Мистецтво Росії ХУІІ століть .

ХУІІ століттям закінчується історія давньоруського мистецтва, що щільно пов`язана з церквою та її впливом.

ХУІІ ст. - це один із самих складних періодів середньовічної російської історії, наповнений протиріччями. Воно проходить в наростаючій активності народного незадоволення, яке вилилося в селянські війни Івана Болотникова і Степана Разіна. Це також період великих змін в руській церкві. Реформи патріарха Нікона в області культу викликали рух протесту, який серед селянства і посадського населення став зброєю боротьби з феодальним гнітом.

Великі зміни в господарській сфері, в економічній свідомості громадян, створення мануфактур викликають великий інтерес середніх пластів населення до реальних сюжетів в літературі, до науки, світської публіцистики. Порушення іконографічних канонів в живопису, зближення культового і цивільного зодчества, любов до декору, до поліхромії в архітектурі - все це говорить про активність процесу надання світського характеру культурі ХУІІ ст.

Активне будівництво починається вже з 20-х років. В архітектурі цього століття можна прослідкувати три етапи. І-а чверть ХУІІ ст. з тісним зв`язком з традиціями ХУІ ст., середина століття - 40-80-і роки - пошуки нового стилю, відповідного до духу часу та кінець століття - його розквіт - відхід від старих прийомів та затвердження нових в архітектурі нового часу.

Церкви початку століття мало відрізнялися від храмів ХУІ ст. Так, церква Покрова в Рубцові (1619-1626), не дивлячись на те, що безстовпна, має вигляд 4-х стовпної, стоїть на підкліті, має два приділи, двохярусну галерею і три яруси кокошників.

Продовжується шатрове будівництво (церква в Медведкові, церква в Угличі). Після реставрації в 1628 р. піднявся шатер над Спаською баштою Московського Кремля.

В 30-х роках ХУІІ ст. було збудовано перший світський будинок на території Московського Кремля - Теремний палац (архітектори Бажен Огурцов, Антип Константінов, Трефіл Шарутін, Ларіон Ушаков). Палац збудований на підкліті, має верхнє гульбище, "горіще"-теремок і золоту 4-х скатну покрівлю. Теремний палац збудований для царських дітей, нагадує дерев`яні хороми за своєю "багатооб`ємністю" приміщень та орнаментальними прикрасами інтер`єру та екстер`єру.

В 40-х роках ХУІІ ст. складається стиль з живописним асиметричним угруппуванням мас, який стає типовим для всього століття. В ньому ускладнюються архітектурні форми, використовується поліхромний декор, з`являється два, три, іноді п`ять однакових за висотою шатрів (церква Різдва Богородиці в Путинках в Москві).

Прикладом іншого типу храму - безстовпного, з п`ятьмя главами, з глухими боковими барабанами, з асиметричною загальною композицією - ц.Трійці в Никитниках, збудованої московським купцем Никитниковим і яка нагадує хоромне будівництво своїми формами й декоративністю, завжди гармонуюча з ландшафтом (ц. Іоанна Златоуста в Коровниках), з добавленими в 80-х роках шатровою дзвіницею в 38 м висотою(ц. Іоанна Предтечі в Толчкові з 15-главим надзвичайно гарним силуетом).

В цілому церковна архітектура ХУІІ ст. відходить від абстрактності й суворості культових споруд, в ній виявляються любов до краси й яскравості реального світу, що веде до більшої творчої свободи в трактовкі інтер`єрів й різних композиційних прийомів. Церква робила спроби боротися з такими явищами методом заборони, наприклад шатрових храмів. Ряд монастирів (н-д, Ново-Ієрусалимський) збудовані патріархом Ніконом - прагнення повернути культове зодчество, для традиційних "освячених" форм, відповідала його політичній концепції про зверхність духовної влади над світською.

Найвидатнішим пам`ятником ніконовського будівництва є Воскресенський собор Ново-Ієрусалимського монастиря в Істрі (1656-1666). Собор цей повинен був повторити храм Воскресіння в Ієрусалимі, креслення й модель якого спеціально привезли до Москви. Основну частину складного комплексу споруд, пов`язаних між собою, складає величезна напівротонда, яка на рівні другого поверху переходить в циліндр, увінчаний добудованим пізніше шатром. До ротонди прилягали головний храм, завершений міцною главою, та семиярусна стовпоподібна дзвіниця. Дослідники вважають авторами цього ансамблю московських майстрів Аверкія Мокеєва, Івана Білозіра та інших. Ідея прямого копіювання ієрусалимського храму відбилася лише в загальній плановій схемі споруди. В цілому ж композиція за своєю мальовничістю - характерний витвір зодчества ХУІІ ст., який зіграв велику роль в розвитку архітектурного ансамблю.

Інший пам`ятник, в якому також звучить церковно-політична тенденція, був митрополичий будинок в Ростові Великом, так званому Ростовському Кремлі (1670-1683). Його стіни й башти імітували форми феодальних фортець, без різких вертикалей, начебто розпластану композицію. На території Кремля розміщувалися просторні митрополичні палати й домова церква Спаса на Сінях. Ідейний задум ансамблю належить його замовнику - ростовському митрополиту Іоні Сисоєвич, але завдяки художньому таланту Петра Досаєва - задум набув надзвичайної мальовничої краси.

В ХУІІ ст. закінчується формування великих міських і монастирських ансамблів давньоруського зодчества, які були органічно пов`язані з ландшафтом, враховували рельєф місцевості, тактовно об`єднуючи воєдино всі окремі будівлі.

В монастирських ансамблях з`являється характерна деталь - висока дзвіниця, яка відіграє роль композиційної вісі. Прикладом такого ансамблю став Іосифо-Волоколамський монастир. Характерне декоративне оздоблення стін і башт мають Трійця-Сергіїв і Кирило-Білозірський монастирі. В 80-х роках суворі башти Московського Кремля одержують легкі й стрункі завершення. Це, по-перше, органічно пов`язує Кремль зі стовпами храму Василя Блаженного, а з другого - надає московській фортеці характеру парадної царської резиденції.

В 90-х роках ХУІІ ст. в російській архітектурі формується новий стиль, назва якого "наришкінський", або "московське бароко", пов`язаний з основними замовниками споруд цих років - сім`єю бояр Наришкіних. Зазначимо, що зв`язок із західноєвропейським стилем бароко, не дивлячись на спільну назву, прослідковується лише в окремих архітектурних елементах, а взагалі архітектура Росії досить самобутня.

Прикладом "наришкінського" бароко є церкви підмосковних садиб, будівлі яких мають нижній квадратний ярус, рідше прямокутний в плані, на якому стоїть восьмерик, а вище - другий, більш вузький восьмерик. Завершується композиція барабаном з главою. Останнім перед барабаном глави восьмерик використовується як дзвіниця. Строга симетрія з яскраво вираженою центричністю та пірамідальністю - відмінна особливість всіх храмів цього стилю. Вона ж характерна не тільки для зовнішнього вигляду, а й для інтер`єрів. В декоративному оздобленні відчутний вплив російського дерев`яного зодчества з характерною урівноваженістю мас, органічною єдністю з ландшафтом. Яскравий приклад "московського бароко" - церква Покрова в Філях (1690-1695), з тонко прорисованими деталями, вертикаллю ажурного, граціозного силуету, ярусна композиція якої створює ефект вертикального руху наверх, як в шатрових храмах. Не менш прекрасними є інші пам`ятники цього стилю (архітектор Яків Бухвостов - церкви в Трійця-Ликові (1698-1704) та в Уборах (1693-1697).

В церкві Знамення в Дубровицях, вотчині Голіцина, більш помітний вплив європейського бароко.

В ХУІІ ст. активно ведеться будівництво в Москві та її околицях, в Ярославлі, Пскові,Рязані, Костромі, Каргополі.

В широко розгорнутому цивільному будівництві простежуються риси регулярності й симетрії - палатах Голіцина в Москві в Охотному ряді, палатах Волкова, домі боярина Троєкурова з надзвичайним зовнішнім декором. Вирішується складне завдання - розробка нового типу споруд - цивільних громадських будівель - Друкарні (1679), Монетного двору (1696), будинку Приказів (аптека на Червоній площі), Сретенські ворота Земляного міста, більш відомі як Сухарева башта, архітектор Михайло Чоглоков.

