СТАНОВИЩА ЧЕСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У 50-60 РОКИ ХІХ ст.

 

Події та наслідки революції 1848—1849рр. у чеських коронних землях (Чехія, Мора-вія, Сілезія) справили значний прогресивний вплив на суспільство, його перехід до

капіталістичних відносин. Зі скасуванням панщини відходив у минуле феодальний спосіб виробництва, а з ним і найвідсталіші традиції суспільного життя. Створен­ня розгалуженого державного апарату й проголошення сво­боди підприємницької діяльності сприяли глибоким змінам у економічній сфері.

Чеські землі в цей період охопив індустріальний бум. Тут від­бувся промисловий переворот, який закріпив їхнє провідне місце в економіці Габсбурзької монархії. Ліквідація митного кордону з Угорщиною в 1850 р., скасування або зниження мита за торговельним договором з Пруссією сприяли розши­ренню ринку збуту й розвиткові підприємств у цілому, особ­ливо ж засобів зв'язку і транспорту. Активне залучення пере­дових наукових досягнень і нових технологічних можливос­тей стали переконливим свідченням не тільки перетворення промисловості з мануфактурної на машинну, а й швидкої ін­дустріалізації чеських земель.

Нові форми організації капіталістичного виробництва, при­скорення процесу акумуляції капіталу збудили інтерес німе­цьких підприємців і фінансистів до чеських земель. У 1869 р. створено перший чеський "Живностенський банк", зорієн­тований на національний капітал.

Майже 50 % населення чеських земель працювало в сільсько­му господарстві. Приблизно половина посівної площі перебу­вала у великому землеволодінні, яке швидко трансформува­лося в капіталістичні аграрні підприємства. Саме тут широко застосовувалися машини, запроваджувалися передові техно­логії, здійснювалася спеціалізація виробництва, засновували­ся підприємства з переробки аграрної продукції тощо.

Понад 50 % посівних площ зосереджувались у господарс­твах розміром 20—50 га. їхні власники широко використову­вали найману працю й постачали продукцію на ринок. Мало­земельні господарства тяжіли до кустарного виробництва або шукали додаткових джерел до існування. Саме ці селяни по­повнювали лави робітників у містах та емігрували.

Процеси модернізації та урбанізація справляли суттєвий вплив на зміни в соціальній структурі людності чеських земель. Передовсім зростала чисельність національної буржуазії, найманих робітників. Інтенсивність збільшення населення че­ських міст (їх налічувалося майже 500) була пов'язана з фор­муванням нових промислових центрів.

У 50—70-ті роки XIX ст. значно зросла загальна кількість населення чеських земель і ця тенденція зберігалася до кінця століття. У цьому регіоні імперії проживали чехи, німці, єв­реї, поляки, словаки. Так, за даними перепису 1857 р., чехи становили 61 %, німці — майже 37 %, а євреї — 1,8 % усієї людності. У Моравії німців було — 25 %, а в Сілезії — 50 %.

"Часом живцем похованих" назвав перше післяреволю­ційне десятиліття великий чеський письменник Ян Неруда (1834—1891). Така оцінка влучно характеризувала сутність то­гочасних подій. Радикально-демократичне крило національ­них сил було повністю розгромлене, для чеських теренів у 1850 р. укладено "Земельну конституцію Чеського королівст­ва". У ній вказувалося, що вони "є невід'ємною частиною Австрійської спадкової монархії та коронною землею цієї ім­перії", а відносини між Австрією і чеськими землями визна­чаються загальною конституцією. Однак положення консти­туції не були реалізовані: в чеських землях дозволялося лише скликання сейму. Встановлювалася система намісників, які безпосередньо підлягали Відню.

На початку 50-х років XIX ст. формується режим неоабсолютизму імператора Франца Йосифа І (1848—1916). Новий ре­жим намагався централізувати державну владу, створити ста­більні політичні умови для розвитку в країні процесів модер­нізації.

Сформована весною 1851 р. Імперська рада (рейхсрат) під­готувала "Сильвестрівські укази ", в яких закладалися реальні підвалини неоабсолютистського режиму. Перший указ ска­совував чинність конституції 1849 р.; другий забезпечував за­хист основних громадянських прав, підтверджував рівність усіх перед законом, скасування кріпацтва та панщини; третій оприлюднював основний закон — Засади органічного управ­ління коронними землями Австрійської імперії.

