Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Сутність поняття «графічний дизайн» і його види




Розкриття сутності поняття «графічний дизайн» потребує теоретичних засад його вивчення та узагальнення. Необхідність визначення основних видів графічного дизайну також зумовлюється тим, що їх з’ясування дозволяє глибше зрозуміти закономірності розвитку та сферу діяльності кожного з них з погляду сучасності. Також це сприятиме визначенню перспективних напрямків у розробці практичних завдань із методики навчання учнів графічного дизайну в позашкільних закладах освіти.

У сучасному інформаційному суспільстві значення графічного дизайну є досить актуальним. Усілякі носії інформації – книги, журнали, газети, постери, упаковка, бігборди, телевізійна графіка, дорожні та товарні знаки – оточують нас буквально на кожному кроці. Без перебільшення можна говорити про те, що графічний дизайн сьогодні є реальним чинником формування візуального контексту сучасності, оскільки візуалізація інформації була й залишається головним завданням графічного дизайну. За таких умов з’ясування сутності поняття графічного дизайну є дуже важливим для розуміння тенденцій і перспектив його подальшого розвитку.

На сьогоднішній день існує достатня кількість літератури, в якій розкриваються основні поняття дизайну, описується його історія, специфіка і основні методи дизайнерської проектно-художньої діяльності, роль дизайну в сучасній проектно-художній культурі в цілому. Існуючі публікації в різних виданнях зачіпають лише окремі аспекти графічного дизайну, багато із них носять часто навчально-методичний або, навпаки, популярний характер і не завжди можуть бути використані у наукових цілях.

Сучасні літературні джерела часто просто не встигають за таким стрімким розвитком графічного дизайну з аналізом і описом його досягнень. І сьогодні відчувається певний дефіцит наукових джерел з графічного дизайну, його термінології і теорії. Особливо це стосується висвітлення поняття графічного дизайну та основних його видів, де у нашій державі не приділялася належна уваги.

С. І. Сєров зазначає: «Графічний дизайн – найбільш динамічна, мобільна, але в той же час і мало вивчена в теоретичному плані сфера дизайну» [134, с. 14].

Нині накопичено деякий історіографічний потенціал досліджень, що охоплює різноманітні аспекти графічного дизайну в Україні [35]. Серед найбільш значущих досліджень у плані вивчення графічного дизайну варто виділити публікації Ганоцької О. В. [26], Гладун О. Д. [28, 29], Сбітнєвої Н. Ф. [130], Сергеєвої Н. В. [133] та ін.

Серед російських дослідників графічного дизайну слід виділити роботу С. І. Сєрова «Стиль в графическом дизайне. 1960–1980-е годы» [134], де здійснено глибокий аналіз стилістичного розвитку радянського графічного дизайну з початку 60-х до кінця 80-х років XX століття. Великий науковий інтерес представляє також праця Е. В. Черневич «Русский графический дизайн. 1880–1917» [174], де розглядаються особливості розвитку графічного дизайну на рубежі ХІХ-ХХ століть, коли графічний дизайн сформувався як особливий вид художньо-проектної діяльності.

Деякі окремі питання графічного дизайну порушуються у фундаментальних працях з історії, теорії й стилістики дизайну В. Я. Даниленка [35]; про виникнення й розвиток знакових систем, їх класифікацію – В. А. Побєдіна [113]. Зазначені видання є досить цінними для вивчення історії графічного дизайну, стилів і напрямків, але в той же час проблеми сутності поняття «графічний дизайн» не достатньо висвітлені авторами цих публікацій.

Серед зарубіжних дослідників графічного дизайну слід відзначити роботу К. Ньюарка «Что такое графический дизайн?» [52], де наводяться дефініції графічного дизайну та його складових, розглядаються інструменти й принципи дизайнерської діяльності.

Отже, вивчення спеціальної літератури з графічного дизайну показує, що поняття «графічний дизайн» досі залишається недостатньо вивченим.

Необхідно зазначити, що більшість праць, присвячених цій темі, висвітлювали розвиток графічного дизайну як загального явища. Для висвітлення поняття «графічний дизайн» необхідно розпочати дослідження з визначення деяких термінів у цій галузі.

