ЧЕХІЯ У СКЛАДІ КОНСТИТУЦІЙНО-ДУАЛІСТИЧНОЇ МОНАРХІЇ

 

Австрійська імперія зазнала ряду невдач, - пов'язаних з "італійським питанням" та загостренням австро-прусського супер-ництва, яке незабаром призвело до ко­роткочасної війни. Виступ численної ав­стрійської армії зустріли прусські війська, які перед тим за­гарбали більшу частину Моравії та Чехії. 26 липня 1866 р. сторони підписали перемир'я в Микулові.

Блискавична війна, що тривала менше двох місяців, змі­нила не тільки геополітичну ситуацію в Європі, а й поставила Габсбурзьку монархію в нові умови, що вимагали суттєвих реформ. Безпосередньо зініціював цісарське рішення про пе­ретворення імперії на дуалістичну Австро-Угорську державу новий міністр закордонних справ — саксонський граф Ф. Бейст (1809-1886).

Відповідно до побажань і вимог більшості депутатів угорського сейму повністю відновлювалася державна незалежність Угорщини з усіма правовими наслідками. Ця частина держа­ви дістала назву Транслейтанія. Святкова церемонія корона­ції угорською короною Франца Йосифа І 8 червня 1867 р. в І іуді (нині частина Будапешта) стала важливим чинником по­літичної перебудови Габсбурзької монархії. До складу авст­рійської частини монархії — Цислейтанії зі столицею у Від­ні — увійшли / 7 королівств і земель, у тому числі й Чеські коронні землі.

У Відні в грудні 1867 р. ухвалено конституцію Цислейта­нії, яка проголошувала ряд буржуазно-демократичних сво­бод: рівність громадян перед законом, рівність їхньої участі в суспільних інститутах, вільне пересування осіб та майна всі­єю територією держави, недоторканність власності, недотор­канність особи, свободу слова і віри, право громадських від­прав, свободу розвитку науки і освіти, рівність усіх народів у державі, захист національних мов, право навчатися рідною мовою. Австрійський парламент (рейхсрат) складався з двох палат. Депутати верхньої палати призначалися імператором із представників панівної верхівки, депутати нижньої — оби­ралися. Вибори проходили за становою (куріальною) систе­мою. Існувало чотири курії (поміщиків, торговців і промис­ловців, сільська і міська), виборці яких нерівно репрезенту­вали різні верстви суспільства. До того ж у виборчій системі відбивалося й національне гноблення. Так, у Чехії один депу­тат обирався на 40 тис. німців і 90 тис. чехів.

У конституції 1867 р. всі королівства та землі, що належа­ли до Цислейтанії, розглядалися як окремі історико-політичні утворення, об'єднані представництвом у рейхсраті. Консти­туція визнавала автономію за землями, населеними різними народностями та з власними ландтагами (сеймами). Однак ці установи розв'язували тільки дрібні питання: підготовки зем­ського статуту, виборчих законів, освіти, обробітку землі, бу­дівництва місцевих шляхів сполучення тощо.

У добу змін, що відбувалися в Габсбурзькій монархії, чеські ліберали піднесли "чеське державно-історичне право " до рівня загальнонаціональної ідеї. Вони вимагали відновити автономію та єдність земель Чеської корони, виборчої реформи на заса­дах національної ршності, згоди імператора на коронування чеською короною.

Навесні 1868 — восени 1871 рр. у чеських землях розгорнувся масовий рух таборів (мітингів), який об'єднав опозиційно на­лаштованих чехів, які критикували укладення австро-угорської угоди. Младочехи солідаризувалися з вимогами ораторів, старочехи прагнули переговорів з урядом. Напруження політичної боротьби спонукало лідерів Національної партії та дворян-автономістів розпочати перетрактації з Віднем, у резулі таті яких з'явилися три, пов'язані між собою законопроекті що закладали підвалини майбутнього чесько-австрійського пс розуміння (Фундаментальні статті): закон зрівнювання, зі кон про охорону нації і закон про зміну системи виборів д сейму. Йшлося тільки про Чехію, а не про всі землі Чеське корони, які не мали спільних представницьких і управлінських органів.

