РОЗВИТОК ЧЕСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

У другій половині XIX — на початку XX ст. система освіти в чеських землях набула форми багатоступеневої струк­тури. Шкільна реформа, започаткована в роки революції, закріпила принцип загального обов'язко­вого шкільного навчання для дітей з 6 років. Наприкінці 60-х років скасовано контроль церкви над змістом підручників, поведінкою учнів і вчителів, а державні органи дістали право нагляду за діяльністю шкіл. У результаті реформ чехи на ру­бежі XX ст. випередили німців за рівнем генераційної пись­менності й посіли перше місце в Габсбурзькій монархії за рівнем загальної письменності. Кількість чеських шкіл (1914) складала 57 % вщ їхньої загальної кількості. Якщо реальні гімназії та інші навчальні заклади цього рівня давали ґрун­товні професійні знання, то класичні готували випускників до продовження освіти в університетах.

У цей період чеською мовою видавалися наукові праці, підручники, довідники, переліки навчальної та класичної лі­тератури, фахові журнали та книги для дітей. Левову пайку цієї роботи провадила "Чеська матиця ". Фактично в цей час виникли всі передумови для вивчання чехами основ майже усіх галузей знань рідною мовою.

Чеські національні сили домоглися того, що вже у 80-ті роки XIX ст. чеська мова стала мовою для всіх студентів усіх освітніх закладів. Поділ у 1882 р. Празького університету на чеський і німецький сприяв процесу консолідації чеської ін­телігенції та залученню до науково-навчальної роботи нових сил. Надати вітчизняній науці європейського рівня намага­лися правник Й. Кайзл, соціолог Т. Масарик, історик Я. Голл, мовознавець Я. Гебауер, мистецтвознавець О. Гостинський, лін­гвіст і поет Ч. Врзлінський та ін. У1880р. виникла Чеська Ака­демія наук, словесності та мистецтв.

Друга половина XIX ст. є добою розквіту чеського мистецт­ва. У літературних творах чільне місце посіла тема народного життя та боротьби проти національного й соціального поне­волення. Так, поет Я. Неруда (1834—1891) у "Піснях палкої петиції" закликав до боротьби за краще майбутнє. Оспівував рідну природу у своїх поетичних циклах ("Сільські пісні", "Чеські сонети" тощо) С. Чех (1846—1908). Історії боротьби чехів за свободу та незалежність присвячені епічні твори пи­сьменника А. Ірасека (1851-1930).

Найвідомішим художником того часу вважається Й. Манеса (1820—1871), автор циклу картин "Пори року", викона­них для годинника Празької ратуші, ілюстрацій до народних казок та ін. Своєю творчістю Й. Манеса відкрив новий пе­ріод у розвитку чеської історичної, побутової та пейзажної шкіл живопису. Наслідувачем його традицій став художник-карикатурист та ілюстратор М. Алеш (1853—1913). Знаним пред­ставником реалізму був скульптор Й. Мислбек (1848—1922), який створив кінну статую Св. Вацлава у Празі.

Культурну атмосферу цього періоду визначали занепад кла­сицизму й зародження модернізму. Молода генерація чехів пра­гнула відчути себе частиною європейської цивілізації, відкидаючи національну меншовартість. Дуже бурхливо розвива­лися архітектура й декоративне мистецтво. Історичні центри міст постійно перебудовувалися, виникали нові міські райони.

У культурній галузі емпіричний класицизм існував поряд із модерном та іншими романтичними стилями. Новоготичний історизм найвиразніше виявився при перебудові Старо-мєстської ратуші (1846—1848). Новоготична архітектура 60-х років чергувалася з неоренесансом, символом якого став На­ціональний театр у Празі. Його спроектував Й. Зітек (1832— 1909), автор Музею Карловарських колонад. Більшість ви­значних скульптурних замовлень виконували брати Й. Макс (1804-1855) та Е. Макс (1810-1901). Вони збудували пам'ят­ник Радецькому на Малостранській площі та кілька скульп­тур на Карловому мосту.

У музиці виділяється творчість композитора й піаніста Б.Сметани (1824—1884), який заснував чеську модерну сим­фонічну та оперну музику. Його опери "Бранденбуржці її Мо­чи" (1863), "Продана наречена" (1866) та симфонічні поеми "Моя Батьківщина", "Чеські танці" сприяли патріотичному іі музичному вихованню чеського народу. Відомим творцем чеської національної музики був А. Дворжак (1841—1904), особ-шву популярність мали його "Слов'янські танці". У Празі иирувало театральне і музичне життя, зростала кількість п'єс іі концертів. Восени 1901 р. перший самостійний концерт да­ла Чеська філармонія.

Зародження модернізму наприкінці XIX ст. внесло новий зміст у поняття "спортивна культура". У Чехії засновуються спортивні товариства, першим з яких був "Сокіл " (1864).

На зламі XIX—XX ст. суспільство винайшло нові культур­ні орієнтири і цінності. Соціально-політична ситуація в Чехії справляла великий вплив не тільки на австро-угорську полі­тичну систему, а й на стан справ у Європі.

 

 

ЛІТЕРАТУРА РЕКОМЕНДОВАНА

 

Австро-Венгрия: интеграционньїе процессы и национальная специфика. Москва, 1997.

 

Австро-Венгрия. Опыт многонационального государства. Москва, 1995.

 

Коровицина Н. В. Агония соцмодернизации. Москва, 1993.

 

Краткая история Чехословакии: С древней-ших времен до наших дней. Москва, 1998.

 

Ненашева 3. С. Идейно-политическая борьба в Чехии и Словакии в начале XX в. Чехи, словаки и неославизм, 1848—1914 гг. Моск­ва, 1984.

Ненашева 3. С. Обшественно-политическая мнель в чешеких землях в конце XIX — на­чале XX вв. Москва, 1999.

 

Формирование нации в Центральной и Юго-Восточной Европе. Исторические и истори-ко-культурньїе аспекти. Москва, 1981.

 

Чешская нация на заключительном зтапе формирования. 1850 — начало 70-х гг. XIX в. Москва, 1989.

Еbmertova М. С. Ceske zeme v letech 1848— 1918. Рraha, 1998.