого паломника – "каліки перехожого" (від лат. caliga – на той час паломницьке взуття, запозичене як одяг у західних паломників в Константинополі), котрий ходив у "Царград", на Афон, в Єрусалим, потім мандрував по вітчизняних святинях і, нарешті, перетворював ці мандри у стиль життя.

Одним, мабуть, із найвідоміших українських мандрівників і дослідників ХVІІІ ст. є Василь Григорович-Барський, який залишив цікаві описи країн та міст Європи, Близького Сходу, Єгипту. Василь Григорович-Барський (1701–1747) походить із купецької небагатої родини, яка мешкала в Києві на Подолі. Отримавши в домі початкову освіту, він 1715 р. вступає до Києво-Могилянської академії, яка була провідним культурним і науковим осередком в Україні. У 1723 р. тоді 22-річний студент вирішує продовжити освіту та підлікуватися в Європі і направляється спочатку до Львова, а звідти, через Відень, Венецію – до Барі (місце поклоніння святому Миколаю) і далі через Неаполь до Риму. В. Григорович-Барський залишив детальні описи не тільки святинь Риму, а й умов прийому там паломників. На сьогодні за цими описами ми можемо скласти докладну картину організації паломницького руху та рівня розвитку інфраструктури в Італії першої половини ХVІІІ ст.

Навесні 1725 р. цей мандрівник на кораблі вирушає до Греції, ближче до Святої Землі, відвідує острови Корфу та Хіос, зупиняється в Салоніках і рушає на Афон, де зазнав багато злигоднів, обходячи всі монастирі. Навесні 1726 р. В. Григоровичу-Барському вдається безкоштовно потрапити на корабель з паломниками до Святої Землі, куди він і прибув у вересні 1726 р. У Святій Землі Барський мандрував аж до квітня наступного року. Після того, мандруючи Святими Місцями Сходу, ще двічі побував у Святій Землі (у 1729 та 1734). Під час своїх подорожей В. Григорович- Барський, незважаючи на труднощі та хвороби, майстерно замальовував побачене та занотовував враження книжною українською та грецькою мовами. Ці записи були його найдорожчим дорожнім скарбом, нажитим за 24 роки мандрів. На Україну, до Києва, він повернувся в 1747 р. На початку вересня, а 7 жовтня,не встигнувши повністю впорядкувати свої тзаписи, помер. Крім описів, В. Барський залишив велику кількість малюнків тих місць, де відбувались його мандри. Праця цього дослідника – не тільки видатна пам'ятка паломницької літератури, а й перший український географічний опис Європи та Близького Сходу. Записи Барського викликали величезний інтерес читачів того часу.







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 676. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Приготовление дезинфицирующего рабочего раствора хлорамина Задача: рассчитать необходимое количество порошка хлорамина для приготовления 5-ти литров 3% раствора...

Дезинфекция предметов ухода, инструментов однократного и многократного использования   Дезинфекция изделий медицинского назначения проводится с целью уничтожения патогенных и условно-патогенных микроорганизмов - вирусов (в т...

Машины и механизмы для нарезки овощей В зависимости от назначения овощерезательные машины подразделяются на две группы: машины для нарезки сырых и вареных овощей...

Различие эмпиризма и рационализма Родоначальником эмпиризма стал английский философ Ф. Бэкон. Основной тезис эмпиризма гласит: в разуме нет ничего такого...

Индекс гингивита (PMA) (Schour, Massler, 1948) Для оценки тяжести гингивита (а в последующем и ре­гистрации динамики процесса) используют папиллярно-маргинально-альвеолярный индекс (РМА)...

Методика исследования периферических лимфатических узлов. Исследование периферических лимфатических узлов производится с помощью осмотра и пальпации...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия