Глш 6. ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

цідилі.пості визначають як напрям правового пилину фінансової норми па індивідуальну та суспільну свідомість суб'єктів фінан­сових правовідносин, який полягає у формуванні правосвідо­мості, правової культури та викоріненні зі свідомості правового нігілізму¹.

Головною метою фінансово-правової відповідальності є за­безпечення правопорядку та дотримання фінансової дисциплі­ни у сфері публічної фінансової діяльності.

Досягненню цієї мети покликані сприяти принципи, на яких базується фінансово-правова відповідальність: законності, спра­ведливості, одноразовості притягнення до відповідальності, до­цільності, невідворотності фінансового покарання.

Так, принцип законності означає неприпустимість притяг­нення до відповідальності за скоєння фінансового правопору­шення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених фінан­совим законодавством. Принцип справедливості реалізується через низку складових, серед яких вина посідає визначальне міс­це. Не може бути притягнута до відповідальності особа, вину якої у скоєнні фінансового правопорушення не доведено. Водно­час у багатьох фінансових відносинах обов'язок із доведення не­винності у правопорушенні покладають саме на особу, яку зви­нувачують у його скоєнні. У реалізації принципу справедливості суттєву роль відіграє й те, що фінансова санкція має відповіда­ти, бути пропорційною розміру вчиненого фінансового право­порушення.

Принцип одноразовості притягнення до фінансової відпові­дальності втілюється через призму ст. 61 Конституції України, згідно з якою нікого не можна двічі притягнути до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Притягнення до відповідальності одного й того самого суб'єкта за одне і те ж діяння означає перевищення міри фінансово-пра­вової відповідальності². Разом із тим у фінансовому праві є пре­цедент, коли норми законодавства встановлюють можливість застосування не просто кількох фінансових санкцій за одне пра­вопорушення, а й фінансової санкції на фінансову санкцію. Мо­ва йде про положення ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань

 

¹ Емельянов А. С. Мерьі финансово-иравового принуждения / А. С. Емель-
янов// Правовєдение. — 2001. — № 6. — С. 41 —44.

² Червянцова А. О. Конституційно-правова відповідальність в системі
юридичної відповідальності: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд.
юрид. наук / А. О. Червянцова. — Харків, 2004. — С. 21.

¹ Іванський А. Й. Зазнач, праця. — С. 57.

² Курбатов А. Вопросьг применения финансовой отипствсипости за на-
рушение налогового законодательства / А. Курбатов // Хозяйство и право. —
1995. - № 1. - С. 66.

192 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 20.12.2000 р. № 2181-ІН, відповідно деякого пе­ню накладають не тільки на суму податкового боргу (недоїмки), а й на суми штрафів, що їх нараховують у зв'язку з виникнен­ням такого боргу.

Принцип доцільності полягає у відповідності обраного за­ходу впливу на правопорушника цілям юридичної відповідаль­ності. Зазначають, що труднощі реалізації принципу доцільнос­ті при застосуванні фінансових санкцій зумовлені передусім відсутністю законодавчого закріплення цілей фінансово-право­вої відповідальності (як це має місце стосовно адміністративної та кримінальної відповідальності)¹. Саме чітке визначення мети має забезпечити високий рівень ефективності фінансово-право­вої відповідальності. Разом із тим реалізацію принципу доціль­ності варто продемонструвати на прикладі положень податково­го й банківського законодавства, на повноваженнях податкових органів та НБУ при реалізації ними контрольно-наглядових функцій. Коли податкові органи позбавлено права оперативної самостійності, для них приписи податкових норм мають катего­ричний характер, на кожне податкове правопорушення передба­чено чітко визначену санкцію. Натомість НБУ, хоча й обмеже­ний у видах заходів відповідальності, що їх він може застосувати, проте вільний у праві обирати вид такого заходу залежно від негативних наслідків скоєного банком правопорушення, від на­слідків такого правопорушення для функціонування банківської системи держави загалом.

Фінансово-правова відповідальність як вид юридичної від­повідальності має загальні ознаки, зокрема:

— настає лише за скоєне правопорушення;

— її носіями можуть бути як колективні суб'єкти (господар­ські товариства, бюджетні організації тощо), так і індивідуальні (наприклад, фізичні особи—платники податків), наділені делік-тоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні діяння;

— базується на застосуванні державного примусу — держав­но-владного впливу уповноважених державних органів на пове­дінку суб'єктів правовідносин, що скоїли правопорушення;

 

193