Місце фондової біржі на ринку цінних паперів

Фінансовий ринок - це ринок, де відбувається розподіл та перерозподіл усіх фінансових активів країни під впливом попиту і пропозиції на них з боку різноманітних суб'єктів економіки. Однією із складових фінансового ринку є ринок цінних паперів, який у розвинених країнах виступає джерелом фінансування еко­номіки та барометром економічного і політичного життя. Широ­кий вибір інструментів ринку цінних паперів, умов їх випуску, по­гашення та виплати доходу, різні схеми торгівлі та взаємозв'язків між суб'єктами ринку цінних паперів забезпечують максимальну мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і швидкий перерозподіл та ефективне використання. Це визначає значну роль і провідне місце цієї ланки фінансового ринку у фі­нансовій системі та її вплив на соціально-економічний розвиток.

Ринок цінних паперів можна структурувати за такими дво­ма ознаками: стадіями та місцем торгівлі. За стадіями торгівлі виділяється первинний та вторинний ринок. Первинний ринок - це випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголо­шення про емісію. Торгівля ведеться між емітентами, з одного бо­ку, та інвесторами і фінансовими посередниками - з іншого. Вто­ринний ринок характеризується операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками.

За місцем торгівлі ринок цінних паперів поділяється на біржовий та позабіржовий. Біржовий включає угоди, що вклада­ються на фондовій біржі, й охоплює, насамперед, вторинний ри­нок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних па­перів може здійснюватись через фондову біржу.

В останні десятиріччя значна частина операцій із цінними паперами, здійснюваних раніше на біржі, відбувається безпосе­редньо між банками, між банками і корпораціями, на позабіржо-

ринок фінансових послуг: теорія і практики

вому ринку. Позабіржовий відображає угоди, які укладаються і здійснюються поза біржею. Він стосується, насамперед, первин­ного ринку, однак позабіржові операції можуть здійснюватись і на вторинному ринку.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, виступаючи центром торгівлі ними. Іншими словами, фон­дова біржа - це ринок, який регулярно функціонує і на якому •здійснюється торгівля цінними паперами. При цьому саме оформ­лення і передача цінних паперів провадяться за її межами.

Класична біржа (в тому числі фондова) - це аукціон, де тор­гівля ведеться в операційному залі ''з голосу", тобто через усні інст­рукції. Прикладом такої біржі є Нью-Йоркська фондова біржа. Завдяки розвитку обчислювальної техніки на деяких біржах на зміну операціям в операційному залі прийшли електронні систе­ми купівлі-продажу цінних паперів з використанням терміналів, установлених у фірмах - членах біржі і пов'язаних із централь­ною комп'ютерною системою біржі (наприклад, система CATS на Торонтській фондовій біржі, САС на біржах Франції). Проте і на автоматизованих біржах частина операцій, як і колись, здійснюється в операційному залі "з голосу". Так, на Паризькій біржі торгівля облігаціями, опціонами відбувається "з голосу". Фондова біржа виконує три основні функції:

• посередницьку;

• індикативну;

• регулятивну.

Суть посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними па­перами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Тор­гові угоди на біржі вкладають брокери. Вони діють від імені своїх клієнтів-інвесторів, емітентів чи фінансових посередників, купу­ючи чи продаючи цінні папери. При цьому права власності на куплені цінні папери чи отримані від реалізації гроші належать клієнтам. Дохід брокера формується за рахунок комісійних від укладених угод. Крім того, в торгівлі на біржі беруть участь ди­лери. Вони купують через брокерів цінні папери з метою їх на­ступного перепродажу. Їх дохід формується за рахунок різниці в цінах купівлі й продажу цінних паперів.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вар­тості та привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводить­ся котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам

Ходаківська В.11., Беляєв В. В

про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвит­ку. Це створює передумови для надійного і достовірного ме­ханізму торгівлі, хоча не виключає можливостей цілеспрямова­них махінацій з метою спекуляції цінними паперами. Водночас це важливий чинник стимулювання ефективної діяльності емітентів. Будь-які промахи відразу ведуть до зниження вартості емітова­них ними цінних паперів, а отже, і попиту на них, що веде до зменшення притоку фінансових ресурсів. Тому для емітента так важливо забезпечувати стабільний фінансовий стан та високі

фінансові результати.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в ор­ганізації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладання і виконання угод, механізм контролю за діяль­ністю суб'єктів біржової торгівлі. Біржі здійснюють контроль за фінансовим станом емітентів. Вони мають право на отримання та перевірку інформації про їх діяльність. Отже, біржі можуть зніма­ти з котировки окремих емітентів, які або не виконують вимог біржової торгівлі, або мають незадовільні фінансові показники. Мета контрольної діяльності біржі - забезпечення достовірності котирування цінних паперів та надійності біржової торгівлі.

