СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЧЕСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

 

Уже наприкінці правління Йосифа II в Австрійській імперії розпочався процес переродження "освіченого абсолютизму" в консервативну монархію, який завер­шився за правління імператора Фран-ца II (1792—1835). Уособленням австрійської державної сис­теми, котрою керували поліція та чиновники, після завершення

Віденського конгресу став міністр закордонних справ (1809-1821) і канцлер уряду (1821-1848) князь К. Меттер-ніх — Віннебург (1773-1859), хоча головним натхненником сис­теми виступав сам монарх.

Після смерті імператора К. Меттерніх залишався провід­ною фігурою в австрійській політиці аж до революційних по­дій 1848 р., оскільки імператор Фердінанд І (1835-1848) постій­но хворів і не брав активної участі в державних справах.

Політична філософія канцлера К. Меттерніха виходила з досвіду змагань з революційною та наполеонівською Франці­єю і грунтувалася на переконанні, що будь-яка глибока ре­форматорська діяльність — це наближення до революції та відхід від традиційних істин і стабільності "вічного правопо­рядку".

Політичною вимогою суспільного життя держави визна­валася усталеність відносин, а сенсом владної та адміністра­тивної діяльності — запобігання всім можливим спробам її порушити. Проте панівна еліта не наважувалася скасувати ос­новні реформи періоду "освіченого абсолютизму". Навпаки, завдяки реалістичній позиції ряду чиновників-йосифістів сти­хійна індустріалізація та модернізація не припинялися.

На початку XIX ст. Австрійська держава приєдналася до інших європейських країн, де відбувалися динамічні зміни у ви­робничо-технологічній галузі, відомі під назвою "промислова рево­люція ". Настав час переходу від мануфактурного виробництва до фабрично-заводського з широким застосуванням машин і нових технологій. У чеських землях "промислова революція" пройшла такі етапи розвитку: початковий (1800—1830) — ма­шини використовувалися тільки в текстильному виробницт­ві; серединний (1830-1850) — машини почали застосовувати в харчовому виробництві, з'явилися перші залізниці; завер­шальний (1850—1870) — утворилася залізнична мережа, механізовувався вуглевидобуток, виникла машинобудівна проми­словість.

Перше машинне прядильне виробництво виникло в 1796 р. поблизу Дечина. У 1810 р. в Чехії вже було 163 прядильні ма­шини, а в 1825 р. на 81 фабриці використовувалося близько 1700 машин. Товарне машинне виробництво текстилю роз­вивалося в Празі, Брно та на півночі Чехії і Моравії. За обся­гом виробництва перше місце посідав Ліберець з округою.

У другому десятиріччі XIX ст. на чеських і моравських заво­дах з 'явилися перші парові двигуни. Як поки що допоміжна га­лузь у центрах текстильного виробництва у районі Брно, Ліберця і трохи згодом Праги в 20-х роках виникло машинобудування. У 1836 р. на Вітковицьких залізоплавильнях спору­дили першу коксову піч, з якої розпочався процес технологі­чної модернізації виробництва заліза. Нові виробничі тех­нології, що в ту пору тільки зароджувались, торували собі шлях у хімічній галузі та у виробництві продуктів харчування.

Повільно утворювалася нова транспортна система, котра мала усунути відірваність Чехії від зовнішнього світу, а також пожвавити внутрішні зв'язки. Шосейні шляхи з'єднали Пра­гу з усіма найважливішими пунктами чеських земель. У 1832 р. стала до ладу перша кінна залізниця від Чеське Будейовіце до Ліпця, в 1836 р. — від Праги до Ланів. Перша залізниця на паровій тязі з'єднала у 1839 р. Відень з Брно. Потім були споруджені також залізниці від Праги до Оломоуца (1845), від Праги до Дрездена (1851). Виникло виробництво локомо­тивів, вагонів, залізничного обладнання. Розвиток транспор­ту сприяв зміцненню єдиного внутрішнього ринку товарів та робочої сили.

Перша парова машина в Чехії з'явилася в 1814 р., а з середи­ни 20-х років XIX ст. у машинобудівних майстернях їх стали виробляти для внутрішнього ринку. В 1841 р. тут уже функці­онувало понад 150 парових машин. Як паливо у чеській про­мисловості переважно використовували буре вугілля та кокс. У 40-ві роки водяні млини поступово замінили на парові. Вдосконалювалися технології в цукровій та пивоварній про­мисловості, де поступово встановлювалося спеціальне облад­нання.

Урбанізація в чеських землях не йшла в ногу з індустріаліза­цією. Ще в 20-х роках міста здебільшого існували у своїх тра­диційних межах і тільки Прага (89 тис. жителів) та Брно (34 тис. жителів) являли собою великі населені пункти. Всі інші міс­та, за винятком Оломоуца, Ліберця, Іглави та Хеба (по 10 тис. жителів), залишалися "містечками на долоні".

У сільському господарстві капіталістичні відносини розвива­лися повільно. В чеських землях вони стали активно виявлятися лише в 40-х роках XIX ст. в окремих господарствах великих землевласників, у яких для вирощування аграрної продукції застосовувалися добрива й техніка для обробітку ґрунту та збирання врожаю. Відкрилися спеціальні навчальні заклади. Розвиток середніх та дрібних господарств гальмували фео­дальні повинності. Діяв указ від 1 вересня 1793 р., котрий дозволяв викуп із кріпацтва за обопільної згоди пана і кріпа­ка. За винятком окремих районів Північної Чехії та частини

Моравії, де ще перед 1848 р. панщину витіснив викуп, в ін­ших регіонах значного поширення це явище не набуло. Лю­ди, позбавлені засобів до існування, являли собою армію де­шевої робочої сили, що використовувалася на будівництві шля­хів, залізниць та інших виробництвах, які не вимагали високої кваліфікації.

