Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЧЕСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ




 

Уже наприкінці правління Йосифа II в Австрійській імперії розпочався процес переродження "освіченого абсолютизму" в консервативну монархію, який завер­шився за правління імператора Фран-ца II (1792—1835). Уособленням австрійської державної сис­теми, котрою керували поліція та чиновники, після завершення

Віденського конгресу став міністр закордонних справ (1809-1821) і канцлер уряду (1821-1848) князь К. Меттер-ніх — Віннебург (1773-1859), хоча головним натхненником сис­теми виступав сам монарх.

Після смерті імператора К. Меттерніх залишався провід­ною фігурою в австрійській політиці аж до революційних по­дій 1848 р., оскільки імператор Фердінанд І (1835-1848) постій­но хворів і не брав активної участі в державних справах.

Політична філософія канцлера К. Меттерніха виходила з досвіду змагань з революційною та наполеонівською Франці­єю і грунтувалася на переконанні, що будь-яка глибока ре­форматорська діяльність — це наближення до революції та відхід від традиційних істин і стабільності "вічного правопо­рядку".

Політичною вимогою суспільного життя держави визна­валася усталеність відносин, а сенсом владної та адміністра­тивної діяльності — запобігання всім можливим спробам її порушити. Проте панівна еліта не наважувалася скасувати ос­новні реформи періоду "освіченого абсолютизму". Навпаки, завдяки реалістичній позиції ряду чиновників-йосифістів сти­хійна індустріалізація та модернізація не припинялися.

На початку XIX ст. Австрійська держава приєдналася до інших європейських країн, де відбувалися динамічні зміни у ви­робничо-технологічній галузі, відомі під назвою "промислова рево­люція ". Настав час переходу від мануфактурного виробництва до фабрично-заводського з широким застосуванням машин і нових технологій. У чеських землях "промислова революція" пройшла такі етапи розвитку: початковий (1800—1830) — ма­шини використовувалися тільки в текстильному виробницт­ві; серединний (1830-1850) — машини почали застосовувати в харчовому виробництві, з'явилися перші залізниці; завер­шальний (1850—1870) — утворилася залізнична мережа, механізовувався вуглевидобуток, виникла машинобудівна проми­словість.

Перше машинне прядильне виробництво виникло в 1796 р. поблизу Дечина. У 1810 р. в Чехії вже було 163 прядильні ма­шини, а в 1825 р. на 81 фабриці використовувалося близько 1700 машин. Товарне машинне виробництво текстилю роз­вивалося в Празі, Брно та на півночі Чехії і Моравії. За обся­гом виробництва перше місце посідав Ліберець з округою.

У другому десятиріччі XIX ст. на чеських і моравських заво­дах з 'явилися перші парові двигуни. Як поки що допоміжна га­лузь у центрах текстильного виробництва у районі Брно, Ліберця і трохи згодом Праги в 20-х роках виникло машинобудування. У 1836 р. на Вітковицьких залізоплавильнях спору­дили першу коксову піч, з якої розпочався процес технологі­чної модернізації виробництва заліза. Нові виробничі тех­нології, що в ту пору тільки зароджувались, торували собі шлях у хімічній галузі та у виробництві продуктів харчування.

Повільно утворювалася нова транспортна система, котра мала усунути відірваність Чехії від зовнішнього світу, а також пожвавити внутрішні зв'язки. Шосейні шляхи з'єднали Пра­гу з усіма найважливішими пунктами чеських земель. У 1832 р. стала до ладу перша кінна залізниця від Чеське Будейовіце до Ліпця, в 1836 р. — від Праги до Ланів. Перша залізниця на паровій тязі з'єднала у 1839 р. Відень з Брно. Потім були споруджені також залізниці від Праги до Оломоуца (1845), від Праги до Дрездена (1851). Виникло виробництво локомо­тивів, вагонів, залізничного обладнання. Розвиток транспор­ту сприяв зміцненню єдиного внутрішнього ринку товарів та робочої сили.

Перша парова машина в Чехії з'явилася в 1814 р., а з середи­ни 20-х років XIX ст. у машинобудівних майстернях їх стали виробляти для внутрішнього ринку. В 1841 р. тут уже функці­онувало понад 150 парових машин. Як паливо у чеській про­мисловості переважно використовували буре вугілля та кокс. У 40-ві роки водяні млини поступово замінили на парові. Вдосконалювалися технології в цукровій та пивоварній про­мисловості, де поступово встановлювалося спеціальне облад­нання.

Урбанізація в чеських землях не йшла в ногу з індустріаліза­цією. Ще в 20-х роках міста здебільшого існували у своїх тра­диційних межах і тільки Прага (89 тис. жителів) та Брно (34 тис. жителів) являли собою великі населені пункти. Всі інші міс­та, за винятком Оломоуца, Ліберця, Іглави та Хеба (по 10 тис. жителів), залишалися "містечками на долоні".

У сільському господарстві капіталістичні відносини розвива­лися повільно. В чеських землях вони стали активно виявлятися лише в 40-х роках XIX ст. в окремих господарствах великих землевласників, у яких для вирощування аграрної продукції застосовувалися добрива й техніка для обробітку ґрунту та збирання врожаю. Відкрилися спеціальні навчальні заклади. Розвиток середніх та дрібних господарств гальмували фео­дальні повинності. Діяв указ від 1 вересня 1793 р., котрий дозволяв викуп із кріпацтва за обопільної згоди пана і кріпа­ка. За винятком окремих районів Північної Чехії та частини

Моравії, де ще перед 1848 р. панщину витіснив викуп, в ін­ших регіонах значного поширення це явище не набуло. Лю­ди, позбавлені засобів до існування, являли собою армію де­шевої робочої сили, що використовувалася на будівництві шля­хів, залізниць та інших виробництвах, які не вимагали високої кваліфікації.

