Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ЧЕХІЯ У СКЛАДІ КОНСТИТУЦІЙНО-ДУАЛІСТИЧНОЇ МОНАРХІЇ




 

Австрійська імперія зазнала ряду невдач, - пов'язаних з "італійським питанням" та загостренням австро-прусського супер-ництва, яке незабаром призвело до ко­роткочасної війни. Виступ численної ав­стрійської армії зустріли прусські війська, які перед тим за­гарбали більшу частину Моравії та Чехії. 26 липня 1866 р. сторони підписали перемир'я в Микулові.

Блискавична війна, що тривала менше двох місяців, змі­нила не тільки геополітичну ситуацію в Європі, а й поставила Габсбурзьку монархію в нові умови, що вимагали суттєвих реформ. Безпосередньо зініціював цісарське рішення про пе­ретворення імперії на дуалістичну Австро-Угорську державу новий міністр закордонних справ — саксонський граф Ф. Бейст (1809-1886).

Відповідно до побажань і вимог більшості депутатів угорського сейму повністю відновлювалася державна незалежність Угорщини з усіма правовими наслідками. Ця частина держа­ви дістала назву Транслейтанія. Святкова церемонія корона­ції угорською короною Франца Йосифа І 8 червня 1867 р. в І іуді (нині частина Будапешта) стала важливим чинником по­літичної перебудови Габсбурзької монархії. До складу авст­рійської частини монархії — Цислейтанії зі столицею у Від­ні — увійшли / 7 королівств і земель, у тому числі й Чеські коронні землі.

У Відні в грудні 1867 р. ухвалено конституцію Цислейта­нії, яка проголошувала ряд буржуазно-демократичних сво­бод: рівність громадян перед законом, рівність їхньої участі в суспільних інститутах, вільне пересування осіб та майна всі­єю територією держави, недоторканність власності, недотор­канність особи, свободу слова і віри, право громадських від­прав, свободу розвитку науки і освіти, рівність усіх народів у державі, захист національних мов, право навчатися рідною мовою. Австрійський парламент (рейхсрат) складався з двох палат. Депутати верхньої палати призначалися імператором із представників панівної верхівки, депутати нижньої — оби­ралися. Вибори проходили за становою (куріальною) систе­мою. Існувало чотири курії (поміщиків, торговців і промис­ловців, сільська і міська), виборці яких нерівно репрезенту­вали різні верстви суспільства. До того ж у виборчій системі відбивалося й національне гноблення. Так, у Чехії один депу­тат обирався на 40 тис. німців і 90 тис. чехів.

У конституції 1867 р. всі королівства та землі, що належа­ли до Цислейтанії, розглядалися як окремі історико-політичні утворення, об'єднані представництвом у рейхсраті. Консти­туція визнавала автономію за землями, населеними різними народностями та з власними ландтагами (сеймами). Однак ці установи розв'язували тільки дрібні питання: підготовки зем­ського статуту, виборчих законів, освіти, обробітку землі, бу­дівництва місцевих шляхів сполучення тощо.

У добу змін, що відбувалися в Габсбурзькій монархії, чеські ліберали піднесли "чеське державно-історичне право " до рівня загальнонаціональної ідеї. Вони вимагали відновити автономію та єдність земель Чеської корони, виборчої реформи на заса­дах національної ршності, згоди імператора на коронування чеською короною.

Навесні 1868 — восени 1871 рр. у чеських землях розгорнувся масовий рух таборів (мітингів), який об'єднав опозиційно на­лаштованих чехів, які критикували укладення австро-угорської угоди. Младочехи солідаризувалися з вимогами ораторів, старочехи прагнули переговорів з урядом. Напруження політичної боротьби спонукало лідерів Національної партії та дворян-автономістів розпочати перетрактації з Віднем, у резулі таті яких з'явилися три, пов'язані між собою законопроекті що закладали підвалини майбутнього чесько-австрійського пс розуміння (Фундаментальні статті): закон зрівнювання, зі кон про охорону нації і закон про зміну системи виборів д сейму. Йшлося тільки про Чехію, а не про всі землі Чеське корони, які не мали спільних представницьких і управлінських органів.

У Декларації від імені 81 депутата чеського сейму (серпеї 1868 р.) чеська політична еліта, оголошуючи бойкот робот земського сейму, заявляла про несприйняття дуалістичного уст рою імперії, в якому відбивався пріоритет австрійських німці і угорців над слов'янами. У документі підкреслювалося, що дуалізація не тільки відкидала "історико-політичну індивідуальність" теренів чеської корони, а й ставила їх на рівен звичайних адміністративних провінцій Цислейтанії. Депута ти виступали на захист державно-правової самобутності чеських земель, за справедливе представництво всіх чехів у рейхс раті, за підписання угоди з імператором.

У вересні 1871 р. Франц Йосиф пообіцяв коронуватися у Про. чеською короною, а в жовтні Фундаментальні статті ухвали (за підтримки німецьких депутатів-лібералів) чеський сейм Це означало визнання дуалізму та відмову від реорганізаці імперії на основі триалізму (Австро-Угорсько-Чеське коро лівство). Загальноавстріиськими справами проголошувалис; військові та закордонні, фінанси, торгівля, комунікації, законодавство та громадянство. Ці питання передавалися в компетенцію сенату (замість верхньої палати рейхсрату), а уряд Цислейстанії мав складатися з придворних канцлерів окремих земель.

