Напочатку було Слово. Біла раса

Європеоїди-бореали, ці безстрашні мисливці за мамонтами, успішно розвинули прогресивні якості своїх попередників неоантропів. Головною зовнішньою відмінністю бореалів від неоантропів стали світлі зовнішні покрови (шкіра, волосся, очі). За цією ознакою вони називалися білими, русявими, сонячними. Ключове слово — “білий”. Порівняно з близько­східніми неоантропами європеоїди були круглоголовішими, вищими і фізично сильнішими.

Головною внутрішньою відмінністю стало якісно вище володіння Словом, Голосом. Зростав словниковий запас, вдоскона­люва­лося мовлення. Пізніше біла людина вже не просто навчилася чітко вимовляти слова — вона першою оволоділа СПІВОМ.

Розвинене мовлення стало мо­но­польною здатністю білої лю­ди­­ни, внаслідок чого слово “білий” вод­но­час означало “співучий”. Від бореального кореня “гол-гал” (голос, білий, світлий) походять:

· українські “галайко” — крикун; “галакати” — кричати; “га­лас” — голосна розмова, крик; галайстра — “шумний натовп, купа дітей”; “ґаламаґати” — говорити дурниці; приспів “гала” (“Ой чук та гала, а я в церкві була”, “гала-гігі-гей”, “галя-гиля”)[348];

· сумерське “галя”, “гал” — постійний співак у храмі, дяк[349];

· італійське “гала” — урочисте придворне свято зі співами в Італії і Франції 17—18 століть;

· сучасне “гала-концерт” — урочисте пісенне видовище;

· французьке “галó” — світлове коло навколо Сонця;

· грецькі “гала” — молоко, тобто біле (порівняйте з укр. “набіл” — молокопродукти); звідси “Галактика” — “Мо­лоч­ний Шлях”; “геле” — сонячне світло, “Геліо” — Сонце;

· українське “ґалаґан” (буквально “світлоносний”, від гала — світло, ган — гнати, нести) — іскра (“із-ра”, тобто “зі світла”).

Усе біле і світле європеоїди вважали добрим і красивим, звідки французьке “галантний” (від galant) — люб’язний, чемний; італійське “belladonna” — прекрасна дама, буквально “біла жінка”. Найкрасивіші жінки в грецькій міфології — Галатея (від “гала” — біла, молочна) і Гелена (Helena, Єлена) — світла, сонячна.

Володіння Голосом-Словом відкрило величезні можли­вості накопичення і передавання інформації, дало колосальний поштовх у розвитку мислення і соціальної взаємодії. Завдяки йому біла раса вийшла на другий психоінформаційний рівень, вінцем якого стала особлива Божа ласка — здатність читати “Хроніки Акаши” (Загальне інформаційне поле або “Книгу Господню”). Оволодівши Словом, людина почала ясніше мисли­ти і краще розуміти Голос Божий. Тому Слово (мова), Голос (мовлення і його вищий прояв — пісня) вважалися проявом Бога і Божественного Світла.

Ця ідея нерозривної єдності між Богом і Словом найпотужніше пролунала в євангелії[350] святого Івана Богослова: “ Спочатку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово... І життя було в нім, а життя було Світлом людей ”. Галілеянин[351] Іван Бого­слов називає Логосом (Словом) “ другу Особу Пресвятої Тройці, Божого Сина, спо­кон­віку зродженого від Бога Вітця, як слово родиться з думки. Слово — це Божа премуд­рість, якою Бог Отець пізнає Себе й усе, що є, і тим предвічним актом пізнання родить Слово, Божого Сина, що є безконечним висловом і немов звершеним образом Божого Єства ”[352].

Залишилося визначити, звідки похо­дить грецьке ЛОГОС? Відповідь: від давньоукраїн­ського, бореального ГОЛОС. При перене­сенні слова “Голос” від гіперборійського центру до європеоїдної периферії воно тран­сформувалося в “Логос” шляхом пере­становки двох приголосних (як “ведмідь” і “медвідь”, “роксолань” і “русколань”).

Бореальна традиція трепетного став­лення до Голосу-Слова збереглась у співучості україн­ців, у самоназві “слов’я­ни” (“носії слова”, на відміну від “німих” — “німців”), у православ­ній традиції славити Бога лише людським голосом (заборона застосування у церкві будь-яких музичних інструментів).

У допотопному світі [353] еволюційним локомотивом були європеоїди-бореали. Найбільший їхній здобуток — бореальна мова — починаючи з 25 тис. до н. е. була рознесена по всьому світу в процесі кількох хвиль розселення білої раси. Розвиток ішов за тією самою схемою, як і у неоантропів. Більша частина бореалів розійшлася по всьому світу, змішалася з місцевою людністю і привела до народження багатьох етносів і підрас. Менша частина зберегла максимальну чистоту і зробила стрибок до нової — арійської — раси.