Яскраво виражений національний характер архітектури ХУІІ ст. з мальовничою асиметичністю, поліхромним декором, життєрадісністю й невичерпною фантазією, органічно поєднується з деякими прийомами західноєвропейської архітектури. Живопис. На зламі двох епох в російському живопису формуються два протилежні напрямки. Перший - "годуновська школа", одержавша таку назву у зв`язку з тим, що більшість творів була виконана за замовленням Бориса Годунова. Художники цього напрямку прагнули наслідувати монументальним образам Рубльова й Діонісія, залишаючись архаічними й скептичними.

Друга течія - "строгановська школа", теж умовно названа так тому, що деякі ікони виконувалися за замовленням Строганових. Ікона цієї школи - невелика за розміром, уявляє собою не стільки образ для моління, скільки дорогоцінну мініатюру, яка розрахована на шанувальника мистецтва. Для неї характерне старанне дрібне письмо, витонченість малюнку, багатство орнаментації, золота й срібла. "Строганівська школа" залишилася в історії російського іконопису як приклад високого професіоналізму, витонченості художньої мови, а головне, її твори є свідоцтвом передачі монументального молитовного образу.

Розкол в церкві ХУІ ст. набував соціального характеру і все більше впливав на культурне життя. Суперечки розкольників з офіційною релігією вилилися в боротьбу двох різних естетичних переконань. На чолі нового руху стояв царський ізограф, теоретик мистецтва Сімон Ушаков. Свої погляди він виклав у трактаті, присвяченому другові Іосифу Володимирову. До традиційного уявлення про іконостас Ушаков привніс своє поняття призначення ікони, підкреслюючи перш за все її художню й естетичну сторону, його цікавили більше всього питання взаємовідношень живопису з реальною натурою. Для захисників старих традицій, очолював яких протопоп Аввакум, релігійне мистецтво не мало ніякого зв`язку з реальністю. Ікону вони вважали предметом культу,в якій навіть дошка освячена, а лики святих не можуть бути копіями реальних людей.

Більше тридцяти років Сімон Ушаков стояв на чолі російського образотворчого мистецтва. Прекрасний педагог, організатор, він очолював всі живописні роботи Оружейної палати, на той час, вищої художньої школи.

Прагнення до зображення людського обличчя виявилося в темі "Спасу Нерукотворного". В цих іконах (збереглося їх досить багато) художник прагнув відійти від канонів іконописання, добивався реальної характеристики живого обличчя, але не досить вдало.

В розвитку монументального живопису важливе місце займають розписи церкви Трійці в Никитках (1652 -1653), тема яких євангельська історія, діяння апостолів,притчі. В церкві були використані, як взірець, гравюри знаменитої Біблії Піскатора (Фішера), але в переробленому вигляді як змістовно, так і стилістично. У фрескових розписах ХУІІ ст. відсутня тектоніка. Фрески вкривають стіни,стовби, наличники одним суцільним візерунком, в якому переплітаються жанрові сцени з орнаментом, що вкривають архітектуру, фігури людей, їх костюми, із орнаментальних ритмів виростає пейзажне тло. Тобто перша особливість фрескового розпису ХУІІ ст. - декоративізм. Друга -урочистість і постійна зацікавленість людиною в повсякденному житті: акцент в сюжетах святого письма на красоті природи, людської праці, тобто життя у всій його різноманітності. На початку ХУІІ ст. центром суспільного життя став Ярославль, який не втрачає свого значення і в середині століття. Місто - великий торговий центр, в якому на кошти заможних купців, посадських людей будуються храми, прикрашені фресками.

Одна з самих значних розписів ІІ половини ХУІІ ст. - храм Іллі Пророка (1681, група майстрів під керівництвом Гурія Нікітіна). Тема святого письма перетворюється в захоплююче сповідування, в якому світські мотиви перевищують релігійний зміст. Ярославський іконопис, як і монументальний живопис,відрізняється значною своєрідністю (ікони "Благовіщення", "Вознесіння", житійна ікона Іллі), тлом, архітектурними мотивами напівфантастичного характеру з жанровими сценами.