У Декларації від імені 81 депутата чеського сейму (серпеї 1868 р.) чеська політична еліта, оголошуючи бойкот робот земського сейму, заявляла про несприйняття дуалістичного уст рою імперії, в якому відбивався пріоритет австрійських німці і угорців над слов'янами. У документі підкреслювалося, що дуалізація не тільки відкидала "історико-політичну індивідуальність" теренів чеської корони, а й ставила їх на рівен звичайних адміністративних провінцій Цислейтанії. Депута ти виступали на захист державно-правової самобутності чеських земель, за справедливе представництво всіх чехів у рейхс раті, за підписання угоди з імператором.

У вересні 1871 р. Франц Йосиф пообіцяв коронуватися у Про. чеською короною, а в жовтні Фундаментальні статті ухвали (за підтримки німецьких депутатів-лібералів) чеський сейм Це означало визнання дуалізму та відмову від реорганізаці імперії на основі триалізму (Австро-Угорсько-Чеське коро лівство). Загальноавстріиськими справами проголошувалис; військові та закордонні, фінанси, торгівля, комунікації, законодавство та громадянство. Ці питання передавалися в компетенцію сенату (замість верхньої палати рейхсрату), а уряд Цислейстанії мав складатися з придворних канцлерів окремих земель.

Під тиском угорській політичних сил, що дістали підтримку Німецької імперії, Франц Йосиф відмовився підписаті угоду з чехами. Це свідчило про остаточну поразку курсу ш федералізацію двоєдиної монархії і призвело до зміни концепту альиих настанов усередині чеського ліберального руху. На змію австрославізму, що грунтувався на етнічних принципах, при­йшов австрофедералізм, що спирався на державно-історичне право.

Процес перетворення Габсбурзької монархії з абсолютист­ської держави на конституційну завершився навесні 1873 р прийняттям "Квітневої конституції", що була нічим іншим, як оновленим законом про вибори до рейхсрату. Вона одно­значно змінювала систему виборів: імперська рада обиралася прямим голосуванням, а не за посередництва земських сей­мів, збільшувалася кількість курій. Чисельність депутатів зро­сла до 253.

Провал австро-чеської угоди призвів до поглиблення кризи в чеському ліберальному русі. Чеські ліберали чинили пасивний опір тискові правлячих кіл Цислейтанії, уряд якої в 1871— 1879 рр. очолювали німецькі ліберали. За цих умов старочехи відмовлялися брати участь у засіданнях рейхсрату та Чесько­го сейму, а младочехи виступали за припинення пасивного опору. Останні, дотримуючись послідовних позитивістських і реалістичних переконань, гостро критикували "духовні ліно­щі" чеського суспільства, котре не бажало сприймати нові ідеї. Загострення протистояння ліберального і радикального крил Національної партії завершилося її розколом.

Младочехи, зібравшись наприкінці 1874р. на свій з 7зд, засну­вали Національну партію вільнодумців. В її програмі проголо­шувалася необхідність використання трибуни сейму та рейхс­рату для обгрунтування й захисту вимог щодо демократизації суспільства, запровадження рівності, вдосконалення парла­ментського устрою, розширення самоврядування, поліпшен­ня системи освіти, стимулювання діяльності чеських підпри­ємців тощо. Головна мета младочехів полягала у визнанні са­мостійності чеських земель на основі "чеського державного історичного права", національної рівності та запровадження загального виборчого права.

Трансформацію державно-політичного устрою Габсбурзь-кої монархії в третій чверті XIX ст. супроводжували зміни в економіці. Певною мірою цьому сприяла уніфікація системи мір та ваги. У липні 1877 р. з'явився закон про запроваджен­ня метричної системи довжини, площини, об'єму, ваги, яка з 1 січня 1878 р. стала єдиною загальновизнаною. У зв'язку з різким падінням у 70-х роках вартості срібла на світовому ринку, що призвело до знецінення австрійських грошей, під час реформи здійснено перехід до золотої крони.

Зміни в умовах господарювання сприяли ефективному за­стосуванню технічних можливостей промислової революції й забезпечували високі темпи економічного зростання на чесь­ких землях. Державна підтримка акціонерного підприємниц­тва привела до того, що вже в середині 70-х років у Чехії і Моравії налічувалось понад 300 акціонерних товариств.

