Космоцентризм і натурфілософія мілетців (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен).

Космоцентризм (космос-порядок) це упорядкування світу; світ сприймається як космос- різноманітний, гармонійний і водночас вселяючий жах; всі явіща навколишнього світу сприймаються через призму космосу.

Натурфілософи вважали, що основою речей є почуттєво сприймані елементи: кисень, вогонь, вода, земля й певна речовина - апейрон; Натурфілософія - система умоглядних уявлень про природу, яка поєднувала деякі наукові здогадки і філософські узагальнення.

Натурфілософія охоплювала всі знання про світ, тобто не тільки філософське знання, а й конкретно-наукові здогади давніх людей. Загалом натурфілософи розмірковували над такими основними проблемами: * що є основою (субстанцією) світу, як вона співвідноситься з конкретними речами (співвідношення загального та одиничного, єдиного та множинного); *як пояснити зникнення і виникнення речей за незнищуваності субстанції; *як поєднати мінливість та усталеність речей, рух і спокій.

Мілетська школа (іонськ школа натурфілософії) – філософ. школа заснована Фалесом у Мілеті (місто Іонії) в 1 половині 6 ст до н.е. Предст.: Фалес, Анаксимандр, Анаксимен. Значення школи полягає в тому що вон розробляли якісні характеристики світу.

Протягом VI-I століть до нашої ери в Греції відбувався бурхливий розквіт культури й філософії. За цей період була нова картина світу, центральним елементом якої стало вчення про космос. Космос охоплює Землю, людину, небесні світила й сам небесний звід. Він замкнутий, має сферичну форму й у ньому відбувається постійний круговорот - все виникає, тече й змінюється. Із чого виникає, до чого вертається ніхто не знає. Одні грецькі філософи (натурфілософи) вважають, що основою речей є почуттєво сприймані елементи: кисень, вогонь, вода, земля й певна речовина - апейрон; інші (піфагорійці) бачили її в математичних атомах; треті (елеати) убачали основу миру в єдиному, незримому бутті; четверті вважали такою основою (Демокрит) неподільні атоми;. Вони розглядають космос як ціле, яке безупинно змінюється, у якому незмінна першооснова з'являється в різних формах.

Давньогрецький мислитель Фалес із Мілета висловив ідею, що все відбувається з води й у воду ж звертається. Цей природний початок виявляється єдиною основою всіх речей, носієм всіх змін і перетворень. Спадкоємець Фалеса Анаксимандр убачав першооснову не в якій або конкретній речовині, а в першоречовині - апейроні. Інший давньогрецький філософ Анаксимен думав, що першоосновою всього є повітря.