Поняття, принципи та методи публічної фінансової діяльності

Однією з найвагоміших гарантій державного суверенітету є фінансово-економічна могутність держави. Суверенна держа­ва має бути платоспроможною, мати значні золотовалютні ре­зерви, валютну грошову масу, в тому числі — готівкові ресурси. Держава як власниця національних багатств повинна вміти на­копичувати для свого бюджету кошти за рахунок стабільності та ефективності суспільного виробництва, вмілого управління власним господарством, провадження виваженої цінової, грошо­во-кредитної та податкової політики, нагромаджувати капітал за рахунок торгівлі, надійно захищати об'єкти власності, забез­печувати громадянам гарантовані соціальні права та задоволь­няти мінімальні потреби, зокрема споживчі.

Фінанси — категорія фінансової науки і ключове питання науки фінансового права. Разом із тим говорити про предмет останнього доцільно у взаємозв'язку із фінансовою діяльністю держави та місцевого самоврядування. Дії органів держави та місцевого самоврядування у сфері фінансів при розподілі й пе­рерозподілі сукупного суспільного продукту, в тому числі й час­тини національного доходу, як форма впливу на зовнішній світ, на суспільні відносини дістала назву «фінансова діяльність дер­жави та органів місцевого самоврядування». Оскільки в зако­нодавстві відсутнє легальне визначення зазначеного поняття, зміст категорій «фінансова діяльність держави» й «фінансова

діяльність органів місцевого самоврядування» розкривається в науці фінансового права і породжує значну дискусію як щодо змісту, так і щодо форми¹.

Досить поширеною позицією сере/і науковців (як вітчиз­няних, так і країн СНД) є розуміння фінансової діяльності як організаційної діяльності уповноважених органів держави та органів місцевого самоврядування щодо мобілізації, розподілу і і витрачання централізованих і децентралізованих фондів гро­шових коштів із метою безперебійного функціонування держа­ви й муніципальних утворень².

Представники природно-позитивістської доктрини фінан­сового права визначають межі останнього як природні межі пуб­лічних фінансів. На їхній погляд, фінансовим правом мають регулюватися усі без винятку розподільні, перерозподільні та контрольні відносини у сфері публічних фінансів, оскільки всі їх види утворюють єдиний предмет фінансового права³.

Деякі автори пропонують визнати за фінансовим правом можливість та обов'язок урегульовувати всю сферу фінансово­го капіталу, валютних, грошово-кредитних відносин, незалежно від типів власності й форм господарювання⁴.

¹ Дослідження зазначених категорій можна знайти у працях як вітчиз­няних юристів-фінансистів (Є. О. Алісова, Л. К. Воронової, І. Б. Заверухи, М. И. Кучерявенка, О. А. Музики-Стефанчук, А. А. Нечай, П. С. Пацурківсько-ічі, Н. Ю. Пришви, Л. А. Савченко та ін.), так і російських (Д. В. Вінницького, О. М. Горбупової, О. Ю. Грачової, С. В. Запольського, М. Ф. Івлєвої, М. В. Ка-расьової, Ю. О. Крохїної, 1.1. Кучерова, Н. А. Куфакової, Г. В. Петрової, С. Г. Пе-пеляєва, І. В. Рукавішнікової, О. Д. Селюкова, Е. Д. Соколової, Г. П. Толс-тонятенка, Н. І. Хімічевої, О. І. Худякова, Д. М. Щокіна та багатьох інших ііідомих фахівців). Досліджувалися ці категорії і в роботах видатних радян­ських учених Є. А. Ровинського, С. Д. Ципкіна, Г. С. Гуревича, Р. Й. Халфиної. ² Финансьі, денежное обращение и кредит: учеб. / под ред. В. К. Сенча-гова, В. И. Архипова. — 2-е изд, перераб. и дон. — М.: ТК Велби, изд-во Прос­пект, 2006. - С. 7; Музика О. А. Фінансове право: навч. носіб. / О. А. Музи­ка. — К.: Вид. Паливода А. В., 2004. — С. 14; Мандрица В. М. Финансовое право/ В. М. Мандрица, И. В. Рукавишникова, Д. Н. Дружинина/под ред. І?. М. Мандрицьі. Росток н/Д.: Феникс, 1999. - С. 10.

³ Пацуркивский II. ('. Интегративпая естествеппо-нозитивистская док­трина финансового права / 11. ('. 1 Іацуркивский // Актуальною проблеми фи­нансового права Рсснублики Іісларусь, России, Украиньї. ('.80 89.

¹ Ковальчук А. Т. Зазнач, праця. ('. 142. Щодо останнього, то навряд чи доцільно говорити про обґрунтованість поширення публічної сфери регулю­вання нормами фінансового права па відносини, що мають суто підири-

44 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Заслуговує на увагу думка, що фінансове право як Самостій­на і внутрішньо єдина галузь права не може не охоплювати всієї сфери правового регулювання процесів формування та викори­стання майнових грошових фондів, що відбуваються з метою розподілу та перерозподілу валового продукту й національного доходу. При цьому наукова доктрина, згідно з якою публічні фі­нанси є «монопредметом» фінансового права, а фінанси суб'єк­тів господарювання (корпоративні фінанси) лише частково можна віднести до предмета регулювання, піддається критиці. Зокрема тому, що в реальній фінансовій практиці не лише важ­ко, а й навіть неможливо розмежувати фінанси приватні та фі­нанси публічні, перш за все тому, що публічно-правовий акт (наприклад, нарахування податку) викликає акт приватнопра­вового характеру (розпорядження відповідним фінансовим фон­дом, що є об'єктом оподаткування)¹.

Загалом слід зауважити, що останніми роками справді ви­никло розуміння необхідності доктринального оновлення фі­нансового права, з урахуванням того, що економічні та соціальні умови вимагають розвитку фінансово-правової науки в контексті загальносвітового досвіду. Зазначена позиція прослідковується у роботах фінансистів-юристів Д. В. Вінницького, С. В. Заполь-ського, А. А. Нечай, Н. І. Хімічевої, Г. А. Тосуняна, А. Ю. Віку-ліна та багатьох інших.

Хоча слід розуміти, що сьогодні уже далеко не більшість фі­нансових відносин, які існують у суспільстві, охоплює саме фінансова діяльність держави; не всі вони підпорядковані дер­жавно-владній організації. Фінансові відносини всередині під­приємств, установ, організацій, між громадянами будуються на рівності учасників, на диспозитивності сторін і виходять за ме­жі фінансового права. З іншого боку, не можна і звужувати роль

ємницький, ринковий характер, лише за спільною ознакою об'єкта регулю­вання — фінансових інструментів. У такому разі можна будь-які цивільні відносини, об'єктом яких є, наприклад, гроші або цінні папери, автоматично перевести у предмет регулювання фінансового права (як публічної галузі права, з відповідними інструментарієм та методологією). На наш погляд, та­кий підхід є невиправданим і не відповідає, загалом, міжнародній практиці регулювання фінансових ринків.

¹ Запольский С. В. О субьективном финансовом праве / С. В. Заполь-ский // Актуальньїе проблемн финансового права Республики Беларусь, России, Украинн. — С. 31— 41.