У чеських землях швидко зростала чисельність населення: з 4,8 млн (1815) до 6,5 млн чоловік (1847), що було наслідком як промислової революції, так і поліпшення охорони здо­ров'я.

Уже в 40-х роках XIX ст. чеські землі перетворилися на мо­дернізований господарський осередок Габсбурзької монархії, де вироблялася третина всіх товарів.

Головною соціальною суперечністю в чеському суспільст­ві виступав антагонізм між землевласниками і залежними від них селянами. Найбільший виступ селян, жорстоко приду­шений військами, стався у Моравії (1821). Соціальне напру­ження в промисловості між робітниками і підприємцями ви­ливалося в численні страйки. Одним із найзначніших був ви­ступ ткачів у Празі в червні 1844 р., коли суперечності переросли в конфлікт, під час якого робітники потрощили на фабриці верстати і все обладнання.

На початку XIXст. зазнав змін статус чеських земель. Так, з 1806 р. Чехія перестала бути частиною Священної Римської імперії німецької нації, яку зліквідував Наполеон, і увійшла до складу Австрійської імперії, разом з котрою в 1815 р. всту­пила до Німецького союзу. Однак процес національного про­будження та зростання національної самосвідомості, що не­задовго перед тим розпочався, допоміг чехам не миритися з таким станом речей і спонукав національну еліту зробити спро­бу відновлення чеської державності.

Консервативна внутрішньополітична система Габсбурзь­кої монархії 1815—1848 рр., що дістала назву "меттерніхівського абсолютизму ", встановила в чеських землях особливий поліційний стан, цензурувала пресу, контролювала поштові від­правлення, приватне життя чехів. Були піддані репресіїш діїї­чі культури. Так, у 1820 р. увільнили з посади професора Пра­зького університету відомого філософа й математика Б. Больцано (1771 — 1848). Політична опозиція Габсбургам охо­пила майже всі верстви чеського суспільства. Чільні позиції в національному русі посідали підприємці та інтелігенція, хоча в акціях брали участь студенти, чиновники, духовенство, тор­гівці та ін.

Головним напрямом чеського національного руху стала боро­тьба за відродження та утвердження чеської мови, як найваж­ливішої етнічної ознаки. Незважаючи на певні сподівання, за­провадити вивчення чеської мови в гімназіях не вдалося, не були підготовлені й чеські підручники. Однак уже в 20-ті ро­ки чехи домоглися дозволу на видання рідною мовою одного журналу та однієї газети.

На подальший розвиток ситуації на початку 30-х років XIX ст. в чеських землях вплинули революційні події у Фран­ції та польське повстання. До національного руху прилуча­ються представники вільних професій, студенти, чиновники, які об'єднуються навколо часопису "Квяти"(1834). Поразка польського повстання привела до втрати колишніх ілюзій, пов'язаних із концепцією слов'янського єднання. Молоді патріоти відвертаються від Росії, підкреслюючи, що слов'яни — це кон­гломерат самобутніх народів, а тому для чехів вітчизною мо­жуть бути лише землі Чеської корони.

Серед напрямів національного руху особливе місце нале­жало чеському театрові, значення якого для пробудження на­ціональної свідомості особливо високо оцінив письменник Йосеф Тил (1808—1856). Він є автором відомої п'єси "Фідло-вачка", поставленої у грудні 1839 р. Під час цієї постановки вперше пролунала пісня "Де мій дім?", що згодом стала чесь­ким національним гімном. Й. Тил організовував у містах Че­хії масові народні заходи — загальні чеські бали.

Активісти національного руху проводили в різних містах "Чеські читання", де співали чеських пісень і читали чеські вірші. Поширенню визвольних ідей допомагала діяльність То­вариства сприяння промисловості Чехії, в статуті якого (1844) підкреслювалося прагнення розширити сферу освіти народу, щоб кожний виробник, користуючись посібниками чеською мовою, міг ознайомитися з найпередовішими методами та винаходами.

Німці в чеських землях жили переважно в містах та в при­кордонних регіонах. Розвиток виробництва сприяв зосереджен­ню фінансового і торговельного капіталу в руках німців ще до початку промислової революції. Власті Чехії постійно на­в'язували думку про особливу придатність енергійної німець­кої вдачі, про певну закономірність панівного становища ав­стрійських німців у державі. Серед богемських німців побуту­вало різне ставлення до національних прагнень чехів. Деякі з них були прихильниками якомога швидшого понімечення че­хів, інші — німецькі ліберали — не тільки симпатизували їхнім національним змаганням, а й вважали, що з чехами в перспективі можна створити німецьку національну державу, а ще інші намагалися й надалі зберігати білінгвізм.

У другій половині 40-х років чеський національний рух фак­тично вже виробив власну політичну програму. Його очолювали діячі ліберального напряму — Ф. Палацький, Ф. Рігер, Ф. Бра-унер, А. Троян, яких об'єднувала концепція австрославізму. Со­ціальні питання в програмі посідали другорядне місце, зміни в суспільному устрої також пропонувалися в австрославістському дусі. Органом чеських національних сил була газета "Празькі новини", яку редагував К. Гавличек-Боровський.

 


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 491. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.025 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7