Висновки

На початку Першої світової війни місто було взято російськими військами (вересень 1914) і до 14 липня 1915 року був центром Галицького генерал-губернаторства, поки місто знову не був зайнятий австро-угорськими військами.

У XX столітті Львів пережив дві світові, ук­раїнсько-польську 1918-1919 і радянсько-польську 1920 pp. війни. Та найбільших воєнних випробу­вань і демографічних катастроф він зазнав у пе­ріод Другої світової війни. Її початок, відтак доля тоді польського Львова, були вирішені у Москві Сталіним 19 серпня 1939 р. на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б).

Разом з розвалом Габсбурзької імперії наприкінці Першої світової війни українські політики 1 листопада 1918 проголосили місто столицею Західно-Української народної республіки (ЗУНР).

Львів - це давнє місто, одне з найбільших в Україні.

Плани розширення міської території розгля­далися, починаючи з 1901 p., але з різних причин їх щоразу відкладали до кращих часів. У 1919 р.

Плани збільшення міста наразилися на опір місцевих влад Львівського повіту, підміських ґмін (крім Клепарова) і львівського воєводи. Однак тери­торіальна суперечка закінчилася перемогою міської влади: 10 квітня 1930 р. з'явилося розпорядження Ради міністрів Польщі про збільшення території міста за рахунок підміських теренів.

Особливістю розвитку Львова у радянський період був доволі швидкий територіальний розвиток міста. Межі Львова постійно збільшувалися за рахунок території навколишніх сільських поселень.

Такі адміністративно-територіальні зміни сприятимуть оптимізації схеми управління містом, сприятимуть пришвидшенню розвитку як Львова, так й населених пунктів, які запропоновано підпорядкувати Львівській міській раді, або безпосередньо включити у межі міста.

У проекті розвитку Львова заклали прогнози, що у 2010 році населення міста зросте до мільйона. У зв'язку з цим територія міста значно збільшиться за рахунок спальних районів, розташованих на око­лицях. Історичний центр опинився б поза межами пішохідної доступності. Тому основною ідеєю про­екту була також відмова від молоцентричності й перехід до поліцентричної системи міських центрів.

Незважаючи на те, що у міжвоєнні роки еконо­міка Львова перебувала у стані стагнації і не досягла навіть рівня 1913 p., населення збільшувалося за ра­хунок чиновницько-міщанського елементу, домаш­ньої челяді, військовиків та їх сімей, учнівської та студентської молоді, що рекрутувалася також з краю, викинутих безземеллям шукачів заробітку у вели­кому місті. У сферу промисловості й будівництва ак­тивно вторгався український елемент.

У радянські часи, проявлялось намагання надати місту характеру промислового центру та впровадити типові стандарти планування і забу­дови.

Варто зазначити, що посилення урбанізаційних процесів у Львівській області вимагає, аби головне місто відновило свою роль як «пульсара» розвитку - центра економічного і культурного життя Львівщини, навколо якого формуватиметься мережа майбутніх високо урбанізованих районів.

Оскільки суб’єктом урбанізації залишається людина, композиція та організація розвитку міського організму є надалі важливою.

Територія Львова зростає в адміністративних границях до 3240 га, але його життєвий простір виходить далі поза межі визначених границь, розбудовується при підміських рогачках та на вільних просторах між головними вулицями.

З ростам забудованої території наступали також доконечні зміни в адміністративному розподілі міста.

Найближчі роки розвитку міста, у нових обставинах, міста, яке матиме велику транспортно-торговельну роль між Заходом і Сходом, проявлять, доцільність цих нових територіяльних змін.

Місто Львів (адміністративно територія міста розділена на 6 районів: Франківський, Личаківський, Галицький, Сихівський, Залізничний і Шевченківський), трьох малих міських населених пунктів (м. Винники, смт. Брюховичі та смт. Рудно), які підпорядковуються Львівській міській раді, а також м. Дубляни Жовківського району. Станом на 1 січня 2007 р. у всіх цих міських поселеннях разом проживало близько 760 тис. осіб.

Галицький район - найменший за площею район Львівської міськради, що охоплює територію центральної частини міста Львова: Середмістя, Цитадель, Софіївку, Снопків.

Залізничний район - один із районів Львівської міськради, що охоплює територію південно-західної частини міста Львова: Левандівку, Білогорщу, Скнилівок, Сигнівку, частково Рясне, Клепарів, Богданівку, та смт Рудне.

Личаківський район - один із районів Львівської міськради, що охоплює територію північно-східної частини міста Львова: Личаків, Великі Кривчиці, Лисиничі, Майорівку, Погулянку, Знесіння, Кайзервальд, Цетнерівку, Ялівець та місто Винники.

Франківський район - один із районів Львівської міськради, що охоплює територію центрально-південної частини міста Львова. Місцевості з яких складається район: На байках, Богданівка (частково), Кульпарків, Кастелівка, Вулька. Створений 15 квітня 1973 року як Радянський район міста Львова. В 90-ті роки минулого століття отримав свою теперішню назву.

Шевченківський район — один із районів Львівської міськради, що охоплює територію центрально-північної частини міста Львова: місцевості Голоско, Замарстинів, Збоїща, Гаврилівка (Підзамче), частково Рясне, Клепарів, і смт Брюховичі.

Сихівський район - один із районів Львівської міськради, що охоплює територію південно-східної частини міста Львова: колишніх сіл та місцевостей - Сихів, Козельники, Пирогівку, Боднарівку, Персенківку, Новий Львів, Пасіки, частково Снопків і частково колишні угіддя села Зубра.

Відсутність регуляційного плану не стала перешкодою для територіального розвитку Львова. Місто розбудовувалося стихійно, а втручання влади мало здебільшого безсистемний характер і переважно обмежувалося територіями, які були міською власністю (наприклад, вулиці і зелені насадження на місці розібраних фортифікацій). Розбудова Львова йшла переважно вздовж основних комунікаційних шляхів та вулиць передмість, напрямок яких значною мірою визначали численні потоки та рельєф місцевості