Атомістика Демокріта та його послідовників (Епікур, Лукрецій Кар).

Атомістика – натурфілософська теорія згідно з якою матеріальні речі складаються з хімічно неподільних частин – атомів.

Атомістичне вчення, в центрі якого: 1) уявлення про світобудову; 2) трактування людини і людського суспільства. При цьому найважливішим є те, що атомісти, визнаючи нескінченне число атомів, твердять про нескінченне число форм атомів, іншими словами, ведуть мову про властивості атомів.

Представники: Левкіп і його учень Демокріт Абдерський. Згідно із їх вченням, існують тільки атоми і порожнеча. Атоми – найдрібніші неподільні, не виникаючі та незникаючі, якісно однорідні, непроникні (не містять в собі порожнечі) сутності (частки), що володіють певною формою. Атоми незліченні як і порожнеча, вони найрізноманітнішої форми. Атоми є першоосновою всього сущого, всіх чуттєвих речей, властивості яких визначаються формою складових їх атомів. Демокріт запропонував придуманий механізм механістичного пояснення світу: ціле у ньому є сумою частин, а безладний рух атомів, їх випадкові зіткнення виявляються причиною всього сущого. Відкидається положення олеатів про нерухомість буття, оскільки це положення не дає можливості пояснити рух і зміну, що відбувається в чуттєвому світі.

Демокріт стверджує, що атоми — це неподільна, гранично тверда, непроникна, не здатна сприйматися відчуттям самостійна частинка речовини. Атом вічний, незмінний, тотожний самому собі; всередині його не відбувається ніяких змін; він не має частин і т.п. Та це тільки внутрішня суть атома, а є і зовнішні властивості атомів. І це передусім форма: атоми бувають кулькоподібні, косинисті, гачкоподібні, якірноподібні, увігнуті, випуклі і т.д. Атомісти вважали, що число форм атомів нескінченне.

Оригінальне пояснюють атомісти виникнення життя. Демокріт стверджує, що живе виникло із неживого за межами природи без ніякого творця і розумної мети. Демокріт визначає людину як тварину, яка від природи здатна до всякого навчання і має у всьому своїми помічниками руки, розум і гнучкість мислення.

Розглядаючи душу, атомісти вважають її сукупністю атомів.

Оригінальність натурфілософії Епікура проявляється в тому, що якщо Демокріт розрізняє атоми за формою, порядком і положенням, то Епікур говорить про їх форму, величину і вагу.

Оригінальний Епікур і тим, що, визнаючи об'єктивність чуттєвих якостей, він стверджує, що річ — не проста сума атомів, а існує як цілісність, якій властиві сталі якості. Епікур іде далі Демокріта в розумінні простору і часу.

Новим кроком вперед є вчення Тита Лукреція Кара (приблизно 99-55 рр. до н.е.) — староримського поета і філософа. Цим кроком є насамперед етика Лукреція, розуміння ним людини. Людина, за Лукрецієм, це дитя живої і творчої природи, згусток сил і здібностей