Передвісником мистецтва майбутньго століття став портретний жанр. Портрет -парсуна (від слова "персона" - лат. "persona" особистість) - народився на межі ХУІ -ХУІІ ст. (зображення Івана ІУ. князя М.В. Скопіна-Шуйського), в яких вже є портретна схожість.

Прагнення передати реальну земну красу та казкову фантастику характерне для усіх видів художньої творчості ХУІІст. В багатьох художніх ансамблях яскраво прозвучала майстерність російських різьблярів по дереву та каменю. В першу чергу це кам`яне та дерев`яне різьблення Новодівочого монастиря, церкви Ніколи "Великий хрест".

Горельєфним різьбленням з позолотою прикрашали іконостаси і царські ворота в храмах (іконостас Смоленського собору Новодівочого монастиря, церква Успіння на Покровці). У кам`яному різьбленні теж присутні позолота, поліхромія ізразців, червоного кольору цегла, що створювало святково-декоративний архітектурний образ.

В середині ХУІІ ст. швидко розвивається мистецтво архітектурної кераміки. Кахелем прикрашають фасади церков не тільки в Москві, а й в інших містах (церква Івана Златоуста в Коровниках, Миколи Мокрого). В другій половині ХУІІ ст. широко використовується кахель. Різний за формою, за кольором і рисунком він узорчатим килимом покриває стіни (Критицький терен), або відіграє роль вставок і прикрас вікон по периметру.

Поряд з різьбленням розвивається скульптура. Прагнення до підкресленої пластичності, об`ємності помітне у виробах з металу: чеканних золотих і срібних ризах ікони, різноманітних формах ужитковостей, як церковних, так і світських. Російське декоративно-прикладне мистецтво ХУІІ ст. неможливо уявити собі без багатокольоровості емалей та декоративного шиття. Малярне мистецтво було піднято на висоту майстрами Москви, Сільвичегодська, Великого Устюга (особливо славився ємалевий живопис). В ІІ пол. ХУІІ ст. розвивається золотошвейна справа, яка досягае особливої тонкості й досконалості в строгановській школі. Декоративним шиттям були уславлені золотошвеї з царських майстерень. В прикладних мистецтвах, як і в живопису, спостерігається прагення до підвищеної декоративності, розкішної орнаментації.

Велике давньоруське мистецтво формувалося в тісному зв`язку з релігією. Христианський православний світогляд породив особливі форми храмів і монастирських споруд, виробив систему й техніку монументального розпису, іконопису.

 

Контрольні запитання.

 

1. Охарактеризуйте типові риси Північного Відродження та порівняйте ці тенденції з Італійським Ренесансом.

2. Дайте загальний огляд розвитку країн, що входять до кола Північного Відродження.

3. Проаналізуйте ранній етап культури Відродження в Нідерландах і прокоментуйте в даному контексті творчість Я. Ван Ейка.

4. Які тенденції визначають тенденції визначають творчу індивідуальність Нідерландських живописців XV століття?

5. Прокоментуйте як загальнокультурні концепції кінця XV століття позначились на творчості І. Босха.

6. Які соціально-економічні і політичні протиріччя і події обумовлюють розвиток мистецтва Нідерландів XVI століття?

7. Яким чином ідеї Італійського Ренесансу впливають на творчість нідерландських романістів?

8. Розкрийте специфічні якості творчості П.Брейгеля Мужицького.

9. В чому складність політичної і соціально-економічної ситуації в Німеччині в XV-XVI століть?

10. Визначфть своєрідні риси творчості німецьких майстрів живопису і графіки XV століття.

11. Що єднає творчість Дюрера з Італійською сучасною культурою і в чому своєрідність його художнього бачення?

12. Проаналізуйте співвідношення ренесансних та середньовічних рис в творчості таких майстрів як Г. Грюневальд та Л. Кранах. Що переважає?

13. Охарактеризуйте роль Г. Гольбейна Молодшого для розвитку німецького та англійського живопису XVI століття.

14. Які майстри належать до “дунайської школи”?

15. Визначіть основні тенденції розвитку Франції доби Відродження.

16. В чому полягає своєрідність французького Відродження в галузі архітектури та скульптури?

17. Визначіть середньовічні традиції і ренесансне новаторство відносно замків на Луарі.

18. Яку роль для розвитку ренесансного мистецтва відіграла творчість Ж.Фуке?

19. Проаналізуйте твори Ф.Клуе, Ж.Гужона (в контексті загального розвитку французького мистецтва XVI століття).

20. Окресліть коло робіт майстір школи Фонтенбло. В чому їх специфіка?

21. Якими подіями завершилась Іспанська Реконкіста в XV столітті?

22. Визначіть роль католицької церкви та інквізиції в суспільному житті Іспанії доби Відродження.

23. Які специфічні риси відзначають Іспанську архітектуру XV-XVI ст.?

24. Яким жанром віддають перевагу Іспанські живописці і хто саме?

25. На яких європейських традиціях базується творчість Ель Греко?

 

 

Рекомендована література.

 

1.Алпатов М.В. Этюды по всеобщей истории искуств.-М.,1979.

2.Античное наследие в искусстве Возрождения.- М.,1984.

3.Бенеш О. Искуство Северного Возрождения.-М., 1978.

4.Білецький П.О. Мова образотворчих мистецтв.-К.,1973.

5.Бартенев И.А., Батажкова В.Н. Очерки истории архитектурных стилей.-М., 1983.

6.Ванцлов В.В. Что такое искусство.-М.,1988.

7.Виппер Б.Р. Статьи об искусстве.-М.,1970.

8.Всеобщая история искусств: В 6-и т.-Т. З.-М., 1962.

9.Гийу Ж.- Ф. Великие полотна.-М.,1995.

10.Данилова И.Е. От средних веков к Возрождению.-М.,1975.

11.Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. Вып 2.- М.,1975.

12.Дмитриева О.В. Искусство Франции XV-XX веков.-М.,1957.

13.История искусств стран Западной Европы от Возраждение до начала ХХ века.-М.,1988

14.История зарубежного искусства. Учебник для средних художественных заведений.-М.,1971.

15.История искусства зарубежжных стран. Средние века. Возрождение.- М., 1982

16.Каптерева Т.П. Искусство Испании.-М.,1987.

17Кантор К. Тысячеглазый Аргус.- М.,1990.

18. Классическое искусство Запада.-М.,1973.

19.Культура эпохи Возрождение и Реформация.-Л.,1981.

20.Либман М.Я. Искусство Германии XV-XVI веков.- М., 1964.

21.Любимов Л. Искусство Западной Европы.- М.,1982

22.Мастера искусства об искусстве. Т. 2.- М.,1965.

23.Петрусевич Н.Б. Искусство Франции XV-XVI веков.-М., 1973.

24.Типология и периодизация культуры Возрождения.- М.,1978.

25.Ткачев В.Н. история архитектуры.-М.,1987.

26.Французская живопись. XVI – первая половина ХІХ века.-М.,1992.

27.Шрамкова Ю.Г. Искусство Возрождения.-М.,1960.

28.Брюсова В.Г. Русская живопись ХУІІ века. - М.,1984.

29.Вздорнов Г.И. Феофан Грек: Творческое наследие. - М., 1983.

30.Демина Н.А. Андрей Рублев и художники его круга: Сб. статей. - М., 1972.

31.Ильин М.А. Искусство Московской Руси эпохи Феофана Грека и Андрея Рублева. - М., 1976.

32. Лазарев В.Н. Русская иконопись от истоков до начала ХУІ века. - М.,1963.

33. Лазарев В.Н. Московская школа иконописи. - М., 1980.

34. Николаева Т.В. Прикладное искусство Московской Руси ХІІІ-ХУІ вв. - М., 1975.

35. Свирин А.Н. Искусство Книги в Древней Руси (ХІ-ХУІІ ст.). - М., 1964.

 

 

Зміст

 

Розділ 3. Мистецтво Італії доби Відродження.............................................

3.1. Загальна характеристика ренесансної культури Італії.................

3.2. Проторенесанс (XIII-XIVстоліття).................................................

3.3. Раннє Відродження (XV століття).................................................

3.4. Високе та Пізнє Відродження в Італії (XVІ століття)...................

Контрольні запитання………………………………………………………………….

Рекомендована література……………………………………………………………