Гліва 5. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 173

ця, а також звернень та пропозицій Президента України та Ка­бінету Міністрів.

Здійснюючи ревізії (перевірки), контролери мають право отримувати від керівників установ та організацій, що перевіря­ються, всю необхідну документацію й іншу інформацію про фі­нансово-господарську діяльність, у тому числі усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних із проведенням ревізій (пере­вірок). За підсумками контрольної діяльності посадові особи Рахункової палати складають довідки або акти (зокрема, за під­сумками ревізій). При оформленні результатів контрольних за­ходів необхідні об'єктивність, достовірність, обґрунтованість, чіткість і вичерпність опису виявлених фактів і даних. Не допу­скається включати до акта висновки, припущення та непідтвер-джені дані про адміністративну, розпорядчу й фінансову діяль­ність об'єкта контрольного заходу.

Проте посадові особи Рахункової палати України не наділе­ні правом застосовувати до порушників фінансової дисципліни санкції. Вони можуть направляти матеріали ревізій (перевірок) та обстежень до Кабінету Міністрів України, відповідних цент­ральних органів виконавчої влади, НБУ, Фонду державного май­на України, підприємств, установ та організацій для розгляду і вжиття необхідних заходів. Крім того, Рахункова палата Украї­ни за рішенням колегії може подавати до Верховної Ради, Пре­зидента України, а також органів виконавчої влади клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог чинного законодавства України, внаслідок чо­го державі завдано матеріальної шкоди.

У разі виявлення під час ревізій (перевірок) та обстежень фактів привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань контролери Рахункової палати можуть передавати матеріали ревізій (перевірок) та обстежень до правоохоронних органів з інформуванням про це Верховної Ради України.

Для підвищення фінансової дисципліни й реагування на під­готовлені Рахунковою палатою матеріали ревізій (перевірок) Президент України 19 вересня 2000 р. видав Указ, у якому ви­значено правові засади взаємодії органів державної влади з ор­ганом вищого фінансового контролю¹. Зокрема, Міністерство

¹ Указ Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності контролю за використанням бюджетних коштів» від 19.09.2000 р. № 1074/2000 // Офіційний вісник. — 2000. — № 38. — Ст. 1617 (зі змінами).

174 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

фінансів, Фонд державного майна, Державне казначейство, Дер­жавна податкова адміністрація, Державна митна служба, інші державні контролюючі органи для забезпечення взаємодії з Ра­хунковою палатою мають сприяти її діяльності, надавати за її запитами інформацію про контрольно-ревізійну роботу та інші контрольні заходи, а також забезпечувати участь своїх представ­ників у контрольно-ревізійній діяльності Рахункової палати. Генеральній прокуратурі України, іншим правоохоронним ор­ганам було запропоновано забезпечити належний розгляд мате­ріалів, переданих Рахунковою палатою про виявлені факти по­рушень у використанні коштів Державного бюджету України, державних цільових фондів та про завдані державі збитки, а та­кож забезпечити своєчасне інформування Рахункової палати про заходи реагування на одержані від неї матеріали.

Задля координування контрольної діяльності у сфері публі­чних фінансів було видано і Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, упов­новаженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затверджений по­становою Кабміну від 21.07.2005 р. № 619.

У здійсненні фінансового контролю у сфері публічних фі­нансів особлива роль належить спеціалізованим органам держав­ної виконавчої влади з управління фінансами, для яких власне фінансова діяльність є основною. Як уже зазначалося, ці органи створено спеціально для здійснення фінансового управління, внутрішньо вони становлять єдину підсистему фінансово-кре­дитних органів. її очолює Міністерство фінансів України, ви­значене головним у системі центральних органів виконавчої влади із реалізації політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю.

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань у межах своїх повноважень контролює дотримання бюджетного законо­давства па кожній стадії бюджетного процесу стосовно як дер­жавного, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено за­конодавством; коригує показники фінансової бази пенсійної системи, забезпечує її збалансованість і стабільність; забезпечує у межах своїх повноважень організацію та здійснення контролю за інвестуванням пенсійних коштів і виконанням пенсійних про­грам тощо. В установленому законодавством порядку вживає заходів щодо зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам

Глава 5. П РАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦ ІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 175

бюджетних коштів у разі їх нецільового використання та засто­сування безспірного вилучення коштів із місцевих бюджетів до державного бюджету.

До повноважень Мінфіну належать погодження проекту плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби; визначення основних організаційно-методичних засад державного внутрішнього фі­нансового контролю, оцінювання функціонування систем внут­рішнього контролю і внутрішнього аудита; перевірка правиль­ності складання і затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загаль­ного фонду бюджетів, планів спеціального фонду, планів вико­ристання бюджетних коштів (окрім планів використання бю­джетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів тощо.

У межах своїх завдань Мінфін має право одержувати в уста­новленому порядку:

— від головних розпорядників коштів державного та місце­вих бюджетів, органів місцевого самоврядування — інформацію, документи й матеріали, необхідні для складення проекту Дер­жавного бюджету України, прогнозних показників зведеного бюджету й аналізу виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи держави; матеріали з питань надходження і використання коштів державних цільових фондів, їх кошториси та звіти;

— від центральних і місцевих органів виконавчої влади, роз­порядників бюджетних коштів — інформацію про здійснення внутрішнього фінансового контролю і внутрішнього аудиту;

— від центральних і місцевих органів виконавчої влади, під­приємств, установ і організацій усіх форм власності — дані, не­обхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим використанням бюджетних коштів;

— щомісяця в установленому порядку від Головного кон­трольно-ревізійного управління — звіти про проведення кон­трольних заходів тощо.