Поняття «графічний дизайн» походить від двох слів: «графіка» та «дизайн». Що стосується поняття «графіки», то тут слід виділити визначення цього терміна, які пов'язують специфіку цього виду образотворчого мистецтва з його технологічними і художньо-образними особливостями – умовністю, доступністю, тиражністю і деякими іншими, що традиційно існують і з'явилися останнім часом на хвилі бурхливого розвитку технологій виробництва друкованої продукції.

Графіка (від грецького «gгарhіkо», «gгарhо» – пишу, креслю, малюю) – вид образотворчого мистецтва, головним зображувальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пером, пензлем, вуглем або іншим матеріалом, можливо, віддрукований потім поліграфічним способом, переважно на папері (естамп) [83, с. 369].

В українській мові слово «дизайн» використовується для позначення широкого кола явищ. Якщо ми скористаємося сучасними словниками, то помітимо різні підходи до визначення цього поняття: «Дизайн – художнє конструювання та оформлення речей (знарядь праці, промислової продукції та інтер'єру). Мистецтво дизайну – художньо-конструкторська діяльність, спрямована на створення нових видів і типів виробів, які відповідали б вимогам суспільства (корисності, зручності в експлуатації, краси і т. ін.). Відповідна галузь мистецтва і наукового знання; технічна естетика» [18, с. 294].

Разом з тим, тлумачення терміну «дизайн» у різних наукових виданнях протягом ХХ ст. мали велику кількість відтінків. Вони висвітлювали різні аспекти багатогранного поняття «дизайн».

Незважаючи на велику кількість визначень дизайну, які існують у сучасній науковій літературі, практично всі автори посилаються, в першу чергу, на визначення, прийняте в 1964 році на міжнародному семінарі дизайнерів у Бельгії: «Дизайн – це творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні якості виробу, але головним чином ті структурні і функціональні взаємозв'язки, які перетворюють виріб на єдине ціле, як з погляду споживача, так і з погляду виробника» [77, с. 12].

Термін «дизайн» походить від латинського «designare» – визначати, позначати. Італійське «disegno» з часів Ренесансу позначало проекти, малюнки, а також основоположні ідеї. В Англії поняття «design» поширилося в XVI столітті. Етимологія англомовного поняття «дизайн» охоплює кілька смислових рядів (за Е.Н. Лазарєвим) [124]. Генетично первинним є ряд визначень «декоративного» порядку: візерунок, орнамент, декор, прикраса, оздоблення. До другого ряду належать «проектно-графічні» трактування: начерк, ескіз, малюнок, власне проект, креслення, конструкція. Третій ряд, що виходить за рамки прямої проекту, це поняття, що передбачають: план, припущення, задум, намір. І, нарешті, четвертий ряд визначень – несподівано «драматичний»: затія, хитрощі, умисел і навіть інтрига.

Цей широкий спектр англомовних значень у поєднанні з гострою соціальною спрямованістю традиційного дизайну за особливої уваги до проблем «людських факторів» досить повно відповідає позначенню нових різновидів проектної діяльності. Вітчизняні терміни, що вживалися з початку 1960-х до 1980-х років – «художнє конструювання» (офіційне державне) та «художнє проектування» (в середовищі художників, мистецтвознавців та філософів), – були більш конкретними і одночасно більш вузькими за значенням.

Під дизайном сьогодні розуміється як творчий художній або художньо-технічний процес у сфері проектної діяльності, так і результати цього процесу – проекти: ескізи, креслення, макети, інші відео- й аудіоматеріали. Термін «дизайн» також використовується для характеристики здійснених проектів – виробів, середовищних об'єктів, поліграфічної продукції та ін. [127, с. 12]

У пошуках непростої, схоже, відповіді на просте питання: «Що таке дизайн?» – до всього сказаного важливо додати таке: англійське слово «design» має ще одне, не вказане поки що значення. Це не тільки «задум», але ще і «намір», тобто якась «інтрига», що припускає непрямі шляхи досягнення мети і, значить, не обходиться без певної хитрості розуму [124, с.11].