Завдяки біржі інвестори одержують можливість легко пе­ретворювати цінні папери у гроші, оскільки цінні папери, що обертаються на біржі, можна у будь-який час продати або відда­ти у банк під заставу для одержання позички. Це дає можливість вкладати у цінні папери не тільки заощадження довгострокового характеру, а й тимчасово вільні кошти.

, Ліквідність цих паперів, які мають обіг на біржі, створює умови широкого їх використання для забезпечення банківських позичок, дає можливість інвесторам купувати цінні папери нових випусків, продавши наявні папери на біржі.

Таким чином, біржа забезпечує прискорення цент­ралізації капіталу і розширює межі використання тимчасово вільних коштів для фінансування господарства. Крім того, біржа підвищує мобільність акціонерного капіталу, створює умови для прискорення його кругообороту. У результаті постійного обігу капіталів і змін у складі інвесторів біржа забезпечує перерозподіл капіталу між різними галузями і сферами економіки.

За правовим статусом розрізняють біржі, організовані як акціонерні товариства, і біржі, засновані державою як публічноправові інститути. У сучасних умовах діяльність бірж незалежно від їх правового статусу спрямовується і контролюється держа­вою відповідно до прийнятих законів. Так, у США, де біржі є акціонерними товариствами, створено орган державного нагля­ду за біржами у вигляді Комісії з цінних паперів і бірж. Ана­лої ічна державна установа функціонує й у Франції - Комісія з біржових операцій, де біржа є публічно-правовим інститутом.

Доступ до операцій із цінними паперами на фондовій біржі мають тільки її члени (біржові фірми). Біржа пред'являє жорстокі вимоги для бажаючих торгувати на ній. Складна проце­дура прийняття в члени біржі покликана встановити професійну, фінансову і моральну придатність претендента до біржової робо­ти за дорученням клієнтів і самостійно. Кількість членів біржі об­межена і може змінюватися за рішенням біржового комітету (на акціонерних біржах) або урядового органу, якщо біржа є публічно-правовою.

Фондові біржі відіграють надзвичайно важливу роль як в економічній та фінансовій системі окремих країн, так і на рівні міжнародної економіки та міжнародних фінансів. Через них про­ходять колосальні фінансові ресурси, доступ до яких досить не­простий. Тільки найбільш потужні, надійні й стабільні емітенти, які мають високі фінансові результати, можуть їх отримати. Стабільність у світі багато в чому залежить від урівноваженості попиту та пропозиції на фондових біржах, що є основою регулю­вання біржової діяльності. На відміну від банків, які самостійно визначають напрями вкладення своїх ресурсів, фондова біржа не може адміністративне регулювати грошові потоки. Однак хоча інвестори самостійно визначають, куди вкладати гроші, керу­ються вони при цьому, насамперед, біржовим котируванням цінних паперів.

Сприяючи раціональному руху, розподілу та перероз­поділу фінансових ресурсів між окремими емітентами різних га­лузей, регіонів і країн, фондові біржі, як і комерційні банки, е рушійною силою економічного розвитку. Разом з тим, якщо бан­ки розглядаються як мозковий центр і кровоносна система еко­номіки, то фондові біржі виконують, насамперед, роль нервової системи. Вони дають змогу вчасно відслідковувати процеси, які характеризують стан економіки та фінансової системи, і прийма­ти відповідні рішення. Тому провідні фондові біржі (Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Париж, Франкфурт, Копенгаген) стали світови-

Ходаківська В-II., Бсляєп В. В

ми фінансовими центрами, ситуація на яких значною мірою виз­начає фінансову політику всіх країн світу.

Вивчення та аналіз світового досвіду функціонування ме­ханізмів і складових фондового ринку відіграють важливу роль у становленні та розвитку українського фондового ринку і мають сприяти його перетворенню в джерело фінансування вітчизняної економіки та засіб відображення економічної та політичної

дійсності в країні.

Фондові біржі є у багатьох країнах світу. Найбільші з них

за розмірами обігу цінних паперів і за кількістю членів - Нью-Йоркська і Токійська. Найстаріша фондова біржа в Амстердамі, що функціонує і нині, була організована у 1608 році. У Росії торгівля цінними паперами провадилася на товарних біржах, і тільки на найстарішій (1703 p.) Петербурзькій біржі у 1900 році був створений спеціальний фондовий відділ для торгівлі цінними паперами, відділений юридичне від товарної торгівлі. Історично російська фондова торгівля була пов'язана передусім з державни­ми цінними паперами. На Петербурзькій біржі торгівля ними розпочалася після випуску перших внутрішніх державних позик 1809 p. і 1811 p., а торгівля акціями та облігаціями акціонерних товариств - у 30-х роках XIX ст.

Особливо швидко біржовий фондовий обіг почав зроста­ти у другій половині XIX ст. у зв'язку із значним поширенням державного кредиту і'розвитком акціонерного підприємництва. У 1913 році державні цінні папери разом з акціями російських залізниць"становили 4/5 загального обсягу цінних паперів фон­дового відділу Петербурзької біржі.

Під час першої світової війни біржі в країні були закриті. Після Лютневої революції 1917 року Московську біржу було відкрито, але її діяльність тривала всього кілька місяців. У Ра­дянській республіці відкриття біржі відбулося у 1921 році. А че­рез два роки при Московській товарній біржі організовано пер­ший у республіці фондовий відділ.

; У наступні роки право на заснування фондових відділів було надано ще дев'яти найбільшим товарним біржам. На почат­ку 1926 року загальний обіг фондових відділів при товарних біржах операцій із цінними паперами досяг 200 мли. крб. Про­існували радянські біржі недовґо: На початку 30-х років в умовах переходу до командно-адміністративної економіки та ліквідації фінансового ринку в країні біржову діяльність було припинено.

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

У кожній країні існує своя національна, історично сфор­мована система бірж. Розглянемо фондові ринки окремих розви­нених країн.

Для фондового ринку Японії притаманна моноцентрична модель біржової системи, коли домінуюче положення займає од­на біржа, розташована у фінансовому центрі країни (в даному ви­падку Токійська, на долю якої припадає 80% всього обороту цінних паперів), інші біржі (у Нагої, Кіото, Хіросімі, Фукуоке та ін.) мають місцеве значення. Біржовий фондовий ринок Японії поділяється на такі сектори:

- ринок, де котируються акції найбільш відомих AT (ве­ликих корпорацій);

- ринок для менш відомих корпорацій;

- ринок цінних паперів, що не допущені до котирування;

- ринок іноземних цінних паперів, які обертаються окре­мо від японських.

Особливістю фондового ринку Японії є переважна більшість акціонерів-корпорацій порівняно з кількістю акціонерів-фізичних осіб і перехресне володіння акціями великих корпорацій.

Англії, як і Японії, притаманна моноцентрична модель біржової системи. Провідною фондовою біржею Англії є Лон­донська біржа (крім неї, в країні функціонує ще 22 фондові біржі).

В обороті англійської фондової біржі знаходиться більше 7 тис. видів акцій та облігацій, але 95% від загального обігу скла­дають угоди з облігаціями. Основним видом біржових угод е сі-рокові угоди спекулятивного характеру. Особливістю Лон­донської біржі є перевага торгівлі іноземними цінними паперами, на які припадає більше 50% від загального обсягу торгівлі. Тоб­то Лондон виконує функції одного із світових фінансових ринків.

На відміну від Японії та Англії, Німеччині властива полі-центрична біржова система, коли крім головної фондової біржі функціонує ще декілька великих бірж. У Німеччині діє вісім фон­дових бірж, найбільшою з яких вважається Франкфур тська. Фон­дові біржі виступають у формі державних установ, членами яких можуть бути як юридичні особи (головним чином, банки), так і фізичні, до яких належать так звані офіційні (курсові) і вільні маклери. Брокерські фірми в Німеччині не є членами бірж.

Особливістю німецького фондового ринку є його чіткий поділ на:

Ходаківська В. 11., Беляєв В-В

офіційний ринок (фондова біржа), де через офіційних маклерів здійснюється торгівля цінними паперами, ідо належать офіційному ринку. Цінні папери можуть бути прийняті до коти­рування і обігу на офіційному ринку тільки при умові, що їхній емітент виконує ряд формальних вимог, зокрема:

а) в обіг мають бути випущені акції загальною ринковою вартістю не менше 2,5 млн. німецьких марок або інші види цінних паперів у сумі більше, ніж 0,5 млн. німецьких марок;

б) серед широкого кола інвесторів повинно бути розміще­но не менше 25% від загального випуску цінних паперів;

в) емітент повинен існувати як юридична особа більше

трьох років тощо;

- регульований ринок. Вимоги до емітента при випуску

цінних паперів на регульований ринок є менш жорсткими, але Грунтуються на тих же принципах, що і при допуску цінних па­перів до котирування на офіційному ринку;

- вільний (позабіржовий) ринок, який контролюється в основному комерційними банками (Комісія з питань торгівлі по-

забіржовими цінними паперами).

Змішана модель біржової системи характерна для США. Тобто функціонує одна велика і загальновизнана Нью-Йоркська фондова біржа, а паралельно з нею - регіональні біржі, які є са­мостійними і діють у межах загальнодержавної біржової системи.

Характерною рисою фондового ринку США є диферен­ційоване коло членів біржі порівняно з іншими країнами. Особ­ливістю біржового ринку США є наявність жорстких правил лістингу цінних паперів при допуску їх до котирування на біржі.

