Розвиток забудови міста

Для початку XX ст. характеристичний сецесійний стиль. У цьому ж стилі збудовано пасаж Міколяша (знищений бомбою 1941 р.), головний двірець (зруйнований 1939 р., який тепер відбудовується), Промисловий музей при Адольф Гітлер Рінґ, Народну Гостинницю при Вінтерґассе (Костюшка). В тому ж часі появилися спроби будування кам'яниць в народних стилях (українськім чи закоп'янськім): Дністер (Товариство загальних забезпечень) на Підвалі, Бурса дяків (теперішня частина шпиталю) при вул. Шпітальштрассе (Скарги), кам'яниця при вул. Пекарській ч. 38 та бувший жидівський шпиталь при вул. Рапапорта в мавританськім стилі[24].

Нові дільниці, що повстали в цьому ж часі на Новому Світі чи на південних околицях галицької дільниці, мають віллевий характер.

Одначе, сецесійний стиль не тривав довго. По 1908 р. приходить модернізм, що спершу наслідує віденські та берлінські взори, а потім старається нав'язувати до народних мотивів (кам'яниця при Сонячній вул. і в Ринку ч. 32). Міський будівельний уряд починає дбати про плянову розбудову вулиць і їх естетичне забудування, як це видно на новопосталих улицях, дільницях, будинках (нпр.: вул. Конопніцької, продовження вул. Дверніцького, кам'яниця Балабанів на розі Галицької і Валової вул., Торговельна і промислова палата при Академічній, будинок дирекції залізниць, бурса тов. «Рідна Школа», опісля монастир і школа Василіянок - тепер шпиталь для полонених при вул. Зіґфрід-штрассе, Укр. музичне т-во при Шашкевича і інші).

В приватному будівництві помітно до першої світової війни велике оживлення. Будуються 3 - 4 пов. кам'яниці, навіть 5 поверхова при Галицькій площі, що вказує на великий зріст населення. Творяться нові: вулиці: Романовича, Сенаторська, Тульпенштрассе (Лозінського), частина площі між Остштрассе, (Личаківською) й Пекарською, Ґерманенштрассе (Листопада). Виростають робітничі поселення: Левандівка, Сиґнівка, Богданівка.

Територія Львова зростає в адміністративних границях до 3240 га, але його життєвий простір виходить далі поза межі визначених границь, розбудовується при підміських рогачках та на вільних просторах між головними вулицями[25]. По війні будівельний рух, спричинений чисельністю населення, головно напливового характеру, передовсім урядництва, поворотців, за місцевих купців, бо Львів по прилученню до Польщі став столицею Львівського воєвідства, при одночасно зростаючій потребі житлових будинків, охопив незабудовані окраїни: околиці Вулецької дороги, Гербстштрассе (Пелчинської), Кадетську гору, Стрийську і Бескі-денштрассе (Кадетську), біля Персенківки, Козільники, Софіївки, околицю Личаківського двірця в напрямі Кривчиць, простір між Личаковом і Кайзервальдом, простір між Личаковом і Пасіками, Ялівець, терен між Снопківською й Зеленою, околиці Погулянки, Филипівки, Красучина, Снопкова, лівого берега Полтви в напрямі на Збоїська, Замарстинів, Знесіння, Клепарів, при залізничних шляхах Львів - Золочів, Львів-Ходорів, Львів-Самбір. Цей великий будівельний розмах позначився двома наворотами на початку 20 і при кінці 30 рр. XX ст. в формі передовсім нового житлового будівництва і в формі надбудівок. Стиль будівель новочасний. Будівництвом займалися житлові кооперативи, інституції суспільного характеру, як Суспільне забезпечення, а також місто або приватні підприємства чи будівельні спілки. Цей будівельний період позначився постанням житлових бльоків при вул: На Байках, Малаховського, Стрийській, на Замарстинові, або дільниць віллів: Власна Стріха, вул. Вроновських, Генінґа, Новий Львів, колонії на Кривчицях. Бльоки призначені для приватних чи міських урядовців, учителів вищих шкіл, робітників; дільниці віллів, дімки чи невеличкі кам'яниці для приватного одно - чи двосімейного вжитку; але одночасно будовано й більші чиншові будинки з великим комфортом, характеристичні великим числом широких вікон, просторих терас чи невеличких бальконів, ґалерій, за те однакових або дуже подібних, будованих шабльоново за одним пляном, дуже скоро й несолідно.

З публічних будівель цього часу вибивається: санаторія Суспільного забезпечення (військовий шпиталь) при Унґарнштрассе (Курковій), II дім техніків при вул. Абрагамовичів, Суспільне забезпечення при Зеленій, Управління електрівні при Гербст- штрассе (Пелчинській) та костел Марії Остробрамської при гор. Личакові в формі базиліки.

З ростам забудованої території наступали також доконечні зміни в адміністративному розподілі міста. До п'ятої дільниці, на які розпадався Львів за Австрії, прибула з кінцем XIX ст.| шоста: Новий, світ. По створенню Великого Львова, що наступило у 1930 р. через прилучення підміських громад: Клепарова, Голоська Малого, Замарстинова, Старого і Нового Знесіння, Кульпаркова II, Сиґнівки, частини Білогорщі (Левандівки), Кривчиць, Козільник, Кульпаркова - простір львівської громади подвоївся (6664 га). Це викликало поділ міста на 9 дільниць: І. Середмістя, II. Янівське, III. Жовківське, IV. Личаківське, V. Снопків, Красучин, Софіївка, Козільники, Персенківка, VI. Новий світ, Кульпарків, VII. Левандівка, VIII. Замарстинів, IX. Знесіння[26].

Для упрощення адміністрації за часу більшовиків розділено місто на 4 дільниці (І. Личаків, II. Городецьке, III. Новий світ, IV. Жовківське). Цей розподіл затримався аж до 1 липня 1942 року.

В наслідок воєнних дій в 1939-41 р. знищено окремі важливіші житлові й промислові будинки. Більшого удару зазнало місто за останньої війни 1941 року, Б якій знищено 610 будинків, в тому 14 промислових, 586 житлових.

Зусилля будівельних дільницевих урядів міста спрямовані на розбір та відбудову зруйнованих будівель. До кінця 1941 р. відремонтовано 335 пошкоджених будинків, в тому числі 4 промислові підприємства.

В зв'язку з новим поширенням львівської громади від 1 квітня 1942 р. через прилучення таких міст і сіл, як: Винники (1410), Білогорща (1423), Брюховичі (1452), Велике Голосько (1403), Каменопіль (1447), Кривчиці (1447), Ляшки Муровані (1454), Лисиничі (1411), Малехів (1377), Підбірці (1454), Рудно (1480), Рясна Польська (1430) і Руська, Сихів (1409), Козільники (1400), Скнилів (1396), Малий Скнилів, Львівські Сороки (1433), Збоїська (1359), Зимна Вода (1440), Зимновідка - разом: 1 місто і 20 сіл, збільшився простір Львова на близько 20 тис. га, що з давньою площею 6,6 тис. га дає 26.030 га.[27].

Найближчі роки розвитку міста, у нових обставинах, міста, яке матиме велику транспортно-торговельну роль між Заходом і Сходом, проявлять, доцільність цих нових територіяльних змін.