Історична наука в Україні на рубежі 80-90х рр. XX століття.

Інтелектуальний і культурний рух кінця 1980-х -1990-х років пов'язаний з відходом від надмірної ідеологізації та політизації гуманітарної сфери, ідейних і наукових спрощень, популяризаторського тону тощо.

З 1991 року, коли Україна була проголошена незалежною, створились якісно нові умови для поступу новітньої укр історіографії. Був створений Інститут сходознавства (директор - О.Пріцак). Тоді ж на базі Археографічної комісії в Києві було створено Інститут укр. археографії (з 1995 р. - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського), та у Львові Інститут суспільних наук ім. І.Крип'якевича (директор - акад. Я.Ісаєвич).

Українськими археографами, архівістами і бібліографами розроблялисяя понад 20 наукових тем з питань історії укр археографії, архіву Коша Запорозької Січі, наративних джерел 14-18 ст., видаються праці видатних діячів іст науки і культури України 19-поч 20 ст. Перевидаються праці М.Грушевського ", Г.Л. де Боплана "Опис України" О.Кістяківського "Щоденник" у 2-х тома, Н.Полонської-Василенко "Історія Української академії наук", П.Скоропадського "Спогади", "Енциклопедія українознавства" в 3-х томах, "Реєстр Війська Запорозького: 1649 p.", "Архів Коша Запорозької Січі". Вийшли друком монографії П.Соханя, В.Ульяновського, С.Кіржаєва "М.С. Грушевський і Academia", Н.Яковенко "Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)", О.Рубльова і Ю.Черченка "Сталінщина та доля західно-української інтелігенції (20-50-і роки XX ст.)", І.Верби "Олександр Оглоблин: життя і праця в Україні".

Серед великої кількості праць, виданих цією установою, помітне місце посідають роботи В.Смолія і В.Степанкова "Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет", "Історія України: нове бачення" у 2-х томах, В.Даниленко, Г.Касянова, С.Кульчицького "Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки", "Історія Академії наук України, 1918-1993", С.Кульчицького "Україна між двома війнами". Вагоме місце серед праць Інституту політичних і етнонаціональних досліджень

Відновлено ряд серійних видань та часописів гуманітарного профілю, насамперед "Український археографічний щорічник", "Київська старовина". В спеціалізованих вчених радах відбуваються захисти докторських і кандидатських дисертацій з актуальних питань укр іст науки, зокрема, з генеалогії, археографії, боністики.

У 1980-ті роки виникла дискусія між І. Рудницьким, О. Пріцаком, Дж. Решитаром -молодшим про положення України між Сходом і Заходом. Пізніше О. Оглоблин запропонував «добре обгрунтовану» схему вивчення історії України XIX і XX ст. О. Пріцак піддав критиці поняття «народ» в ідеології школи Грушевського, а запропонований ним альтернативний підхід був у цілому «переформулюванням» державницьких по­глядів Липинського початку XX ст. Місце українців в парадигмі історичних і неісторичних народів стало предметом обговорення Дж. Грабовича, І. Рудницького, А. Каппелера. О. Субтельний підняв питання про застосування концепції державності щодо козацького періоду. Р. Шпорлюк використовував соціологічні концепції при дослідженні української національної свідомості.