У сучасному розумінні об'єктами дизайн-проектування є не вироби і не середовищні об'єкти, а потреби, наявність попиту на виконання якогось виду діяльності, зокрема, на здійснення певної функції. Під функцією при цьому розуміється не тільки утилітарний сенс якого процесу, речі, явища, не тільки матеріали, конструкції, технології, але й емоційно-образний, суспільний зміст отриманого продукту, його участь в інтелектуальному житті, культурі , в духовній складовій нашої свідомості. Тому прийнятним є таке визначення досліджуваного явища: «Дизайн – специфічна сфера діяльності з розроблення (проектування) предметно-просторового середовища (в цілому і окремих її компонентів), а також життєвих ситуацій з метою надання результатам проектування високих споживчих властивостей, естетичних якостей, оптимізації та гармонізації їх взаємодії з людиною і суспільством».

У словнику «Дизайн. Иллюстрированный словарь-справочник» за редакцією Г. Б. Мінервіна та В. Т. Шимка зазначено: «Графічний дизайн як специфічна галузь творчості являє собою результат поступового злиття двох напрямків у художній культурі. З одного боку, популярного комерційного мистецтва (афіші, реклама, газетні та журнальні ілюстрації), який отримав розвиток в кінці XIX – першій половині XX століття і відкрив нову образотворчу мову художника архітекторам та дизайнерам. З іншого, – сучасного образотворчого мистецтва, що розвивалося в Європі в перші три десятиліття XX століття. Спочатку цей термін означав художнє розташування і монтаж на друкованому аркуші тексту із зображенням у процесі створення зорово-словесного ряду. Зараз сфера діяльності графіків-дизайнерів істотно розширилася, включивши комп'ютерну графіку, теле- і відеопрограми, просторово-конструктивні експерименти та ін. Графічний дизайн – інтернаціональне явище (одне з його сучасних назв «viscom» – «візуальний комунікатор») вирішує такі комплексні завдання проектування складних структур, як створення єдиних систем знаків, створення фірмових стилів, створення цілісного образу різних галузей промисловості, оновлення зорово-інформаційного ряду підручників, створення візуальних комплексів для великих заходів, виставок і т.д. Різноманітні проблеми масової комунікації вимагають створення сучасних графічних засобів і можуть бути розв'язані лише в результаті колективної творчості багатьох фахівців. Тому спільно з дизайнером-графіком працюють психологи, соціологи, лікарі, мистецтвознавці та інші фахівці, оскільки графічний дизайн має на увазі оптимальну стратегію відображення інформації у спрямованому тлумаченні, перетворення її на візуальні сигнали, які інтерпретуються виразно й однозначно» [39, с. 48].

Рис. 1.2.1.Основні етапи становлення графічного дизайну

 

Згідно із дослідженнями П. А. Крюкова, термін «графічний дизайн» виник у 1922 р. у США. Американский дизайнер Вільям Еддісон Двіггінс (William Addison Dwiggins) виділяє три категорії «графічного дизайну»: fine art printing («высокохудожественные отпечатки»), utilitarian printing («вспомогательная печать») і printing for purpose («печать для определенной цели»). Останнє поняття і стали ототожнювати з «графічним дизайном». Цим терміном почали позначати розробку шрифтів, оформлення книг і упаковок, плакатів і оголошень. П. А. Крюков пояснює, що коли розглядати графічний дизайн як самостійний та окремий напрямок дизайну, то ми можемо сказати, що початок зародження був покладений у Німеччині з першою у світі друкованою книгою. У 1452 році Йоган Гутенберг (Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg) виготовив у Майнці 42-рядкову Біблію за допомогою рухомих літер [80, с. 122].

Розглядаючи графічний дизайн, необхідно зазначити, що він є продовженням багатовікових традицій і одним із найбільш поширених видів дизайнерської творчості. Отримавши разом з розвитком реклами на початку XX ст. певне піднесення, графічний дизайн сьогодні впливає практично на всі сфери життя суспільства [30, с. 48].

До традиційних видів книжкового та плакатного оформлення, розробки упаковок, етикеток, фірмових знаків та фірмових стилів, шрифтів, спочатку додалася комунікативна гілка: в інтер'єрах приміщень, на просторах населених пунктів та вулицях. Пізніше – заставки, рекламні ролики на телебаченні, а в останній час – комп'ютерний дизайн [135, с. 52].

За роки незалежності в Україні з’явилося чимало праць, які висвітлюють питання термінології графічного дизайну.

Держстандарт України затвердив таке визначення терміна «графічний дизайн»: «дизайнерське проектування, спрямоване на візуалізацію інформації, а також створювання графічних знакових систем для предметно-просторового середовища та графічних елементів для промислових виробів» [38, с. 7].