У чеських землях швидко зростала чисельність населення: з 4,8 млн (1815) до 6,5 млн чоловік (1847), що було наслідком як промислової революції, так і поліпшення охорони здо­ров'я.

Уже в 40-х роках XIX ст. чеські землі перетворилися на мо­дернізований господарський осередок Габсбурзької монархії, де вироблялася третина всіх товарів.

Головною соціальною суперечністю в чеському суспільст­ві виступав антагонізм між землевласниками і залежними від них селянами. Найбільший виступ селян, жорстоко приду­шений військами, стався у Моравії (1821). Соціальне напру­ження в промисловості між робітниками і підприємцями ви­ливалося в численні страйки. Одним із найзначніших був ви­ступ ткачів у Празі в червні 1844 р., коли суперечності переросли в конфлікт, під час якого робітники потрощили на фабриці верстати і все обладнання.

На початку XIXст. зазнав змін статус чеських земель. Так, з 1806 р. Чехія перестала бути частиною Священної Римської імперії німецької нації, яку зліквідував Наполеон, і увійшла до складу Австрійської імперії, разом з котрою в 1815 р. всту­пила до Німецького союзу. Однак процес національного про­будження та зростання національної самосвідомості, що не­задовго перед тим розпочався, допоміг чехам не миритися з таким станом речей і спонукав національну еліту зробити спро­бу відновлення чеської державності.

Консервативна внутрішньополітична система Габсбурзь­кої монархії 1815—1848 рр., що дістала назву "меттерніхівського абсолютизму ", встановила в чеських землях особливий поліційний стан, цензурувала пресу, контролювала поштові від­правлення, приватне життя чехів. Були піддані репресіїш діїї­чі культури. Так, у 1820 р. увільнили з посади професора Пра­зького університету відомого філософа й математика Б. Больцано (1771 — 1848). Політична опозиція Габсбургам охо­пила майже всі верстви чеського суспільства. Чільні позиції в національному русі посідали підприємці та інтелігенція, хоча в акціях брали участь студенти, чиновники, духовенство, тор­гівці та ін.

Головним напрямом чеського національного руху стала боро­тьба за відродження та утвердження чеської мови, як найваж­ливішої етнічної ознаки. Незважаючи на певні сподівання, за­провадити вивчення чеської мови в гімназіях не вдалося, не були підготовлені й чеські підручники. Однак уже в 20-ті ро­ки чехи домоглися дозволу на видання рідною мовою одного журналу та однієї газети.

На подальший розвиток ситуації на початку 30-х років XIX ст. в чеських землях вплинули революційні події у Фран­ції та польське повстання. До національного руху прилуча­ються представники вільних професій, студенти, чиновники, які об'єднуються навколо часопису "Квяти";(1834). Поразка польського повстання привела до втрати колишніх ілюзій, пов'язаних із концепцією слов'янського єднання. Молоді патріоти відвертаються від Росії, підкреслюючи, що слов'яни — це кон­гломерат самобутніх народів, а тому для чехів вітчизною мо­жуть бути лише землі Чеської корони.

Серед напрямів національного руху особливе місце нале­жало чеському театрові, значення якого для пробудження на­ціональної свідомості особливо високо оцінив письменник Йосеф Тил (1808—1856). Він є автором відомої п'єси "Фідло-вачка", поставленої у грудні 1839 р. Під час цієї постановки вперше пролунала пісня "Де мій дім?", що згодом стала чесь­ким національним гімном. Й. Тил організовував у містах Че­хії масові народні заходи — загальні чеські бали.

Активісти національного руху проводили в різних містах "Чеські читання", де співали чеських пісень і читали чеські вірші. Поширенню визвольних ідей допомагала діяльність То­вариства сприяння промисловості Чехії, в статуті якого (1844) підкреслювалося прагнення розширити сферу освіти народу, щоб кожний виробник, користуючись посібниками чеською мовою, міг ознайомитися з найпередовішими методами та винаходами.

Німці в чеських землях жили переважно в містах та в при­кордонних регіонах. Розвиток виробництва сприяв зосереджен­ню фінансового і торговельного капіталу в руках німців ще до початку промислової революції. Власті Чехії постійно на­в'язували думку про особливу придатність енергійної німець­кої вдачі, про певну закономірність панівного становища ав­стрійських німців у державі. Серед богемських німців побуту­вало різне ставлення до національних прагнень чехів. Деякі з них були прихильниками якомога швидшого понімечення че­хів, інші — німецькі ліберали — не тільки симпатизували їхнім національним змаганням, а й вважали, що з чехами в перспективі можна створити німецьку національну державу, а ще інші намагалися й надалі зберігати білінгвізм.

У другій половині 40-х років чеський національний рух фак­тично вже виробив власну політичну програму. Його очолювали діячі ліберального напряму — Ф. Палацький, Ф. Рігер, Ф. Бра-унер, А. Троян, яких об'єднувала концепція австрославізму. Со­ціальні питання в програмі посідали другорядне місце, зміни в суспільному устрої також пропонувалися в австрославістському дусі. Органом чеських національних сил була газета "Празькі новини", яку редагував К. Гавличек-Боровський.