Студопедия — ЛИСТОПАДОАЕ ПОВСТАННЯ 1830 – 1831 рр.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ЛИСТОПАДОАЕ ПОВСТАННЯ 1830 – 1831 рр.






 

Поділену й поневолену Польщу протягом більш як півстоліття (від початку XIX ст. до середини 60-х років) неодно­разово охоплювали революційні настрої і великі національні повстання. Головною вимогою польського ви­звольного руху було відродження незалежної Польщі й об'єднання її розрізнених частин. Цей рух мав загальнонаціональний ха­рактер, хоча й не всі верстви польського суспільства брали в ньому однакову участь. В умовах слабкості нового промисло­во-торговельного стану, котрий тільки в другій половині XIX ст. почав відігравати помітну роль у громадсько-політич­ному житті польських земель, основною рушійною силою, а водночас і керівником визвольного руху на першому його етапі (до середини XIX ст.) виступала патріотично налаштована час­тина шляхти. Однак слід пам'ятати, що в той час польська шляхта складалася з представників як панівних кіл, так і на­родних низів. Через це склад учасників і навіть керівників визвольного руху позначався неоднорідністю.

У польському визвольному русі політичні вимоги були тісно пов'язані з вимогами соціальними. Ідеологи його правого крила на перше місце ставили відродження Польської держави і проб­лему її кордонів, відсуваючи соціальні перетворення на другий план. їхня соціальна програма не йшла далі вимог відновлен­ня Конституції 3 травня 1791 р. Ідеологів лівого крила також турбувала проблема незалежності Польської держави, проте головне завдання руху вони вбачали в боротьбі за демократи­зацію суспільних відносин. Строкатість складу учасників поль­ського визвольного руху, а також переплетення політичних і соціальних вимог дають підстави стверджувати, що хоча пер­ший етап цього руху традиційно вважається шляхетським за своїм характером, однак не варто применшувати роль, яку віді­грали в ньому всі інші соціальні верстви суспільства, як патріоти так і демократи.

Центром польського національно-визвольного руху після Віденського конгресу стало Королівство Польське. Після не­тривалого періоду здійснення відносно ліберального курсу що­до Польщі Петербург починає відходити від нього. Усупереч конституції на Королівство поступово поширювались само­державно-кріпосницькі порядки імперії, що зумовило появу конспіративних патріотичних організацій. Окремі з них мали тільки просвітницький характер, тоді як учасники інших пе­редбачали необхідність збройної боротьби для досягнення на­ціонального й соціального визволення. Найвпливовішою орга­нізацією було Патріотичне товариство, що діяло протягом 1821— 1826 рр. на польських землях Австрії, Пруссії і Росії. Його очолював майор В. Лукасінський, а після арешту останньо­го — полковник С. Кшижановський. Польське товариство ста­вило собі за мету відновлення незалежної Польської держави на основі Конституції 3 травня 1791 р.

В ході боротьби з декабристським рухом у Росії, після по­разки повстання в Петербурзі в 1825 р., царський уряд роз­громив Патріотичне товариство. Проте ідеї товариства, а та­кож діяльність деяких його учасників підготували грунт для на­ціонально-визвольного повстання 1830—1831 рр. Ініціативу підготовки повстання взяла на себе нова таємна організація, заснована поручником П. Висоцьким наприкінці 1828р. в Школі підхорунжих піхоти, розташованій неподалік від Варшави. Ке­рівники організації встановили контакт з іншими польськи­ми таємними товариствами.

Початок повстання прискорило повідомлення про те, що імператор Микола І вирішив направити польські війська на придушення французької і бельгійської революцій 1830 р. Уве­чері 29 листопада 1830 р. (звідси назва повстання — Листопа­дове) озброєні повстанці під проводом діячів відродженого Патріотичного товариства П. Набеляка і С. Гощинського напа­ли на Бельведер — резиденцію царського намісника у Варша­ві — великого князя Костянтина. Водночас група учасників таємного товариства в Школі підхорунжих, очолювана П. Ви­соцьким, зробила спробу захопити розташовані неподалік ка­зарми російських військ.

Напад на Бельведер не мав особливого значення, оскільки намісник утік у район зосередження російської армії. Поль­ські генерали відхилили прохання ініціаторів виступу очоли­ти повстання. Однак виступ активно підтримали робітники і ремісники Варшави, які досить легко оволоділи Арсеналом. ЗО листопада польська столиця опинилася в руках повстанців. Російські війська покинули Варшаву, а через деякий час і всю територію Королівства Польського.