В. Я. Даниленко вказує у своїх дослідженнях, що графічний дизайн – це художньо-проектна діяльність, основним засобом якої є графіка. Мета цієї діяльності – візуалізація інформації, призначена для масового поширення за допомогою поліграфії, кіно, телебачення, а також створення графічних елементів для промислових виробів і предметного середовища [35, с.12].

Серед дефініцій графічного дизайну як візуального явища досить переконливим виглядає формулювання В. Лесняка «Графічний дизайн «візуальний комунікатор» (одна з сучасних назв) реалізує при проектуванні безліч систем і об'єктів: знаків, візуальних комплексів, ідентифікацій (створення фірмових стилів), рекламних оголошень, плакатів, макетів журналів, упаковок, телевізійної і кінографіки, графіки машин, приладів тощо. Завдання графічного дизайну – проектування візуальних комунікацій і проектування самої візуальної мови. Графічний дизайн розвивається паралельно з усіма напрямами у мистецтві, тому його мова відповідає їх художній мові» [87, с. 3].

Трансформація графічного дизайну в дизайн візуальних комунікацій – проектування складних об'єктів систем нового типу – привела до створення візуальних текстів як основи спілкування. Візуальний текст – це будь-який об'єкт, що зорово сприймається і розуміється як деяка знакова система (символ, зображення, етикетка, фірмовий стиль і багато що інше). Візуальна комунікація, подібно до всякої іншої, здійснюється за допомогою мови, в якій існує текст як одиничне повідомлення.

Графічний дизайн «... перетворює інформацію на візуальні сигнали, які повинні бути інтерпретовані однозначно»; «... у структуру візуальної комунікації входять: джерело тексту, який задає невізуалізований зміст, візуальний комунікатор, візуальний текст та канал зв'язку»; «... складається новий тип професіонала – дизайнер-графік стає візуальним комунікатором» [134, с. 45].

Завданням діяльності дизайнера-графіка, за визначенням А. Хофмана, є «Наочне зображення повідомлень, подій, ідей і цінностей всякого роду» [87, с. 3].

Досить значущими для нашого дослідження є праці О. М. Хмельовського, в яких графічний дизайн є відповідальним за функціонування складних систем візуальної комунікації та проектування складних структур, таких, як виготовлення єдиних систем знаків – створення фірмового графічного стилю, єдиного візуального образу підприємства, навчальних посібників, комп’ютерних інформаційних сторінок, блоків, шрифтів та програм комп’ютерної дополіграфічної підготовки інформації, створення візуальних образів для різних чемпіонатів та Олімпійських ігор, всесвітніх та інших виставок, образу міст і засобів транспортних сполучень тощо [167].

Розглядаючи різні визначення та авторські концепції терміна «графічний дизайн», легко переконатися, що достатньо часто він означає діяльність художників у поліграфічній промисловості, рекламі, веб-дизайні, значно частіше – продукт цієї діяльності (предмет або система речей), іноді – галузь організації діяльності, узяту як ціле. У деяких випадках термін «графічний дизайн» трактується значно ширше і далеко виходить за межі позначення діяльності дизайнера з вирішення завдань серійного виробництва.

Поняття «графічний дизайн» сьогодні асоціюється з найбільш прогресивними явищами і найсучаснішими технічними досягненнями. Продукти графічного дизайну не тільки співзвучні своєму часу, але і, як правило, знаходяться попереду сучасних наукових досягнень.

Графічний дизайн є феноменом художньо-проектної культури XXІ століття. Зародившись на межі століть, він на хвилі промислової і науково-технічної революції, стрімко розвиваючись, перетворився на один з найвпливовіших видів дизайнерської діяльності. Сьогодні важко собі уявити яку-небудь сферу, в якій би не брав участі графічний дизайн. Графічний дизайн полегшує людині роботу і побут, впливає на стиль життя [98, с. 5].

Розглядаючи різні концепції поняття «графічний дизайн», можна зробити висновок, що графічний дизайн – це специфічна галузь художньо-проектної діяльності, метою якої є візуалізація інформаційного середовища за допомогою засобів поліграфії, телебачення, інтернету, а також створення графічних елементів для предметного середовища.

