Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Становище польських земель





 

В останній третині XIX ст. міжнародне становище країн, які захопили польські землі, змінилося. В умовах політичної ізо­ляції, економічної слабкості, спричине­них поразкою в Кримській війні, Росія, хоча й залишалася великою державою, втратила провідні позиції на міжнарод­ній арені. Невдачі в Італії і поразки у війні з Пруссією в 1866 р. переконливо свідчили, що й імперія Габсбургів переживала кризу. Імператор Франц Йосиф І, щоб урятувати цілісність держави, зробив деякі поступки, і в 1867 р. Австрія перетво­рилася на дуалістичну монархію — Австро-Угорщину. Проте Пруссія завдяки "залізному канцлеру", видатному політику й водночас завзятому ворогові поляків Бісмарку, домоглася зміц­нення єдності німецьких земель і утворення в 1871 р. Ні­мецької імперії. Ці зміни позначилися й на політиці Росії, Ні­меччини та Австро-Угорщини в польському питанні. Політика великих держав дедалі більше заважала розвиткові польсько­го народу.

Після поразки повстання 1863—1864рр. в Королівстві Поль­ському посилилися політичні репресії і національне гноблення. Учасників повстання засуджували до страти або на заслання. З території Королівства, Литви, Білорусі та України до Сибі­ру вислали близько 40 тис. повстанців і тих, хто їх підтриму­вав. Царська влада конфіскувала понад 1600 маєтків у Королівстві і 1800 поза його межами. їх передали росіянам, які відзначились у придушенні повстання.

Царський режим ліквідував рештки адміністративної і на­ціональної автономії Королівства Польського, навіть змінивши його назву на "Привіслянський край", а замість намісництва запровадив генерал-губернаторство. З кінця 60-х років у всіх середніх і вищих навчальних закладах викладали тільки російсь­кою мовою. Варшавська Головна школа перетворилася на росій­ський університет. У 80-х роках викладання російською мовою ввели і в початкових школах. За підтримку повстання утисків зазнала католицька церква. Відтепер священики підлягали Римсько-католицькій колегії, яка перебувала в Петербурзі, а ті, що залишалися лояльними до папи Римського й апостоль­ської столиці, піддавалися гонінням. Незважаючи на те, що греко-католицька церква не підтримала повстання, її ліквіду­вали, а уніатів змусили прийняти православ'я.

Загальна пригніченість, викликана поразкою повстання, наростала у зв'язку з відсутністю надії на швидке скасування воєнного стану й здобуття національної свободи. Група моло­дих письменників і публіцистів почала на сторінках преси і в літературних творах закликати до пошуків інших шляхів від­родження державності. У Королівстві Польському поширилася концепція "органічної праці", прихильники якої вважали, щонай­ефективнішим способом захисту національних інтересів є не збройна боротьба, а діяльність, спрямована на підвищення еко­номічного й культурного рівня життя суспільства та його здат­ності до самоорганізації. Ідея органічної праці закладалася в основу створення просвітницьких установ, які фінансували­ся заможними людьми: Музею промисловості і сільського го­сподарства, Торговельної школи, наукових журналів тощо.

Після поразки повстання 1863—1864 рр. тривало онімечен­ня польських територій, які належали Пруссії. Прусський уряд намагався остаточно асимілювати землі, де проживали поля­ки, особливо Велику Польщу і Помор'я. У 1867 р. Познанське Велике князівство і Помор 'я ввійшли до Північно-Німецького со­юзу, а пізніше до Німецької імперії без жодних ознак автономії. У 1872—1874 рр. з'явилася низка розпоряджень, які фактично забороняли викладання в школах польською мовою. Виня­ток становили тільки молодші класи початкових шкіл і уроки Закону Божого. Але в ході проведення О. Бісмарком кампанії "культуркампфу" (боротьби за культуру) і наступу на поляків під приводом "гонінь на католиків", заборонили й викладан­ня релігії польською мовою, а польське духовенство позбавили права нагляду за школами. Надалі польську мову вилучи­ли із судочинства та адміністрації, польські імена і географі­чні назви змінювалися на німецькі, фальсифікувалися дані про чисельність польського населення.

Законом 1885 р. із західних земель виганялися всі поляки, які не мали німецького підданства. Влада заохочувала до бой­коту польських товарів. У1886р. було створено Колонізаційну комісію з капіталом у 100 млн марок для придбання польсь­ких земель і заселення їх німецькими колоністами. Боротьбу за онімечення польських земель активно проводили Пангер­манський союз (з 1891 р.) і "Гаката" (Союз для підтримки ні­мців на східних територіях — з 1894 р.), які від 1901 р. патро­нував канцлер Б. Бюлов. Німецька верхівка, готуючись до війни, прагнула очистити важливу стратегічну територію від ненадійного польського елементу. За проявами національно­го життя стежив німецький поліційний апарат; польські дія­чі, організації, преса часто піддавалися судовим репресіям.

Іншим чином склалася ситуація на польських землях, що на­лежали Австрії. Під час створення та зміцнення Австро-Угорської монархії Габсбурги потребували підтримки поль­ської громадськості, а тому в 60—70-х роках Галичина дістала автономію з місцевим сеймом. Сейм приймав ухвали з питань сільського господарства, культури, освіти й соціального за­безпечення, мав право запроваджувати особливі податки. Дер­жавну адміністрацію очолював намісник — поляк, а до скла­ду віденського уряду входив міністр у справах Галичини. Кан­дидатури на ці посади узгоджувалися з польською фракцією в рейхсраті. Поляки мали також кілька місць в уряді Австро-Угорщини. Представництво українців, які становили майже половину населення Галичини, у місцевому сеймі й віденському парламенті було обмеженим. У навчальних закладах, у судочин­стві й адміністрації панувала польська мова. Відновили діяль­ність польські університети в Кракові та Львові, у 1873 р. на базі Ягеллонського університету створено Польську Акаде­мію наук.

Поразка Січневого повстання і репресії, які вона спричинила, а також загальна політична ситуація в Європі переконали час­тину польського суспільства, що шанси на відновлення польської державності з'являться ще не скоро, а тому головним завдан­ням є збереження нації. У зв'язку з цим поширилася думка про відмову від намагань здобути незалежність і про підкорення властям. Лояльне ставлення до законів країн, що поділили Польщу, а також до політики їхніх урядів могло сприяти кращому розумінню владою польських національно-культурних вимог. Лоялісти існували в усіх трьох частинах Польщі, однак їхня програма реально втілювалася лише в Галичині, де влада погодилася на участь поляків у роботі уряду. Серед галицьких лоялістів найбільший вплив мала група консервативних полі­тиків, які об'єдналися навколо газети "Час"("статики "). Се­ред керівників цієї групи були відомі історики, зокрема Ю. Шуйський і М. Бобжинський. Вони критикували традиції шляхетської демократії і вважали, що поляки самі винні у розчленуванні країни, оскільки Річ Посполита занепала, на їхню думку, внаслідок ослаблення суспільної дисципліни. Така оцінка минулого справляла вплив і на політичну діяльність лоялістів. Консерватори вважали необхідним припинити збройні змагання і конспірацію, зберегти наявні суспільні й політичні відносини, у політиці прагнули дотримуватися тільки здорового глузду.

В останній третині XIX— на початку XX ст. в Королівстві Польському прискореними темпами розвивалася промисловість. Постійними ринками збуту для промислової продукції Коро­лівства були східні, а також аграрні райони Великої Польщі й Помор'я, де існувала потреба в промислових товарах. Водно­час село забезпечувало приплив робочої сили, оскільки цар­ський декрет 1864 р. про надання селянам землі не поширю­вався на безземельних. Це сприяло швидкому і значному зро­станню чисельності зайнятих у промисловості: в 1870 р. на фабриках і заводах працювало 80 тис. чоловік, а в 1900 р. — вже понад 300 тис.

Промисловість Королівства зосереджувалася в кількох райо­нах: у Домбровському басейні й Старопольському окрузі перева­жала важка індустрія — металургійна, металообробна, гірни­ча галузі; в Лодзькому — текстильна (бавовняна); у Варшаві — металургія, машинобудування і харчова промисловість.

Найрозвиненішою економічно в цей період залишалася Верхня Сілезія, яка належала Пруссії. У регіоні виплавлялася третина сталі, видобувалася третина вугілля Німеччини, а за виробни­цтвом цинку завдяки Сілезії Пруссія посідала до початку XX ст. перше місце у світі. Продукція сілезької промисловості мала попит передусім у Великій Польщі, Помор'ї, Галичині та Ко­ролівстві. Познанське князівство перетворилося в другій поло­вині XIX ст. на житницю Німеччини, а конкуренція між поль­ськими і німецькими селянами позитивно вплинула не тіль­ки на продуктивність землеробства і тваринництва, а й на розвиток харчової та переробної промисловості. Вигідна кон'юнктура на аграрну продукцію позитивно позначилася й на розвитку сільського господарства Королівства, оскільки на власному ринку воно не витримувало конкуренції з деше­вим зерном з Росії і України.

