Натуралізм і стихійна діалектика Геракліта.
Натуралізм (природний) - це світогляд, заснований на уявленні, що усе суще є проявом Природи і існує за законами Природи. Природа виступає єдиним універсальним принципом пояснення всього сущого. Стихійна діалектика відбиває світ як ціле, що безупинно змінюється, в якому незмінний і самототожний першопочаток предстає в різноманітних формах, зазнаючи всілякі перетворення. Геракліт Ефеський (бл. 544/540 – бл. 483 рр. до н.е.) Його діалектика - це концепція безперервної зміни, що мислиться ним у межах матеріального космосу і в основному є кругообігом речових стихій - вогню, повітря, води і землі. “Все тече, нічого не стоїть на місці”, “не можна двічі ступити в одну й ту саму річку”, оскільки в кожен момент вона все нова й нова. «Людина повинна битися за закони, як за власні стіни» - ця позиція відтворює його консерватизм. Він зробив висновок, що світ – це вогонь. “Усе змінюється на вогонь, а вогонь на все: як золото обмінюється на товари, а товари на золото”. Він першим засвідчує таку властивість природи як рухомість (вогонь як найбільш рухома стихія). Але водночас звівши всі речі до вогню, Геракліт убачає у цих процесах закон, міру, розум, мудрість. Кожен процес у світі, а надто вогонь, розгортається відповідно до певного закону, своєї міри. У його філософії чільне місце посідає антираціоналізм і містицизм. Геракліт проголошує, що боротьба (війна) – рушійна сила і творчий принцип будь-якої зміни. “Війна батько усього, цар усього”. “Протилежності належать одна одній, найкраща гармонія у розбіжності, а все розвивається через боротьбу”. Діалектиці Геракліта притаманні ідеї становлення, єдності і боротьби протилежностей, збігу абсолютного і відносного. Звертаючи увагу на джерело зміни та розвитку, Геракліт, як і раніше залишав у тіні проблему поступовості розвитку. Його думка була зосереджена в основному на повторюваності і кругообігу. Він ще не ставить проблеми стрибкоподібність процесу розвитку речей і явищ, переходу однієї якості в іншу, у свою протилежність. У теорії пізнання Геракліт починав з сенсуалізму (від лат. Sensus - Сприйняття, почуття). Він навчав про збіг долі, необхідності і розуму, розвиваючи вчення про єдність протилежностей. Його діалектика наївна, але правильна, розроблена в загальній формі і не дійшла до подробиць. Геракліт - перший грецький філософ, який вийшов за рамки суто натуралістичних побудов містики чисел і релігійно-етичних шукань. Він зробив багато в чому успішну спробу визначити єдину об'єктивно-логічну закономірність, що лежить в основі всякого процесу та стану. Відкриття плинності світу Гераклітом, вочевидь, спиралося на його гіркий досвід, який він виніс із суспільних і політичних потрясінь його доби. Геракліт жив у епоху соціальної революції та став першим філософом, який вивчав не лише “природу”, а й приділяв велику увагу дослідженню етико-політичних проблем.
|
