РОЗВИТОК ЧУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

 

Розвиток чеської культури в першій половині XIX ст. ознаменувався відродженням чеської мови та літератури, успіха­ми національного театру й образотвор­чого мистецтва, появою наукових і літературних видань чеською мовою.

Чеське національне Відродження являло собою захисну ре­акцію на асиміляційні процеси, що запанували в Габсбурзькій монархії. Природною основою захисту національних куль­турних традицій виступали мільйони людей у Чехії, Моравії, Сілезії, які розмовляли рідною мовою. Саме з народних дже­рел, віри в їхню життєздатність насамперед черпали силу й натхнення захисники чеської мови. Так, хранитель Оломоуцької бібліотеки Я. Ганке в 1783 р. видав німецькою мовою "Рекомендації з використання чеської мови та літератури". Наукову розробку проблеми чеської мови здійснювали И. До­бровський та Й. Юнгман.

Співіснування чехів і німців у чеських землях на початку XIX ст. ще не набуло характеру відвертої конфронтації. Твор­чість німецькомовних та чеськомовних діячів культури про­ходила паралельно, а при висвітленні історичних тем вона навіть перепліталася. Однак більшість чеських науковців пу­блікувала свої праці німецькою мовою і лише згодом пере­кладала деякі з них чеською.

Значний внесок у розвиток чеської мови та літератури зро­бив Ф. Челаковський (1799—1852), який після закінчення Пра­зького університету став редактором чеськомовної газети "Празькі новини"; викладав чеську мову у Празькому та в інших університетах. У чеській літературі він відомий як поет-романтик, популярності в народі зажили його збірки "Відлуння руських пісень" (1829) та "Столиста троянда" (1840). Поет залишив по собі цілу школу поетів-послідовників. Відо­мим поетом цього періоду є К. Марка, чия лірико-епічна по­ема "Май" відкрила нову добу в чеській поезії.

Оригінально використовував народну творчість у своїх вір­шах К. Ербен (1811—1876). Майбутній поет закінчив Празь­кий університет і працював архіваріусом у Чеському Націо­нальному музеї, а потім у Головному Празькому архіві. Бага­то історичних джерел, які він зібрав, опубліковано в серіях

"Архіву Чеського". К. Ербен був етнографом, перекладачем, істориком, літератором. Його перу належать драматичні тво­ри, романтичні балади, пройняті патріотичним духом.

Особливе місце в чеській літературі посідає К. Гавличек-Боровський — автор багатьох сатиричних віршів, спрямова­них проти католицизму та бюрократії. Найвідомішою є його поема "Хрещення Св. Володимира".

За формою та змістом художні твори, написані чеською мовою в першій половині XIX ст., відповідали вимогам роман­тизму, який літератори застосовували як засіб перетворення світу, змальовуючи далеке від дійсності ідеальне середовище. Особливо поширені були твори про героїчну минувшину че­ського народу та слов'янський демократизм. Народ вони вва­жали охоронцем головних духовних цінностей і мови.

У Чехії в першій половині XIX ст. динамічно розвивалася журналістська справа. Перша газета чеською мовою з'явила­ся в 1719 р. й виходила майже до кінця століття. її останній редактор — В. Крамеріус — заснував власну "Патріотичну га­зету Крамеріуса" (1791-1825), на шпальтах якої чільне місце відводилося захистові чеської мови й розвиткові чеської куль­тури. Від 20-х років XIX ст. видавалася перша чеська політич­на газета "Празькі новини", яку редагували Й. Лінда, а зго­дом Ф. Челаковський. У 1846 р. виникла газета "Празьскі посел", яку редагував Й. Тил. У період революції 1848-1849 рр. видавалося багато чеськомовних політичних газет.

Дійовим засобом пробудження національної свідомості став театр. Важливу роль у розвитку чеського театру відіграв дра­матург і актор Й. Тил. Найкращий його твір — п'єса "Волин-щик зі Стракониць" — обійшов сцени багатьох театрів Євро­пи. Більш як 60 драм і комедій створив засновник чеської національної комедії В. Кліунер (1792—1859). Першу чеську оперу "Проволочник" написав композитор Ф. Шкроуп (1801— 1862), автор музики до чеського національного гімну.

Видатними художниками, які залишили по собі образи ба­гатьох діячів чеської культури, краєвиди країни, змальовува­ли життя та працю простого народу були А. Махек (1775— 1844), Ф. Ткадлик (1786-1840), А. Манес (1784-1843).

У першій половині XIX ст. наукові дослідження в чеських землях проводилися головним чином у царині гуманітарних наук, що найбільшою мірою відповідало завданням вихован­ня національної свідомості народу. Постала потреба в науко­вій аргументації ідеї про культурну рівність чехів з іншими народами Європи. Найяскравішим представником науки цього

часу є Я. Пуркіне (1787—1869) — фізіолог, який здійснив у своїй галузі низку епохальних відкриттів. З 1823 р. він обій­мав посаду професора фізіології в університеті Вроцлава. У 1850 р. Я. Пуркіне повернувся до Чехії, став професором Пра­зького університету, організував тут інститут фізіології, вида­вав науковий журнал "Жива" й брав активну участь у громад­ській діяльності.

В архітектурі панував класицизм. Розвиток економіки спри­яв перебудові міст за модерними зразками. У Празі знесено кріпосні мури й укріплення, з'явилися набережні та бульва­ри, споруджувались ампірні будівлі, мости через Влтаву, за­кладалися парки.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

История южньїх и западньїх славян: В 2 т. Москва, 1996. Т. 1.

 

Костюшко И. И. Аграрная реформа 1848 г. в Австрии. Москва, 1993.

 

Краткая история Чехословакии. Москва, 1988.

Кузьмин М. Н. Школа и образование в Чехо­словакии (конец XVIII — 30-е гг. XX ст.). Москва, 1971.

Мыльников А. С. Павел Шафарик, вндающийся ученый-славист. Москва; Ленинград, 1963.

Мьыльников А. С. Иозеф Юнгман и его время. Москва, 1973.

Мыльников А. С. Зпоха просвещения в чешских землях. Идеология, национальное самосознание, культура. Москва, 1977.

МытьниковА. С. Культура чешского Возрождения. Москва, 1982.

Титова Л. Н. Чешская культура первой по­ловини XIX в. Москва, 1991.

Dejiny zemi korony ceske. Praha, 1997. D. II. Od nastupu osvicenstvi po nasi dobu.