ПРОСВІТНИЦТВО СЛОВАЦЬКЕ

Словацькі землі в XVII — першій половині XVIII ст. перетворилися на арену нескін­ченних руйнівних війн. Габсбургам, які ви­ступали в Угорщині під прапором Контрреформації, проти­стояли словацькі протестанти. В оплот контрреформації пе­ретворився створений єзуїтами в 1636 р. університет у Трнаві. В антигабсбурзькому русі словацькі лютерани виступали в со­юзі з мадярськими магнатами й шляхтою.

Боротьба за лютеранське віросповідання справляла вели­чезний вплив на розвиток культури в словацьких землях. Пе­реможна хода Контрреформації залишила тут глибокий слід у бароковому мистецтві. В архітектурі панівним став монумен­тальний стиль з притаманною йому розкішшю інтер'єра, який став характерним не тільки для культових споруд, а й для па­лацових комплексів, замків та забудови багатих міських квар­талів. Більша частина мистецьких робіт цього періоду — це твори анонімних малярів, різьбярів по дереву та скульпторів. У портретному живописі,»в оформленні вівтарів, у виробах май-стрів-ювелірів та ін. відбувається синтез модерних художніх течій з місцевими традиціями. Нові імена з'являються серед літераторів, які писали як латиною, так і чеською мовою.

Широкої популярності набула діяльність діяча словацької та угорської культури Мартіна Бела (1684-1749), який після закінчення університету в Галле був протестантським свяще­ником. Згодом М. Бел — директор євангелічної школи в Бан-скій Бистриці, аз 1714 р. — ректор ліцею в Братиславі. М. Бел писав латиною, угорською, німецькою та чеською мовами. Як визначний учений він був членом багатьох європейських академій та наукових товариств. У своїй 4-томній праці "Історичні та географічні відомості про сучасну Угорщину" (1735—1742) вчений розглядав словаків як нащадків слов'ян Ве­ликої Моравії. Твердження М. Бела про автохтонність слова­ків, що проводиться в дослідженні "Стародавня та нова Уго­рщина", і висока оцінка ним літературних якостей словаць­кої мови відіграли важливу роль у становленні словацької національної свідомості.

Помітний слід на ниві просвітницької діяльності, яка спри­яла формуванню словацьких патріотичних традицій, залишив Адам Коллар (1718—1783). Після навчання в ряді єзуїтських навчальних закладів він очолив придворну бібліотеку у Відні. Працюючи радником у Марії Терезії, Коллар став організато­ром освітньої реформи, що передбачала внесення до навчаль­них програм вивчення рідної мови та історії. А. Коллара ще за життя називали "словацьким Сократом", віддаючи належ­не освіченості вченого. Великий резонанс у державі виклика­ла його праця "Про походження і постійне використання за­конодавчої влади" (1764), де обґрунтовувалися права угорсь­кого короля в його стосунках з католицькою церквою та необхідність обмеження наявних привілеїв угорської шляхти, яка, до того ж, не квапилася сплачувати податки до скарбни­ці. Зміст цього дослідження викликав бурхливу реакцію угор­ських магнатів. Урешті-решт увесь наклад книги був конфіс­кований та урочисто спалений на майдані в Братиславі.

Палкий заклик А. Коллара до словаків любити рідну мову й бути патріотом своєї Вітчизни не тільки почуло, а й підхо­пило наступне покоління патріотів. Певною мірою цьому та­кож сприяла ліквідація Ордену єзуїтів у королівстві (1773), усунення католицької церкви від контролю за освітньою та культурною сферами. Активна участь А. Коллара у проведен­ні реформи шкіл, університетів та інших закладів освіти ство­рювала умови для подальшого розвитку словацької культури.

В останній чверті XVIII ст. культурна ситуація в словацьких землях зазнала певних змін. Братислава втратила своє зна­чення адміністративного центру Угорського королівства, який був перенесений до Буди. Туди ж переведено Трнавський уні­верситет і перевезено коронаційні регалії угорських королів, які до 1784 р. зберігалися в братиславському соборі Св. Мар­тина. Це викликало відтік із Західної і Середньої Словаччини угорських чиновників та університетської еліти.

Саме в цей період багато аристократичних мадярських ро­дин — традиційних заступників і меценатів мистецтва та лі­тератури — переїхали до нової столиці, а життя в їхніх маєт­ках і палацах у Словаччині завмерло або набуло сезонного характеру. Навіть економічне піднесення, на яке передусім була розрахована реформаторська діяльність Йосифа II, не змінило тенденцій у суспільно-політичному житті цього регі­ону Угорського королівства. Зрушення, що відбувалися в Габс-бурзькій монархії, перш за все відбилися на зростанні національ­ної свідомості передових представників словацького суспільст­ва, в опозиційних настроях людей, які виступали проти соціального та національного гноблення.