Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розвиток чеської культури




ЧЕСЬКЕНАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

"Освічений абсолютизм " майже повністю знищив рештки чеської державності. Вважаючись осібним королівством, що мало власного монарха, увінчаного ко­роною Св. Вацлава, Чехія фактично опинилася в становищі однієї з багатьох провінцій Габсбурзької монархії. Нею керува­ли центральні австрійські інституції та місцеві чиновники, яких призначав уряд. Віденська влада послідовно інкорпору­вала чеські землі до єдиного державного тіла з іншими авст­рійськими провінціями: державною мовою була німецька, ви­кладання в освітніх установах усіх рівнів також проводилося німецькою (крім сільських шкіл). Знищуючи головні національ­но-історичні особливості Чехії, "освічений абсолютизм " водно­час закладав підвалини чеського національного Відродження, спри­яв накопиченню сил і засобів, які згодом посприяли процесу від­новлення національно-політичної самобутності Чехії.

Чеське національне Відродження тривало майже століття (остання третина XVIII — 60-ті роки XIX ст.). Воно припа­дає на важливий етап розвитку капіталістичних відносин та формування чеської нації. За умов поширення в Європі про­світницьких ідей в чеському суспільстві уже в 70-х роках роз­почався процес відновлення народних традицій та становлення модерної культури, що ґрунтувався на національній культурно-історичній спадщині. Відродження в чеських землях мало певні особливості: чехи тривалий період входили до складу багато­національної імперії, де влада належала австрійським нім­цям; після поразки повстання станів (1620) була ліквідована чеська державність; значна частина чеської шляхти зазнала по­німечення або покатоличення, а інша мусила покинути батьків­щину; країну фактично колонізували німці, а в містах вони ста­новили більшість населення. Так, наприкінці XVIII ст. в Чехії проживало понад 60 % чехів і близько 40 % німців; у Моравії відповідно — 70 і 30 %; у Сілезії — понад 25 % чехів, 40 % німців, близько 35 % поляків.

При визначенні періодів формування чеської нації передусім потрібно зважати на соціальні чинники: розвиток національної свідомості та участь у національному русі. Перший період че­ського національного Відродження характеризується зростан­ням інтересу до дослідження культурних традицій, мови, ет­нічної самобутності та історії. У свою чергу він складається з "просвітницького" та "передромантичного" етапів. У другий період (кінець 10-х — 40-ві роки XIX ст.) відбувається активі­зації! пропаганди національної ідеї та поширення національ­ного руху. Третій період Відродження (від революції 1848 р. до 60-х років) позначений масовим національним рухом, в якому брали участь майже всі верстви чеської людності.

Становленню та розвитку національної щеології, носієм якої спочатку виступав лише вузький прошарок чеського су­спільства і яка проявлялася насамперед у земському (терито­ріальному) патріотизмі, сприяли поширення просвітницьких ідей та проведення Габсбургами політики реформ. У цей пе­ріод чеська патріотична шляхта докладала багато зусиль для відродження чеської мови, заснування національних това­риств, бібліотек і музеїв. Метою земських патріотів було до­сягнення особливого статусу чеських земель, що входили до складу Габсбурзької монархії.

Складовою чеського та моравського земського патріотиз­му був патріотизм міський. Його палкими носіями виступали передовсім чеські діячінауки та культури, яких згодом назва­ли "будителями". Так, у 1775р. в Празі виникло Землеробське товариство, а невдовзі й інші, завдання яких полягало в роз­витку різних галузей промисловості і торгівлі. У Празькому університеті в 1784р. засновано Королівське наукове товарис­тво, що поставило собі за мету вивчення природи та історії Богемії.

У наступний період чеські діячі культури зініціювали за­снування цілої низки просвітницьких установ. У 1796 р. в

Празі засновано Академію мистецтв, у 1798 р. — Празький театр (німецький, але в ньому відбувалися аматорські виста­ви чеською мовою), в 1802 р. — Празький технічний інсти­тут, у 1810 р. — Празька консерваторія.

Праці чеських та німецьких учених того періоду несли на собі відбиток суто науково-теоретичного інтересу, видавали­ся латинською і німецькою мовами. Так, патер Г. Добнер (1719— 1790) підготував зібрання джерел з історії Чехії в 6 томах і зробив латинський переклад "Чеської хроніки " В. Гаєказ ко­ментарями. Професор Празького університету Ф. Пелцл (1734— і 801) у 1774 р. видав багатотомну "Історію Чехії з давніх ча­сів" та "Історію німців у Чехії" (німецькою мовою). Вчені підготували видання багатьох історичних джерел, написаних у дусі просвітництва, та праць, присвячених королям Вацла-ву IV та Карлу IV.