AT повинні виконувати такі вимоги:

- ринкова вартість акцій, що обертаються на ринку, по­винна бути не менше, ніж 18 млн. дол.;

- число акцій, розміщених на ринку, повинно складати не

менше 1,1 млн. штук;

- прибуток до сплати податку має становити не менше 2,5

млн. дол. в останній фінансовий рік та не менше 2 млн. дол. у два

попередні роки і т. ін.

При допуску до котирування на біржі приймається до

уваги також роль компанії в національній економіці, становище

на ринку, перспектива прибутковості.

У Росії в ролі професійних учасників фондового ринку ви­ступають комерційні банки, що мають усі права на операції з

Рийок фінансових послуг: теорія і практика

цінними паперами, 60 фондових бірж (відповідно до чинної о за­конодавства фондові біржі створюються як закриті акціонерні товариства і повинні мати не менше трьох членів. Членами біржі можуть бути тільки її акціонери); 660 інституціональних фондів;

більше 550 недержавних пенсійних фондів; більше 3000 страхо­вих компаній; саморегулюючі організації; Союз фондових бірж.

Проаналізувавши фондові ринки різних зарубіжних країн, виділимо їх основні риси:

1. Для всіх країн притаманна єдина структура інсти-туціональнчх учасників РЦП: комерційні банки, страхові та інве­стиційні компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства і т. д., але з певними відмінностями. Так, наприклад, в Японії всі банки пра­цюють на ринку цінних паперів і вони є головними інвесторами промисловості, в той час, як у США на фондовому ринку працю­ють тільки інвестиційні банки, а комерційним банкам забороне­но займатися операціями з цінними паперами.

2. Для всіх країн притаманний широкий розвиток фондо­вих бірж і жорсткі правила лістингу при допуску акцій компаній до котирування на біржовому ринку.

3. Усім країнам властиве широке використання похідних цінних паперів: ф'ючерсів, опціонів тощо. Панівною формою торгівлі стають ф'ючерсні біржі.

4. В усьому світі запроваджена і продовжує розвиватись комп'ютеризація біржової та позабіржової діяльності. Відбу­вається процес інтеграції фондових ринків в єдиний електронно-комп'ютерний ринок.

Основні риси фондового ринку України. Торгівля цінни­ми паперами в Україні, як і в інших країнах світу, здійснюється на біржовому (Донецька фондова біржа, Київська міжнародна фон­дова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Кримська фондова біржа, Українська фондова біржа) та позабіржовому (ПФТС, "телефонний ринок", міжбанківські операції з цінними паперами) фондових ринках, де відповідно до чинного законо­давства обертаються пайові, боргові та похідні цінні папери.

Торгівля цінними паперами (зокрема акціями) незначних обсягів здійснюється на фондових біржах. Це пояснюється про­позиціями на фондових торгах акцій неліквідних підприємств, незадовільним станом самих цінних паперів, що виставляються на продаж, небажанням чи неспроможністю багатьох українсь­ких компаній дотримуватись правил відкритого звітування, не-

Ходаківська В. II., Беляєв В. В

обхідного для робо їй па біржі тощо.

Широкого розви і ку набув ринок державних боргових зо­бов'язань, що скорочує інвестиції у національне виробництво, і, відповідно, стримує розвиток вторинного ринку корпоративних цінних паперів. Вторинний ринок не функціонує через відсутність законодавчої бази щодо його розвитку.

У законодавчому порядку на українському фондовому ринку необхідно визначитись з моделлю корпоративної влас­ності: англо-американська або континентальна західноєвро­пейська. На сьогоднішній день в Україні функціонує західноєвропейська модель, при якій перехід компаній із рук в руки здійснюється за бажанням власників, а біржовий оборот не­великий. Але ця модель склалася стихійно, і бажано було б закріпити її (або скасувати) в певних нормативних актах:

- дати опис та узаконити види угод із цінними паперами;

- визначити види спекулятивних угод, які ґрунтуються на кон'юнктурному коливанні цін, різниці цін на різних ринках, по­питі та пропозиціях, сезонному коливанні цін, коливанні цін на

сировину, на інфляції та ін.;

- правила укладання угод і розрахунків за ними;

- відповідальність сторін в угоді;

- роль посередників і торговців цінними паперами у про­веденні угод;

-вирішити питання оподаткування операцій із ф'ючер-

сними контрактами та іншими похідними фінансовими інстру­ментами;

- вдосконалити інформаційну підтримку ринку;

- запровадити видання біржами бюлетнів про свою

діяльність;

- увести довгострокове перспективне планування розвит­ку ринку цінних паперів на мікро- і макрорівнях;

- зацікавити населення брати участь у діяльності фондо­вого ринку на правах дрібного інвестора.