Основні категорії психоаналізу З.Фройда та поняття “сублімації”.

На думку З.Фройда, життя людини в кінцевому підсумку детермінується несвідомим. Ми є дуже мало обізнані із структурою та функціонуванням нашої психіки. З того, що ми називаємо своєю психікою (духовним життям) достеменно нам відомі лише дві речі: фізичний орган - головний і спинний мозок (нервова система) та безпосередні прояви нашої свідомості. Але цим не вичерпується людська психіка, на думку З.Фройда ця структура містить у собі щонайменше три складових: id, ego, super ego. З взаємовідношень id – ego – super ego З.Фройд виводить увесь комплекс особистісно-етичних форм поведінки.

Іd, за Фройдом, є найдавнішою частиною психіки людини. ЇЇ сутність - усе спадкове, вроджене, передусім це фізіологічні потяги, які знаходять вияв у поведінці тіла. Сфера id вміщує два фундаментальні потяги: конструктивний, життєутверджуючий, який визначається як libido – еротичний (Ерос) та деструктивний – потяг до смерті (Танатос).

Під впливом довколишнього середовища певна частина id набула специфічного розвитку. Якийсь шар нервової тканини, що його первісним завданням було сприймання зовнішніх подразників і реагування на них, перетворився на посередника між id та довколишнім світом – це і є еgo. Воно здійснює вибір між тою чи тою реакцією на подразнення. Його функції: самозахист, навчання, цілеспрямована зміна довколишнього світу на свою користь, опанування потягами несвідомого.

Розвиваючись упродовж усього свого дитинства під впливом батьків, людина витворює в ego спеціальну інстанцію, яка називається super ego (норми, правила культури, совість), функціями якого є: спостерігати за діями й намірами ego, оцінювати їх, здійснювати цензорську роль.

З.Фройд констатує той пезперечний факт, що людина перестає бути людиною поза культурою. Водночас, перебування людини в культурі оплачується ціною її психічного здоров’я, оскільки культурних цілей людина досягає, головним чином, шляхом обмеження її власного еротичного життя та природної агресивності – первісних психофізіологічних потягів. З іншого боку, культура має також позитивне значення для індивіда, оскільки надає йому можливість значною мірою нейтралізувати її негативну, ослаблюючу для нього, соціальну функцію, якщо він активно залучається до культуротворчої діяльності. За цієї умови культурна діяльність людини є сублімацією, тобто своєрідним способом перенесення лібідальної енергії в культурну діяльність людини.