Провідником ідей посилення імперської влади виступав міністр внутрішніх справ А. Бах (1813—1893). З його ініціати­ви земельне управління повністю підпорядковувалося держапа­рату, запроваджувалося єдине загальноавстрійське громадян­ство, уніфіковувались кримінальний кодекс і судочинство. Організовано нову владну вертикаль: окремі історичні землі за формального збереження старих кордонні, дитини статус ад­міністративних районів (провінцій) без жодних ознак полі­тичної самобутності. Управління в історичних землях заміню­валися намісництвами, а в "малих"землях — президіями. Вод­ночас скасовано адміністративний союз Моравії та Сілезії, що існував з XVIII ст., а в Моравії (крім Брноського наміс­ництва), в Опаві, засновувалася земельна президія.

Для захисту національно-правових інтересів чеська бур­жуазія в цей період активно використовувала досить розгалу­жену мережу громадських організацій, культурно-спортивних спілок, позичкових та ощадних кас, різноманітних товариств і гуртків.

На рубежі 60-х років XIX ст. правлячі кола Австрійської імперії під тиском економічної кризи та національних рухів переходять до конституційних форм правління. Оприлюдне­ний у 1860 р. "Жовтневий диплом " віддзеркалював тенденцію єдності принципів управління імперією з принципами децен­тралізації. До загальноімперської компетенції належали іно­земні та військові справи, фінанси, торгівля і транспорт. Усі інші функції передавалися місцевим ландтагам (сеймам), які наділялися правом обирати депутатів до рейхсрату.

Але незабаром новий голова уряду (державний міністр) А. Шмерлінг посилив позиції централістів у наступному ука­зі — "Лютневому патенті". За рахунок передання частини по­вноважень ландтагів центрові рейхсрат перетворювався на ор­ган парламентського типу. В Австрійських коронних провін­ціях, до яких належали й чеські землі, засновувався "вузький" рейхсрат з 203 депутатів.

Відхід у Відні від неоабсолютизму стимулював чеську бур­жуазію до консолідації на платформі поміркованого лібералі­зму. В 1860 р. в чеських землях виникла перша загальнонаці­ональна організація — Національна партія. її очолили ідеоло­ги лібералізму — Ф. Л. Рігер та Ф. Палацький. Головні програмні засади партії полягали в здобутті національної рівності, грома­дянських прав і розширенні самоврядування. Для учасників лі­берального руху важливого значення набувала проблема по­дальшого співробітництва з історичним дворянством і став­лення до "державного історичного права".

На початку 60-х років Національна партія фактично розко­лолася на дві течії. Крило партії, яке репрезентувало інтереси представників поміркованої чеської національної еліти, ді­стало назву "старочеського". Радикально налаштовані політичні діячі, які представляли інтереси промислової і торго­вельної буржуазії, утворили "младочеську "течію. Однак поділ на фракції в Національній партії відбувся тільки на початку 1863 р., у зв'язку з польським повстанням. Один із лідерів старочехів — Ф. Палацький — характеризував повстання як безнадійну та шкідливу для всіх слов'ян подію. Младочехи, навпаки, вбачали у повстанні приклад послідовної боротьби за державну незалежність. Водночас провідні угруповання чеського ліберального руху не висували на перший план со­ціальні мотиви й не підтримували застосування насильниць­ких методів.

У 1861 р. уряд у Відні затвердив "земські статути". Вони передбачали створення однотипних структур для всіх корон­них земель, у тому числі для Чехії, Моравії, Сілезії. Вибори до сейму мали проводитися на основі майнового цензу та інших обмежень, зокрема двоступеневих виборів у селянсь­ких громадах. У чеському сеймі був 241 депутат, у моравсько­му — 100. У 1864 р. на основі "імперського закону" в Чехії та Моравії прийнято закони про "общинний (муніципальний) устрій".

Коли влітку 1863 р. чеський ліберальний рух перейшов до тактики пасивного опору, а чеські депутати відмовилися від участі в роботі рейхсрату, оскільки, на їхню думку, вибор­чий закон обмежував чеське представництво, саме органи самоврядування перетворилися на опорні пункти чеського національного руху.