Цукрові заводи і залізниці.
Промисловому піднесенню сприяло залізничне будівництво. З 1898 до 1914 року було прокладено залізницю, яка зв'язала Кам'янець-Подільський з Проскуровом, а відтак з іншими регіонами країни. Із спорудженням у Деражні залізничної станції значно пожвавилося його економічне життя. Важким було життя селян Волочиська. Граф Л. Я. Ледоховський мав 921 десятину землі, акціонерне товариство цукрового заводу — 60, церква — 38. В Старій Синяві на початку XX ст. на цукроварні працювало 253 чоловіка, з них 165 — місцеві малоземельні й безземельні селяни. Робочий день тривав 12 годин на добу, а середній місячний заробіток не перевищував 8 крб. 50 коп. Крутити різку і вивантажувати стружку з дифузорів доводилося вручну. Цукор сушили, розгортаючи граблями, а воду носили від криниці на коромислах. Найбільш численним загоном Шепетівських робітників стали цукровики, яких на обох заводах (цукровому і рафінадному) працювало близько 1000 чоловік. На початку XX ст. в містечку появилась чимала група кваліфікованих робітників з центральних районів Росії і з Варшави у зв'язку із спорудженням нових корпусів заводів, замість старих, що згоріли (пожежа, що виникла в 1904 році при загадкових обставинах, була влаштована, напевне, людьми Потоцького з метою одержання великої страхової суми для будівництва приміщень з цегли замість старих дерев'яних).
|