У межах своїх повноважень Мінфін має право зупиняти бюд­жетні асигнування у випадках, передбачених законодавством; зупиняти в установленому законодавством порядку здійснення операцій із бюджетними коштами в разі виявлення бюджетного правопорушення. Крім того, на Мінфін покладено завдання здій-

176 ____________ Модуль 1. ПУБЛ І ЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПР АВО

снювати внутрішній фінансовий контроль та аудит на підприєм
ствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його
управління. і

Регіональні й місцеві фінансові органи контролюють вико ристання коштів, виділених із вищих за рангом бюджетів, ефек тивність використання коштів, виділених із фондів місцевих органів самоврядування, стежать за дотриманням вимог законо давства про використання коштів, виділених на оплату праці, утримання легкових автомобілів і службові відрядження; пере віряють правильність проведення виплат і компенсацій за раху­нок державного й місцевого бюджетів.

Державне казначейство України у сфері перевірки дотри­мання бюджетного законодавства здійснює бухгалтерський об­лік усіх надходжень та витрат Державного бюджету України; встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, ви­дає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотри­манням; стежить за відповідністю платежів узятим зобов'язан­ням та бюджетним асигнуванням (ст. 112 Бюджетного кодексу України).

Аналізуючи практику організації фінансового контролю в Україні, доцільно звернути увагу на аналогічні організації, що функціонують у розвинених країнах і мають певний практич­ний досвід. Так, у СІЛА провідними фінансовими контролю­ючими органами є Головне контрольно-фінансове управління, що належить до гілки законодавчої влади, та Адміністративно-бюджетне управління, яке входить до структури адміністрації президента. Зокрема, Головне контрольно-фінансове управлін­ня СІЛА було створено майже 80 років тому як незалежний від федеральної адміністрації орган для контролю за правильністю й ефективністю використання бюджетних коштів виконавчими органами, в тому числі міністерством оборони. Закон СІЛА про Головне коптрольно-фінансове управління від 1974 р. значно розширив його повноваження, включивши до них аналіз феде­ральних програм. Його службовці мають доступ практично до всіх фінансових документів міністерств і відомств. Головне кон­трольно-фінансове управління може давати оцінку результатив­ності державних програм і діяльності федеральних відомств; проводити спеціальні обстеження і перевірки обґрунтованості цін на продукцію та фінансово-економічних аспектів контрактів

ГММ І. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОР ГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 177

МІН її.терп на оборони. Інспектори Управління перевіряють та- ЙОШ діяльність ревізорів виконавчої влади. Іноді перевірки про- Иоди тії у координації зі слідчими органами міністерства юстиції їй Іншими органами, наділеними відповідними повноваженнями.

І) Україні визначальне місце серед спеціальних фінансових оргішів у сфері фінансового контролю за використанням бю­джетних ресурсів належить Державній контрольно-ревізійній і'лужбі. її головне завдання — державний фінансовий контроль ,ііі використанням і збереженням фінансових ресурсів держави. Служба реалізує це завдання шляхом проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспек­тування.

Проведення зазначених заходів деталізовано у постано­вах Кабміну «Питання проведення органами державної кон­трольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту» від 25.03.2006 р. № 316 (зі змінами) та «Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою» від 20.04.2006 р. № 550 (зі змінами).

Для проведення фінансового контролю Головному конт­рольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізій­ним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, Киє­ві й Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надано право:

1) перевіряти в підконтрольних установах грошові та бухгал­терські документи, звіти, кошториси й інші документи, що під­тверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій на скла­ди, у сховища, виробничі й інші приміщення, що належать під­контрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних із ревізією; призупиняти бюджетні асигнування, зу­пиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбаче­них законом;

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних вимірювань, будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контроль-

12-219

178 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

них запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших переві­рок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на це коштів;

4) вимагати від керівників підконтрольних установ, що їх ревізують, проведення інвентаризацій основних фондів, товар­но-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків. У разі відмови — звернутися до суду задля спонукання до таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом — у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій опечатувати каси, касові приміщення, скла­ди й архіви на термін не більше 24 годин від моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. При проведенні реві­зій — вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінан­сово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про зловживання, а на підставі рішення суду — вилучати до за­вершення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріп­люють підписами представника органу державної контроль­но-ревізійної служби й керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів ревізованим підприємствам, установам, організа­ціям;

5) одержувати від НБУ та його установ, банків та інших кре­дитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності — довідки й копії докумен­тів про операції та розрахунки з ревізованими підприємствами, установами, організаціями. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених ЗУ «Про банки і банківську діяльність»;

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають під час ревізій;

7) висувати до керівників та інших службових осіб підкон­трольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення ви­явлених порушень законодавства з питань збереження і вико­ристання державної власності й фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані й занижені валютні та інші платежі, порушувати перед відповідними орга-