У ході індустріалізації чеська економіка посіла чільні позиці Австро-Угорщині. Так, видобуток значної кількості вугілля сто рив умови для утворення паливно-енергетичної бази в чеські землях. Тут активно розвивалися сталеливарна (Вітковіце, Пр га) та машинобудівна (Прага, Пльзень, Брно) промисловість Прогресивні технології послідовно запроваджувалися на пі; приємствах легкої та харчової промисловості. Досить швидко виникла нова транспортна система. Вже у середині 70-х рок довжина залізниць у чеських землях збільшилася в 4,5 раза досягла 5 тис. км. Поширювалася телеграфна мережа.

Концентрація промислового виробництва на чеських землях найсильніше виявилась у важкій промисловості. Таї великі чесько-моравські машинобудівні заводи поглинули ба гато дрібних підприємств. Серед п'яти найбільших металургійних підприємств Цислейтанії були Вітковіцьке гірничо-металургійне і Празьке металургійне товариства.

Поступово зміцнював свої позиції чеський фінансовий кап, тал. І хоча кількість банків на початку XX ст. зросла в 3,5 ра за, австро-німецьким фінансистам належало 75 % їхніх фон дів. Цей період позначався активізацією процесів зрошування банківського і промислового капіталів. Німецький капіта продовжував домінувати на чеських землях, особливо впливовими його позиції були в електротехнічній, моторноавто мобільній, локомотивобудівній, хімічній та інших галузях промисловості.

На рубежі 80-х років уряд проводив політику "державного інтервенціоналізму " щодо економічної і соціальної сфер. У цеі період внесено зміни до митних тарифів, які обмежували роз­виток торгівлі. Спрямованість митної політики Австро-Угор­щини в наступні роки сприяла економічному зближенню і інтеграції країн Центрально-Східної Європи.

Соціальні наслідки процесів модернізації, що відбували^ в чеських землях на зламі століть, призвели до поділу суспі­льства на класи, верстви, групи і стани. Цьому сприяли даль­ший поділ праці, виникнення нових галузей промисловості, поліпшення якості праці в загальновиробничому процесі.

Наприкінці XIX ст. на чеських землях завершується промис­лова революція, в ході якої вони перетворилися у найбільш розви­нений індустріальний регіон Центральної Європи. Саме тут три­вало прискорене зростання основних галузей економіки, що характеризувалося переходом від екстенсивних до інтенсив­них форм господарювання. У цілому ж на чеських теренах переважало велике й середнє промислове виробництво. Дворянські латифундії і надалі відігравали провідну роль в аграр­ному секторі: підвищувалася товарність господарства вели­ких землевласників, збільшувалася чисельність малоземель­них селян та ін.

Унаслідок загострення внутрішньої кризи в Габсбурзькій монархії після окупації Боснії і Герцеговини в 1878 р., зміни зовнішньополітичного курсу, пов'язаної з підписанням таєм­ного договору між Австро-Угорщиною і Німеччиною в 1879 р., відновлення чинності австро-мадярської угоди, приходу до влади в серпні 1879 р. одного з найвідоміших австрійських політиків свого часу Е. Тааффе (1833—1895), складних пере­говорів між представниками різних національних фракцій у рейхсраті, переорієнтації політики імператора Франца Йоси-фа — Цислейтанія, опинилася на порозі перемін, які віщува­ли певні перспективи для чеських політичних сил. У1879 р. після 16 років пасивної опозиції представники обох чеських На­ціональних партій повертаються до активної політики: беруть участь у засіданнях рейхсрату і входять до уряду Цислейтанії.

Чеські депутати рейхсрату, об'єднавшись у Чеському клубі, в листопаді 1879 р. надіслали імператорові чотири меморан­думи: перший вимагав рівності чеської і німецької мов у дер­жавних установах та суді; другий — рівноправ'я мов у Празь­кому університеті; третій — у середніх школах; четвертий — у школах ремісничих. Однак, незважаючи на відповідні урядо­ві укази, що проголошували рівність мов (для Чехії та Мора­вії у 1880 р., для Сілезії — 1882 р.), насправді єдиною держав­ною мовою залишалася німецька.

Але були й певні позитивні результати наступальних ви­мог чеських політиків: по-перше, поділ Празького універси­тету (1882) за мовною ознакою; по-друге, реформування ви­борчої системи до чеського сейму, внаслідок чого чеські де­путати становили там більшість. Незважаючи на опір німців, чеська мова запроваджувалася в державних установах. Саме в цей час виникло багато чеських шкіл та гімназій.