Відразу активізувалося помірковане крило прихильників повстання, яке було готове задовольнитися обіцянками ро­сійського уряду дотримуватись Конституції Королівства Поль­ського. Воно розпочало переговори з намісником, але при­пинило їх під тиском відродженого Патріотичного товарист­ва. За сприяння вищих кіл польського суспільства, які утворили Тимчасовий уряд на чолі з А. Чарторийським, з 5 гру­дня диктатором повстання в Королівстві проголосили команду­вача польською армією, наполеонівського генерала Ю. Хлопиць-кого. Він направив до Миколи І делегатів, сподіваючись, що цар погодиться задовольнити найважливіші для поляків ви­моги: розширення Королівства за рахунок приєднання Лит­ви, Волині й Поділля, а також обов'язкового дотримання кон­ституції. Однак Микола І зажадав беззастережної капітуляції. 8 січня 1831 р. Ю. Хлопицький склав з себе диктаторські по­вноваження. 25 січня Патріотичне товариство організувало у Варшаві велелюдну маніфестацію на знак ушанування пам'я­ті страчених декабристів. Того ж дня сейм, скликаний Тим­часовим урядом, ухвалив рішення про позбавлення Миколи І польського престолу, що фактично означало проголошення війни Росії. Сейм сформував Національний уряд.

У відповідь на детронізацію російські війська під коман­дуванням генерала І. Дібича на початку лютого вступили на територію Королівства. Проти них вирушила вдвоє менша польська армія, доповнена добровольцями. У першій битві, що відбулася 14 лютого 1831 р. під Сточеком, росіяни зазнали поразки. У генеральній битві під Гроховим (тепер один із районів Варшави) 25 лютого явної перемоги не здобула жодна зі сто­рін.

Повстання охопило й землі, що безпосередньо входили до складу Росії. Для боротьби з повстанцями в Литві, Білорусі та Україні царський уряд використовував десятки тисяч росій­ських солдат. Польські партизани нападали на невеликі заго­ни противника, руйнували мости, дезорганізовували рух транс­порту. Повстанцям Королівства надавали всебічну допомогу співвітчизники з територій, підвладних Пруссії та Австрії. Ви­ряджені в Литву на допомогу повстанцям загони регулярної армії, якими командували генерали Д. Хлаповський і А. Гел-гуд, були змушені відійти за прусський кордон. Корпус гене­рала Ю. Дверницького, що діяв в Україні, також відступив до кордону і склав зброю на території Галичини. З кінця травня повстанці зазнавали поразок майже повсюдно. Найбільшою не­вдачею польських військ і їхнього нового командувача, генерала Я. Скшинецького, стала битва під Остроленкою 26 травня 1831 р.

Скориставшись підтримкою Пруссії, яка активно сприяла придушенню повстання, російські війська під командуван­ням генерал-фельдмаршала І. Паскевича форсували Віслу в районі Торуня і з північного заходу наблизилися до Варшави. Організувати належний опір царським військам заважали кон­сервативні й угодовські сили. Народні виступи в столиці 29 червня і 15 серпня призвели тільки до самосудів, однак не справили істотного впливу на співвідношення сил. Новий уряд під проводом генерала Я. Круковецького, вважаючи, що подаль­ший опір не має сенсу, відмовився озброїти варшав'ян. Коли 6 вересня війська Паскевича штурмом оволоділи передмістям столиці — Волею, польське військо покинуло місто й відступило до Модліна. 8 вересня російська армія захопила Варша­ву, а 5 жовтня головнокомандувач польською армією разом з 20 тис. вояків перетнув прусський кордон. Того ж місяця ка­пітулювали останні вогнища опору — Модлін і Замостя.

Листопадове повстання тривало десять місяців. Протя­гом восьми з них — з кінця січня до початку жовтня 1831р. — поляки відчували себе вільним народом, хоча жодна з євро­пейських країн не визнала незалежності Польської держави. Верховна влада під час повстання належала сейму, який при­значав уряд і головнокомандувача, ухвалював рішення з питань бюджету і податків. Незважаючи на те, що повстан­ня 1830-1831 рр. нічого не змінило у внутрішньому стано­вищі польського народу, воно стало важливим етапом бо­ротьби поляків за національну незалежність. Повстання ма­ло велике міжнародне значення, оскільки підривало лад, запроваджений Віденським конгресом, сприяло розвиткові національно-визвольного й демократичного руху в багатьох країнах Європи.

 







Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 683. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Психолого-педагогическая характеристика студенческой группы   Характеристика группы составляется по 407 группе очного отделения зооинженерного факультета, бакалавриата по направлению «Биология» РГАУ-МСХА имени К...

Общая и профессиональная культура педагога: сущность, специфика, взаимосвязь Педагогическая культура- часть общечеловеческих культуры, в которой запечатлил духовные и материальные ценности образования и воспитания, осуществляя образовательно-воспитательный процесс...

Устройство рабочих органов мясорубки Независимо от марки мясорубки и её технических характеристик, все они имеют принципиально одинаковые устройства...

Разновидности сальников для насосов и правильный уход за ними   Сальники, используемые в насосном оборудовании, служат для герметизации пространства образованного кожухом и рабочим валом, выходящим через корпус наружу...

Дренирование желчных протоков Показаниями к дренированию желчных протоков являются декомпрессия на фоне внутрипротоковой гипертензии, интраоперационная холангиография, контроль за динамикой восстановления пассажа желчи в 12-перстную кишку...

Деятельность сестер милосердия общин Красного Креста ярко проявилась в период Тритоны – интервалы, в которых содержится три тона. К тритонам относятся увеличенная кварта (ув.4) и уменьшенная квинта (ум.5). Их можно построить на ступенях натурального и гармонического мажора и минора.  ...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия