Лікування. 1.Охоронний режим – напівліжковий, обмеження фізичного та психічного навантаження, седативні препарати – при легких формах гестозу; суворий ліжковий

1. Охоронний режим – напівліжковий, обмеження фізичного та психічного навантаження, седативні препарати – при легких формах гестозу; суворий ліжковий, виключення фізичного та психічного напруження, нейролептаналгезія, лікувальний наркоз – при тяжких формах).

2. Раціональне харчування: їжа з підвищеним вмістом білків, без обмеження солі та води, вживання продуктів, які не викликають спраги. Комплекс вітамінів та мікроелементів для вагітної, за необхідності – препарати заліза.

3. При прогресуванні прееклампсії при терміні вагітності до 34 тижнів призначають кортикостероїди для профілактики респіраторного дистрес-синдрому плода (РДС).

4. Антигіпертензивна терапія. Лікування артеріальної гіпертензії не є патогенетичним, але необхідне для матері та плода. Зниження АТ має на меті попередження гіпертензивної енцефалопатії та мозкових крововиливів. Слід прагнути довести АТ до безпечного рівня (150/90–160/100 мм рт. ст., не нижче!), який забезпечує збереження адекватного мозкового та плацентарного кровотоку. Швидке і різке зменшення рівня АТ може викликати погіршення стану матері та плода.

Антигіпертензивну терапію проводять при підвищенні діастолічного тиску > 110 мм рт.ст. разом з магнезіальною терапією. Попередньо слід відновити ОЦК.

За умови можливості дослідження типу гемодинаміки, антигіпертензивну терапію проводять з його урахуванням. У разі гіперкінетичного типу доцільно застосовувати комбінацію лабеталолу з ніфедипіном, при гіпокінетичному – клонідин + ніфедипін на фоні відновлення ОЦК, при еукінетичному – метилдофа + ніфедипін.

Як антиконвульсант з одночасною антигіпертензивною дією використовують сульфат магнію, що є препаратом вибору для профілактики та лікування судом.

5. Магнезіальна терапія – це болюсне введення 4 г сухої речовини сульфату магнію (16 мл 25%-го розчину сульфату магнію + 34 мл 0,9% розчину хлориду натрію чи розчину Рингера-Локка) з подальшою безперервною внутрішньовенною інфузією зі швидкістю, яка визначається станом хворої. Магнезіальну терапію починають з моменту госпіталізації, якщо діастолічний АТ > 130 мм рт.ст. Мета магнезіальної терапії – підтримка концентрації іонів магнію в крові вагітної на рівні, потрібному для профілактики судом.

6. Інфузійна терапія. Умовою адекватної інфузійної терапії є суворий контроль об’єму введеної і випитої рідини та діурезу (не менше 60 мл/год). Загальний об’єм рідини, що вводиться, має відповідати добовій фізіологічній потребі жінки (у середньому 30–35 мл/кг) з додаванням об’єму нефізіологічних втрат (крововтрата, тощо).

Препаратами вибору інфузійної терапії є ізотонічні сольові розчини (Рингера, NaCl 0,9%). У разі необхідності відновлення ОЦК оптимальними препаратами є розчини гідроксиетилкрохмалю 6% або 10%, декстрани.

Для ліквідації гіпопротеїнемії (показники білка плазми < 55 г/л), нормалізації співвідношення антикоагулянти/прокоагулянти, що є профілактикою кровотеч у пологах і післяпологовому періоді до інфузійної терапії доцільно включати донорську свіжозаморожену плазму.

7. Покращення мікроциркуляції та реологічних властивостей крові (курантил, трентал, реополігликін).

8. Лікування хронічного ДВЗ-синдрому (свіжозаморожена плазма, кріопреципітат, реополігликин-гепаринова суміш, фраксипарин).

9. Лікування хронічної гіпоксії плоду.

10. Підтримання діяльності життєво важливих органів і систем.

11. Лікування основної екстрагенітальної патології.