Одним із провідних діячів чеської культури, що належать до "будителів", є абат Йосеф Добровський (1753—1829). Він видав низку критичних досліджень з історії давньої Чехії та слов'янства взагалі. Й. Добровський багато зробив для орга­нізації наукового життя Чехії, але найважливішим є його вне­сок у формування нової чеської мови. Незважаючи на досить скептичне ставлення до молодої генерації чеських патріотів та певні сумніви щодо перспективності чеської мови й літе­ратури, Й. Добровський своїми працями ("Історія чеської мови та літератури", "Чеська граматика" тощо) об'єктивно сприяв їхньому розвитку.

Відродженню чеської мови сприяла діяльність директора празьких, а згодом і всіх гімназій Чехії Франтішека Прохазки (1749—1809), який зробив вагомий внесок у видання багатьох чеських літературних пам'яток. Ф. Прохазка також переклав чеською Новий Заповіт.

Важливу роль на цьому етапі чеського національного Від­родження відігравали "будителі"— публіцисти і видавці. На­приклад, син кравця, випускник Празького університету М. Крамеріус (1753-1808) з 1785 р. видавав газету чеською мо­вою "Шанфельдські новини". У 1790 р. він заснував у Празі видавництво "Чеська енциклопедія ", навколо якого згуртува­лися провідні чеські діячі науки та культури. М. Крамеріус протягом вісімнадцяти років видавав чеською мовою часопис "Вітчизняні новини", а також разом з Ф. Прохазкою сприяв насиченню книжкового ринку багатьма виданнями чеської та іноземної перекладної літератури.

Завдяки цілеспрямованій діяльності видавців чеська книга швидко поширювалася серед населення, а чеська літературна мова поступово посіла чільні позиції в громадському житті. Так, з 1796 р. Ф. Пелцл видавав чеською мовою "Хроніку Чехії", в якій узагальнив усі свої попередні дослідження з чеської істо­ріографії. Це видання незабаром перетворилося на справді народну книгу й сприяло процесові формування національ­но-історичних почуттів та свідомості серед різних верств сус­пільства.

На межі XIX ст. в культурному житті чеських земель фор­мується романтичний напрям, під впливом якого сильний по­штовх дістала ідея слов 'янського єднання. Згодом ці тенденції в чеському національному Відродженні стимулювали розпад На­полеонівської імперії, об'єднавчий рух у німецьких землях і сприяли піднесенню впливу Росії в Європі. Русофільство бу­ло складовою формування теорії слов'янського єднання. У 1806 р. чеські "будителі" започаткували видання журналу "Гласател ческі", головним редактором якого став Я. Неєдли (1776—1843). Знаменною подією стало відкриття в Празі у 1818 р. Музею Королівства Чеського.

Одним із визначних діячів чеського національного Відро­дження є Йосеф Юнгман (1773—1847). Випускник Празького університету, високоосвічена людина, яка володіла багатьма європейськими мовами, Й. Юнгман у своїх працях обмежував поняття чеського народу та чеської національної культури ли­ше тими верствами населення, які користувалися чеською мо­вою. Саме цю концепцію сприйняла й підтримала нова гене­рація чеських патріотів. Й. Юнгман виступав як публіцист, перекладач творів західноєвропейських письменників, напи­сав "Історію чеської літератури", видав "Чесько-німецький словник" у 5 томах. Увесь вільний від літературної діяльності час він присвячував безкоштовному викладанню чеської мо­ви. Й. Юнгман обирався деканом, а згодом і ректором Пра­зького університету.

Багато сил справі національного виховання чехів віддав Франтішек Палацький (1798-1876), котрий досить тривалий час обіймав посаду історіографа Чеського королівства. Завдя­ки своєму розуму та широкій освіті він уже в молоді роки вважався впливовою постаттю у визвольному русі. У 1827 р. він заснував двомовний "Часопис Чеського музею ", згуртував­ши навколо себе талановитих чеських учених і літераторів. У 1831 р. Ф. Палацький став одним із засновників "Матиці Че­ської". Як секретар Королівського товариства наук Чехії Ф. Па­лацький сприяв його поступовому переходу на національні позиції. У 1836 р. німецькою мовою з'явилася друком перша книга п'ятитомної "Історії чеського народу в Чехії та Мора­вії", а у 1848 р. — чеською. Праця Ф. Палацького, що ґрунтувалася на широкому колі першоджерел (події викладалися до 1526 р.), по суті була першою науковою історією чеського народу. Водночас учений намагався брати участь у різних сфе­рах громадського життя: піклувався про театр; робив усе мо­жливе для того, щоб провідні чеські вчені залишалися на Ба­тьківщині; прагнув перетворити Прагу на "слов'янські Афі­ни"; уклав та видав чеський науковий словник. За його самовіддану діяльність сучасники визнавали Ф. Палацького вождем чеського народу.

