Антропоцентризм – переконання згідно з яким людина є центр і вищ. мета світостворення.
Сократ рішуче повертає напрям філософських досліджень від космосу, природи до людини. “Пізнай самого себе” – це вихідна теза сократівського філософування. Про Сократа дізнаємося із творів Платона й Ксенофонта. Він принципово не записував свої думки, вважаючи, що справжнє знання, мудрість, істину можна знайти лише у бесіді з опонентом, у живому діалозі, полеміці. Саме це він і називав діалектикою (від грец. вести бесіду, сперечатися). Отже, “сократівський метод”полягав у веденні бесіди-діалогу, у ході якого Сократ ставив запитання своїм співрозмовникам, отримував відповідь, ставив нові запитання, вказуючи на суперечність у судженні опонента і т.д. Коли його співрозмовник остаточно заплутувався у суперечностях і цікавився думкою Сократа, то він говорив, що сам не знає відповіді. Саме цей момент відображений у відомій тезі Сократа: “Я знаю, що я нічого не знаю”. За допомогою вміло підібраних запитань Сократ виявляв слабкі місця в знаннях опонента. У цьому полягає так звана сократівська іронія. Обговорюючи проблему людини, Сократ ставив запитання про такі істотні характеристики людини як “мужність”, “розсудливість”, “краса”. Розуміючи неможливість існування загального як конкретно-індивідуального існування, Сократ каже: “Я вічно блукаю і не знаходжу виходу”.
Для Сократа мораль зливається із знанням. Істинна моральність – це знання того, що таке благо і прекрасне і водночас із тим корисне для людини, що допомагає їй досягти блаженства і життєвого щастя. Вважаючи знання основою справжньої моральності, Сократ допомагав слухачам, учням допомогти здобути нове знання (“майєвтика”).Основними доброчесностями Сократ вважає стриманість, мужність, справедливість. Ці доброчесності людина набуває шляхом пізнання та самопізнання.Сократ займається пошуком раціонального, логічно-понятійного обґрунтування об’єктивного характеру етичних оцінок, моральної природи держави і права. Він розрізняє природне право й закон держави, але, водночас і те, і інше виходить із раціональних засад. На цій основі Сократ доходить до висновку про тотожність розумного й закономірного, морально-справедливого і законного. Філософсько-правові ідеї Сократа – це приклад мужньої громадянської позиції. Для глибшого усвідомлення цієї риси Сократа рекомендуємо прочитати праці Платона “Апологія Сократа”, “Крітон”, “Федон”.