На землях, анексованих Австрією, промисловість обмежува­лася в основному — крім вовнопрядіння в околицях Бельсько Бя-ла — видобутком сировини: в Тешинській Сілезії — вугілля, у Величці та Бохні — солі, в Бориславі — нафти. Понад 70 % нафти, що видобувалася в Галичині, вивозилося на перероб­ку до Німеччини. Сільськогосподарське виробництво задово­льняло місцеві потреби й переживало застій — не вистачало нових машин, не розвивалася агрокультура.

Розвиток промисловості викликав зростання міської людно­сті в Королівстві Польському: з 8,6% у 1870 р. до 17,5% у 1897 р. і 32% у 1913 р. Чисельність жителів Варшави зросла з 200 тис. в 1864 р. до 900 тис. в 1914 р., а Лодзі — майже до 460 тис. (1910 р.). Водночас у польських землях зберігався високий природний при­ріст населення. Так, у Королівстві воно збільшилося з 6 млн у 1870 р. до 12,5 млн у 1910 р., у Галичині — з 2 млн до 8 млн; у Познанському князівстві — з 1,5 млн до 2,1 млн.

Умови життя різних суспільних верств мали певні відміннос­ті. Так, серед нижчих верств, особливо в Галичині та Королів­стві Польському, неписьменність стала однією з найгостріших проблем. До 1914 р. в Галичині на 1000 жителів припадало більше всього учнів — 193, однак тих, хто не вмів читати і писати, налічувалось до 56 %. На землях під владою Пруссії на 1000 жителів припадало 129 учнів, а в Королівстві — всього ЗО. Неписьменність широких верств населення була докором для польського суспільства, тому її ліквідація вважалася одним із основних завдань прихильників "органічної праці".

Після поразки повстання 1863—1864 рр. значних розмірів на­була політична еміграція. В її середовищі переважали люди де­мократичних переконань. Частина старої еміграції продовжу­вала виступати за підготовку нового повстання під гаслами 1863 р. Інші все тісніше зближувалися з "Готелем Лямбер", прибічники, якого все ще сподівалися на підтримку західних країн у відновленні польської державності. Якщо в першій по­ловині XIX ст. центром польської політичної еміграції вважа­лася Франція, то в 70-ті роки, після поразки Паризької кому­ни, польська колонія у Франції розпорошилася: значна части­на емігрантів повернулася на батьківщину (в Галичину), інші переселилися до Швейцарії або виїхали за океан. У цей період політичні емігранти з Королівства Польського жили у Франції, Швейцарії, Бельгії та Англії, однак своє перебування у кра їнах Західної Європи вони вважали явищем тимчасовим.

Великого розмаху набула в цю добу трудова еміграція. Зли­денне польське, особливо галицьке, село не забезпечувало ро­ботою всіх, і тому найактивніші покидали рідні терени. Ос­новна хвиля еміграції спрямовувалася до США і Бразилії, ба­гато хто виїздив до Західної Німеччини, Рейнланду і Вестфалії. На початку XX ст. з польських земель до США емігрувало понад 2 млн чоловік, у тому числі 500—600 тис. із районів, анексованих Пруссією, 800—900 тис. із областей, захоплених Росією, і 600—700 тис. з Галичини. Водночас понад 100 тис. польських переселенців потрапило до Бразилії, по кілька де­сятків тисяч — до Канади і Аргентини тощо. Вважається, що в 1870-1914рр. польські землі залишило близько 3,5 млн чоловік. Це призвело в окремих регіонах до нестачі робочих рук на селі та сезонної міграції з Галичини до Тешинської Сілезії і Помор'я, з Королівства — до Великої Польщі та Помор'я.

 







Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 685. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!




Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...


Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...


Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...


Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Оценка качества Анализ документации. Имеющийся рецепт, паспорт письменного контроля и номер лекарственной формы соответствуют друг другу. Ингредиенты совместимы, расчеты сделаны верно, паспорт письменного контроля выписан верно. Правильность упаковки и оформления....

БИОХИМИЯ ТКАНЕЙ ЗУБА В составе зуба выделяют минерализованные и неминерализованные ткани...

Типология суицида. Феномен суицида (самоубийство или попытка самоубийства) чаще всего связывается с представлением о психологическом кризисе личности...

Методика обучения письму и письменной речи на иностранном языке в средней школе. Различают письмо и письменную речь. Письмо – объект овладения графической и орфографической системами иностранного языка для фиксации языкового и речевого материала...

Классификация холодных блюд и закусок. Урок №2 Тема: Холодные блюда и закуски. Значение холодных блюд и закусок. Классификация холодных блюд и закусок. Кулинарная обработка продуктов...

ТЕРМОДИНАМИКА БИОЛОГИЧЕСКИХ СИСТЕМ. 1. Особенности термодинамического метода изучения биологических систем. Основные понятия термодинамики. Термодинамикой называется раздел физики...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия