Глава 13. ПОДАТКОВЕ ПРАВО ТА ПОДАТКОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ 395

• охоронні— мають на меті реалізацію заходів державно примусового характеру.

За характером правових норм податкові правовідносини можна поділити на матеріальні та процесуальні. За струк­турою юридичного змісту — на прості та складні правовідно­сини.

Об'єктом регулювання у податкових правовідносинах є гро­шові кошти платників, які надходять до бюджетної системи.

Суб'єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінку якої регулюють норми податкового права і яка може стати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єк­тивних прав та обов'язків. Суб'єкти повинні мати податкову пра-восуб'єктність, передбачену нормами права.

Під податковою правосуб'єктністю розуміють установлену нормами податкового права спроможність бути носієм юридич­них прав та обов'язків у сфері організаційних і оргапізаційпо-майнових відносин зі встановлення та справляння податків і зборів, а також у будь-яких інших відносинах, нерозривно по­в'язаних із зазначеними.

Суб'єктів податкових правовідносин розглядають у широко­му та вузькому розумінні. У широкому — до суб'єктивного скла­ду зараховують державу (в особі представницьких органів, що ухвалюють нормативно-правові акти у сфері оподаткування); органи, які забезпечують фінансовий контроль за справлянням податків та обов'язкових платежів, а саме податкові, митні ор­гани, органи Державного казначейства, публічні фонди; плат­ників податків, зборів (обов'язкових платежів). Серед суб'єктів податкових відносин іноді називають і кредитно-фінансові уста­нови, через які здійснюються платежі з перерахування податків до бюджетів відповідних рівнів¹. У вузькому розумінні суб'єкти податкових правовідносин — це податкові органи та платники податків.

¹ Конституційний обов'язок зі сплати встановлених податків і зборів можна вважати виконаним у той момент, коли грошові кошти платника по­датку надходять на бюджетні рахунки. У процесі виконання цього обов'язку беруть участь, окрім платника, кредитні установи, державні органи. У межах конституційного обов'язку зі сплати податку па платника покладемо публіч-но-правовий обов'язок сплатити законно встановлені подачки і збори, а на кредитні установи — публічно-правовий обов'язок забезпечити перерахуван­ня відповідних платежів до бюджету.

3 96 Модуль 3. П РАВОВЕ РЕГУЛЮВА Н НЯ ПУБЛІЧНИХ Д ОХОДІ В ТА ВИДАТКІВ

Податкові органи — це Державна податкова адміністрація України, податкові адміністрації (на рівні областей та міст Киє­ва і Севастополя), податкові інспекції (на рівні районів, міст, районів у містах). До переліку податкових органів входить та­кож податкова міліція. Компетенцію податкових органів визна­чають ЗУ «Про державну податкову службу України», «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільови­ми фондами», інші податкові закони, її деталізовано у відомчих актах. Про компетенцію податкових органів йшлося в главі 5 підручника при розгляді положень щодо організації та здійснен­ня фіиамсоїюго контролю.

Платники податків і зборів — це фізичні або юридичні осо­би, на яких законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Саме таку норму закла­дено у ст. 4 ЗУ «Про систему оподаткування»¹.

Платник податків має володіти податковою правосуб'єктніс-тю. Його основним обов'язком є публічний обов'язок зі сплати податку, пов'язаний із безпосереднім здійсненням податкових вилучень, що відбувається в межах майнових податкових відно­син. Платник податку не може добровільно, за власним бажан-

Лпалогічні підходи містяться у податковому законодавстві більшості країн СІ 1/1. ІІлатппками податків і зборів визнають юридичних осіб (органі­зації) та фізичних осіб, на яких законом покладено обов'язок сплачувати від­повідні податки та (або) збори. Саме такі норми закладено у ст. 19 Податково­го кодексу РФ, ст. 8 Податкового кодексу Таджикистану, ст. 13 Податкового кодексу Республіки Білорусь, ст. 38 Податкового кодексу Грузії. У ст. 5 За­кону Республіки Вірменія «Про податки» від 12.05.1997 р. передбачено, що фізичні та юридичні особи, підприємства, які не мають статусу юридичної особи, зобов'язані сплачувати податки, якщо податковим законодавством не передбачено інше. У ст. 10 Податкового кодексу Казахстану визначено, що платник податків — це особа, котра сплачує податки та інші обов'язкові пла­тежі до бюджету. У ст. 13 Податкового кодексу Азербайджану закріплено дещо деталізованіший підхід: платник податків — це будь-яка особа, яка зобо­в'язана сплачувати податок з об'єктів оподаткування, визначених відповідно до Податкового кодексу Азербайджану. У ст. 5 Податкового кодексу Молдови передбачено, що платник податків, суб'єкт оподаткування — це особа, яка згідно з податковим законодавством зобов'язана обраховувати та/або сплачу­вати до бюджету будь-який податок (мито), збір, відповідні пеню та штраф; особа, яка за податковим законодавством мусить утримувати або стягувати з іншої особи та сплачувати до бюджету зазначені платежі. — Див.: ЩекинД. М. Зазнач, праця. — С. 85—86.