ГМИ 1. ФІНАНСИ ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМА

37

 

2) коли кордони перетинають іноземні постачальники та отримувачі фінансових ресурсів: іноземна фізична особа опла­чує в країні отримувані послуги іноземною валютою; іноземна юридична особа отримує необхідні фінансові ресурси на фондо­вому ринку тощо; тоді мова йде про трансграничний рух осіб (фізичних, юридичних або приватних), які постачають чи отри­мують фінансові ресурси¹.

Держави як публічні особи також є постачальниками або отримувачами фінансових ресурсів (коли оплачують товари/по­слуги (при міждержавних поставках), коли надають чи отриму­ють кредити). Зрозуміло, що як публічні особи держави не пере­тинають кордони.

Водночас державам далеко не байдуже, який правовий ре­жим буде встановлено для приватних осіб, що перетинають кор­дони. Не байдуже, який національний правовий режим діятиме для іноземних фінансових ресурсів і, навпаки, під який право­вий режим за кордоном підпаде національна валюта та інші фі­нансові інструменти. Не байдуже, який правовий режим інозем­на держава запровадила для власної валюти та для своїх осіб. Усе це створює підстави для формування великої групи право­відносин у міжнародній фінансовій системі. Тому держави ство­рюють міжнародно-правовий режим, у межах якого вирішують проблеми фінансового характеру.

Уся ця сфера трансграничного руху фінансових ресурсів, а також осіб — постачальників/отримувачів фінансових ресурсів у певних правових та міжпародно-правовому режимах утворю­ють Міжнародну фінансову систему — Іпїегпагіопаї Ріпапсіаі 5у8і.ет (далі — МФС). Складовими її є міжнародні фінансові ринки, міжнародна банківська справа, фінанси міжнародних ор­ганізацій, фірм, міжнародне інвестування, віртуальний фінансо­вий сектор, міждержавний фінансовий сектор, міжнародні фі­нансові організації².

Залежно від стійких груп споріднених правовідносин, що ви­никають у МФС, та їх предметного змісту розрізняють такі під­системи:

— відносини, що стосуються платіжно-розрахункових опе­рацій;

¹ Шумилов В. М. Зазнач, праця. — С. 26.

² Луцишин 3. Трансформація світової фінансової системи в умовах гло­
балізації / 3. Луцишин. — К.: Друк, 2002. — С. 84.

складні:іа змістом міжбанківські відносини (у т. ч. із на-ДНіїни фінансоїіих/банківських послуг);

підносний учасників міжнародного валютного ринку;

підносний па міжнародному ринку цінних паперів;

кредитні відносини;

відносини, що виникають у зв'язку з утворенням боргів;

відносини, що виникають у зв'язку з фінансовою допомо­гою, тощо.

Иажливу роль у МФС відіграють міжнародні розрахунки, що с регламентуванням платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які виникають у зв'язку із економічними, по­літичними, соціальними і культурними відносинами між юри­дичними та фізичними особами різних країн. Міжнародні роз­рахунки включають, з одного боку, умови, порядок та форми здійснення платежів, відпрацьовані практикою і закріплені між­народними документами та звичаями, а з іншого — щоденну практичну діяльність банків із проведення платежів.

Найбільший обсяг розрахунків здійснюється у безготівко­вому вигляді шляхом записів на рахунках банків. Пояснюється це тим, що структура грошового обігу країн із розвиненою еко­номікою складається приблизно на 75% із безготівкових розра­хунків, на 20% — із вексельних та бартерних операцій, на 5% — із готівкового грошового обігу.

При цьому провідну роль у міжнародних розрахунках ві­діграють великі банки, ступінь впливу яких залежить від масш­табів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, вико­ристання її національної валюти, фінансового стану, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків регулюється національним за­конодавством, а також визначається практикою, що склалася у світі. її узагальнено у вигляді встановлених правил та звичаїв або закріплено окремими документами.

Міжнародні розрахунки вже давно є об'єктом уніфікації, що обумовлено інтернаціоналізацією господарських зв'язків, глоба­лізацією банківських операцій. Так, на конференціях у Женеві у 1930 та 1931 рр. прийняли міжнародні Вексельну та Чекову конвенції, спрямовані на уніфікацію вексельних і чекових зако­нів й усунення складнощів використання векселів і чеків у між­народних розрахунках. Комісія ООН з права міжнародної тор­гівлі (ЮНСІТРАЛ) здійснює подальшу уніфікацію вексельного законодавства.

38____________ Модуль 1. ПУБЛІЧ Н А ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПР АВО

Міжнародна торгова палата, створена на початку XX ст. у Парижі, розробила у 1936 р. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів з інкасо, які пізніше неодноразово доопрацьовували. Також вона запровадила Правила з акредити­вів, контрактних гарантій, гарантій на вимогу, резервних акре­дитивів (стенд-бай).

Міжнародні організації, у т. ч. Міжнародна торгова пала­та, СВІФТ¹, розробили концепцію електронної «безпаперової» торгівлі, яка включала поняття електронних контрактів, елек­тронних фінансових інструментів та розрахунків, електронних транспортних документів. Наприклад, у 2002 р. набув чинності додаток до Уніфікованих правил із акредитивів стосовно елект­ронного надання документів із акредитивів.

Міра втручання держави у міжнародні кредитні відносини різниться, але форми її в більшості країн однакові. Держава є активним учасником міжнародних кредитно-фінансових відно­син, відіграючи роль кредитора, донора, гаранта, позичальника. При використанні частини національного доходу, акумульова-

¹ СВІФТ (3\¥ІгТ) — Співтовариство міжнародних інтербанківських фі­нансових телекомунікацій (Зосіету гог М^огісКуісіє ІпґегЬапк Ріпапсіаі Теїе-соттипісаііопз) — міжнародна система, за допомогою якої здійснюються міжнародні грошові перекази, операції з цінними паперами, інші фінансо­ві операції. Заснована у 1973 р. у Брюсселі представниками 239 банків із 15 країн для автоматизованого прискореного руху фінансових доручень че­рез комп'ютерну мережу. І Іа початку XXI ст. у товаристві брало участь близь­ко 3 тис. банків, включаючи філії та страхову компанію у Люксембурзі. СВІФТ є провідною міжнародною організацією у сфері фінансових телеко­мунікацій, що забезпечує оперативну, безпечну, надійну та швидкісну пере­дачу фінансових повідомлень по всьому світу. Обсяг операцій перевищує 3,5 млн телеграм-доручень на добу, сумарною вартістю понад 2 трлн доларів США. Платіжні інструкції передаються через мережу СВІФТ у форматова-ному, захищеному паролями вигляді.

У рамках СВІФТ розробляють стандарти текстів повідомлень, банків­ські ідентифікаційні коди, коди валют тощо. Саме у СВІФТ запроваджено застосовувані нині па міжнародному валютному ринку трьохлітерні коди ва­лют (наприклад, ЬІЗІ) — американський долар,ТРУ — японська ієна, СВК — британський фунт стерлінгів тощо)-

СВІФТ є фактичним монополістом на глобальному ринку послуг із пе­редачі банківської інформації, трансграничних переказів фінансових коштів тощо. Водночас СВІФТ можна використовувати не лише для трансграничних операцій, а й для внутрішніх — в обсягах, що залежать від правил національ­ної телекомунікаційної мережі/ Офіційний сайт \ Електронний ресурс]. — Режим доступу: пт.Т.р://ш\у\¥.8\уііт..сот

 

39