Цукрові заводи і залізниці.

Промисловому піднесенню сприяло залізничне будів­ництво. З 1898 до 1914 року було прокладено залізницю, яка зв'язала Кам'янець-Подільський з Проскуровом, а відтак з іншими регіонами країни.

Із спорудженням у Деражні залізничної станції значно пожвавилося його економічне життя.

Важким було життя селян Волочиська. Граф Л. Я. Ледоховський мав 921 десятину землі, акціонерне товариство цукрового заводу — 60, церква — 38.

В Старій Синяві на початку XX ст. на цукроварні працю­вало 253 чоловіка, з них 165 — місцеві малоземельні й безземельні селяни. Робочий день тривав 12 годин на добу, а середній місячний заробіток не перевищував 8 крб. 50 коп. Крутити різку і вивантажувати стружку з дифузорів доводилося вручну. Цукор сушили, розгортаючи граблями, а воду носили від криниці на коромислах.

Найбільш численним загоном Шепетівських робітників стали цукровики, яких на обох заводах (цукрово­му і рафінадному) працювало близько 1000 чоловік. На по­чатку XX ст. в містечку появилась чимала група кваліфіко­ваних робітників з центральних районів Росії і з Варшави у зв'язку із спорудженням нових корпусів заводів, замість ста­рих, що згоріли (пожежа, що виникла в 1904 році при за­гадкових обставинах, була влаштована, напевне, людьми Потоцького з метою одержання великої страхової суми для бу­дівництва приміщень з цегли замість старих дерев'яних).