Спочатку піфагорейство виникло як релігійний рух, основним вченням якого були віра в живе тіло Космосу (вогнене кулеподібне тіло – міф про Саламандру), що вбирає в себе безмежну порожнечу і Хаос безмежного простору, перетворюючи цей простір у Космос з його відокремленням усіх речей між собою, підпорядкуванням речей єдиному законові. Ц релігійна громада була переконана у переселенні душі людини після її фізичної смерті в тіла інших істот. Піфагоріїзм це закритий релігійно-науковий філософський союз, що приховував свої вчення від людей (езотерична школа, своєрідна закрита масонська ложа), саме тому дуже мало відомо про цю школу. Найбільш відомими піфагорійцями були Філолай, Евріт, Архіт, Алкмеон.
Піфагор стверджував, що в основі всього існуючого, його першоелементом є число (першопричиною світу є число і фігура). Весь світ – це гармонія чисел та їх відношень. Навіть душа є числом, котре само по собі спричиняє рух. Завдяки числам утворюється “космічний порядок”. Пізнання світу – це не що інше як з’ясування чисел, які цим світом управляють. Завдяки числам всі речі піддаються обрахункам, вони можуть визначатися числами, наприклад, точка – це не що інше, як одиниця; лінія – двійка; поверхня – трійка; тіло – четвірка і т.д. “Числу всі речі подібні” – підкреслював Піфагор. Основою всіх чисел піфагорійці вважали одиницю, яку вони обожнювали. Піфагор і його послідовники, відкидаючи уявлення Геракліта про протилежності, їх єдність і боротьбу, значну увагу приділяли протилежностям таким, як парне – непарне, праве – ліве, чоловіче – жіноче, спокій – рух, світло – темрява. Вони сприяли розвиткові математичних, фізичних та астрономічних знань, особливо геометрії (згадаймо “Піфагорову теорему”: квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів). Вигадали слово «філософ».