Посиленню відчуття слов'янської спільності в чеському су­спільстві сприяла діяльність Павла Йосефа Шафарика (1795— 1861). Він був сином протестантського священика-словака, предки якого належали до "Чеських братів", вигнаних із Бо­гемії. П. Шафарика виховували на збережених у родині гу­ситських традиціях. Згодом він здобув освіту в Єнському уні­верситеті. П. Шафарик працював професором гімназії в Но­вому Саді. Його монографія "Історія слов'янської мови та літератури всіма наріччями" (1826), пронизана ідеалізацією первісного слов'янства, набула широкої популярності в Цент-рально-Східній Європі. За підтримки чеських патріотів П. Ша­фарик переїхав до Праги, де прилучився до національного руху. У своїй праці "Слов'янські старожитності" (1837), в якій він використав метод порівняльно-історичного аналізу, П. Шафарик обгрунтував індоєвропейське походження слов 'ян, показав їхній внесок у світову історію. Дослідження вченого, що сприймалося як енциклопедія слов'янознавства, після пе­рекладу європейськими мовами принесло йому заслужену сла­ву. Значний розголос дістала праця П. Шафарика "Слов'янська етнографія "(1852 р.), у якій містилися основні знання з істо­рії, культури і статистики слов'янських народів, окрема карта подавала ареал розселення слов'ян.

В ідеології учасників національного руху чільне місце по­сідала теза про належність чехів до великої слов'янської роди­ни. Історичні умови та стан справ у Європі в 20-ті роки XIX ст. (там політично домінувала Росія) сприяли усвідомленню знач­ною частиною чеського суспільства власної етнічної само­бутності. Спираючись на результати історичних досліджень, активісти національного руху у своїй пропагандистській ді­яльності робили наголос на мовну близькість усіх слов'ян­ських мов з чеською. У середовищі інтелігенції в той час навіть вважалося за можливе створення спільної слов'янської лі­тературної мови, висувалася концепція слов'янського єднання. Уперше її обгрунтував Ян Коллар (1793—1852). Будучи пропо­відником протестантської громади в Пешті, він написав пое­му "Донька слави" (1824), у котрій пророкував можливість зникнення слов'янських народів, чий порятунок уможлив­лювало лише згуртування всіх слов'ян. Поема набула надзви­чайної популярності серед чеських патріотів і стала справж­нім "Євангелієм всеслов'янства". Однак запропонована Я. Колларом концепція культурного слов'янського єднання не мала політичного характеру і була тільки першою програ­мою зближення всіх слов'ян у царині культури.

Важливу роль у формуванні національно-патріотичної дум­ки в ЗО—40-ві роки XIX ст. відігравали часописи: "Квяти"'за редакцією драматурга Й. Тила (1808—1856) та "Чеська бджо­ла" за редакцією поета Ф. Челаковського (1799—1852), а з 1846 р. — поета-сатирика К. Гавличека-Боровського (1821—1856). Усі разом вони брали участь у виданні єдиної дозволеної вла­дою чеської газети "Празькі новини". З ім'ям К. Гавличека-Боровського пов'язане обґрунтування політичної програми чеських лібералів — теорії австрославізму, яка передбачала перетворення Австрійської імперії на федеративну конститу­ційну монархію з наданням автономії чехам та іншим народам.

Уже в той час у лібералів з'явилися опоненти на лівому фланзі національного руху, який вщбивав настрої певної час­тини іїгтелігенції, селян та робітників. Місцем зосередження цих сил з 1845 р. став таємний гурток "Чеський ріпіл", до складу якого входили публіцисти К. Сабіна (1813—1877), Є. Ар-нольд (1800-1869), Й. Фріч (1829-1891) та ін. Розуміючи зна­чення національних гасел, члени гуртка намагалися поєднати їх з гаслами соціальними. Прибічники радикальних поглядів праг­нули використовувати для пропаганди різні культурно-просвітні осередки та об'єднання. Однак їхня загальна щейна та органі­заційна слабкість не дала змоги радикалам посісти скільки-небудь помітне місце в проводі визвольного руху.

 


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 557. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.02 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7