Слід підкреслити, що в Україні немає чіткого визначення існуючих видів графічного дизайну. Вивчення стану цього виду діяльності, визначення пріоритетних проблем та питань, а отже, і тих завдань, що стоять перед дизайнерами, є проблемою державного значення [79, с. 32].

Отже, актуально-необхідним для нашого дослідження постає питання про визначення основних видів графічного дизайну.

Є. Антонович стверджує, що графічний дизайн нині охоплює широкий спектр проектної діяльності – фактично всі графічні компоненти візуальних комунікацій (фірмові константи і носії фірмового стилю, промислову графіку, інформаційні табло та покажчики, піктограми, інфографіку, рекламну продукцію, web-ресурси тощо) [3, с. 228].

Сучасний дослідник Харківської школи графічного дизайну В. Лесняк класифікує види графічного дизайну відповідно до об'єктів проектування :

– промислова графіка (товарні і фірмові знаки, етикетки, упаковка та ін.);

– рекламна графіка (різні рекламні повідомлення, плакати, каталоги, буклети та ін.);

– ідентифікація (логотип, шрифт, колірна гама, фірмовий блок, документація фірми, засоби транспорту, стилістика інтер'єрів та ін.);

– засоби візуальної комунікації (візуальні знаки і символи, піктограми, вітрини, виставки та ін.);

– машинна (комп'ютерна), телевізійна графіка, кіно і анімація, wев-дизайн. Це при тому, що машинна графіка як інструмент наявний в усіх видах графічного дизайну [87, с. 3].

За дослідженнями В. Я. Даниленка, різновиди графічного дизайну можна поділяти в залежності від об’єкта розробки на: друковану та рекламно-інформаційну продукцію, системи візуальної комунікації, промислову графіку, виставкові стенди, комплекси фірмових стилів тощо. Кожна з трьох названих галузей сучасного графічного дизайну поділяється на велику кількість видів [35, с.12].

О. М. Хмельовський у навчальному посібнику «Графічний дизайн» [167] класифікує об’єкти графічної візуалізації середовища за такими напрямками, як:

– проектування фірмового стилю підприємств, організацій, установ;

– візуалізація навчальної та іншої літератури;

– проектування газетно-журнальної продукції;

– візуалізація віртуального простору інтернет;

– візуалізація змістів суспільного життя через графічні об'єкти міського та сільського архітектурно-ландшафтного середовища (створення образів міст засобами реклами, табло, вивісок, вітрин, ілюмінації, стилізації архітектурних форм тощо);

– розробляння шрифтів та об'єктів комп'ютерної дополіграфічної підготовки інформації;

– створення візуальних образів для різних фестивалів, конкурсів, чемпіонатів та Олімпійських ігор, всесвітніх та інших виставок;

– кінотеледизайн;

– дизайн упаковки та об'єктів прикладної поліграфії (компактні диски, килимки для комп'ютерних мишок, квитки, талони, афіші, перепустки, електронні картки, лотерейні білети тощо);

– фотодизайн;

– стилізація вигляду промислової продукції;

– проектування календарів;

– проектування P.O.S.-матеріалів (хард-постери, диспенсери, мобайли, прапори, шелтокери, цінники, воблери, муляжі, стикери, дисплеї, пакети тощо);

– візуалізація транспортних комунікацій;

– візуалізація туристичних та інших маршрутів.

Серед основних напрямків проектної культури початку ХХІ ст. М. Станкевич виділяє в окрему групу графічний і мультимедійний дизайн, які охоплюють системи візуальних комунікацій. Це передовсім друкована продукція (плакати, бігборди, книги, журнали, газети, буклети, рекламні проспекти, календарі, товарні знаки, грошові знаки, упаковання тощо), а також засоби візуальної ідентифікації, рекламно-інформаційна продукція телевізійних і комп’ютерних технологій, зокрема й проектування веб-сайтів. Очевидно, вже в недалекому майбутньому цей напрямок буде розділений на два: екранний та поліграфічний [138, с. 188].

За результатами аналізу досліджень Є. Антоновича, В. Даниленка, В. Лесняка, М. Станкевича, О. Хмельовського, нами виділено основні види графічного дизайну. Це:

1. Дизайн книги







Дата добавления: 2015-10-01; просмотров: 4157. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.008 сек.) русская версия | украинская версия