Під тиском угорській політичних сил, що дістали підтримку Німецької імперії, Франц Йосиф відмовився підписаті угоду з чехами. Це свідчило про остаточну поразку курсу ш федералізацію двоєдиної монархії і призвело до зміни концепту альиих настанов усередині чеського ліберального руху. На змію австрославізму, що грунтувався на етнічних принципах, при­йшов австрофедералізм, що спирався на державно-історичне право.

Процес перетворення Габсбурзької монархії з абсолютист­ської держави на конституційну завершився навесні 1873 р прийняттям "Квітневої конституції", що була нічим іншим, як оновленим законом про вибори до рейхсрату. Вона одно­значно змінювала систему виборів: імперська рада обиралася прямим голосуванням, а не за посередництва земських сей­мів, збільшувалася кількість курій. Чисельність депутатів зро­сла до 253.

Провал австро-чеської угоди призвів до поглиблення кризи в чеському ліберальному русі. Чеські ліберали чинили пасивний опір тискові правлячих кіл Цислейтанії, уряд якої в 1871— 1879 рр. очолювали німецькі ліберали. За цих умов старочехи відмовлялися брати участь у засіданнях рейхсрату та Чесько­го сейму, а младочехи виступали за припинення пасивного опору. Останні, дотримуючись послідовних позитивістських і реалістичних переконань, гостро критикували "духовні ліно­щі" чеського суспільства, котре не бажало сприймати нові ідеї. Загострення протистояння ліберального і радикального крил Національної партії завершилося її розколом.

Младочехи, зібравшись наприкінці 1874р. на свій з 7зд, засну­вали Національну партію вільнодумців. В її програмі проголо­шувалася необхідність використання трибуни сейму та рейхс­рату для обгрунтування й захисту вимог щодо демократизації суспільства, запровадження рівності, вдосконалення парла­ментського устрою, розширення самоврядування, поліпшен­ня системи освіти, стимулювання діяльності чеських підпри­ємців тощо. Головна мета младочехів полягала у визнанні са­мостійності чеських земель на основі "чеського державного історичного права", національної рівності та запровадження загального виборчого права.

Трансформацію державно-політичного устрою Габсбурзь-кої монархії в третій чверті XIX ст. супроводжували зміни в економіці. Певною мірою цьому сприяла уніфікація системи мір та ваги. У липні 1877 р. з'явився закон про запроваджен­ня метричної системи довжини, площини, об'єму, ваги, яка з 1 січня 1878 р. стала єдиною загальновизнаною. У зв'язку з різким падінням у 70-х роках вартості срібла на світовому ринку, що призвело до знецінення австрійських грошей, під час реформи здійснено перехід до золотої крони.

Зміни в умовах господарювання сприяли ефективному за­стосуванню технічних можливостей промислової революції й забезпечували високі темпи економічного зростання на чесь­ких землях. Державна підтримка акціонерного підприємниц­тва привела до того, що вже в середині 70-х років у Чехії і Моравії налічувалось понад 300 акціонерних товариств.

У ході індустріалізації чеська економіка посіла чільні позиці Австро-Угорщині. Так, видобуток значної кількості вугілля сто рив умови для утворення паливно-енергетичної бази в чеські землях. Тут активно розвивалися сталеливарна (Вітковіце, Пр га) та машинобудівна (Прага, Пльзень, Брно) промисловість Прогресивні технології послідовно запроваджувалися на пі; приємствах легкої та харчової промисловості. Досить швидко виникла нова транспортна система. Вже у середині 70-х рок довжина залізниць у чеських землях збільшилася в 4,5 раза досягла 5 тис. км. Поширювалася телеграфна мережа.

Концентрація промислового виробництва на чеських землях найсильніше виявилась у важкій промисловості. Таї великі чесько-моравські машинобудівні заводи поглинули багато дрібних підприємств. Серед п'яти найбільших металургійних підприємств Цислейтанії були Вітковіцьке гірничо-металургійне і Празьке металургійне товариства.

Поступово зміцнював свої позиції чеський фінансовий кап, тал. І хоча кількість банків на початку XX ст. зросла в 3,5 ра за, австро-німецьким фінансистам належало 75 % їхніх фон дів. Цей період позначався активізацією процесів зрошування банківського і промислового капіталів. Німецький капіта продовжував домінувати на чеських землях, особливо впливовими його позиції були в електротехнічній, моторноавто мобільній, локомотивобудівній, хімічній та інших галузях промисловості.

На рубежі 80-х років уряд проводив політику "державного інтервенціоналізму " щодо економічної і соціальної сфер. У цеі період внесено зміни до митних тарифів, які обмежували роз­виток торгівлі. Спрямованість митної політики Австро-Угор­щини в наступні роки сприяла економічному зближенню і інтеграції країн Центрально-Східної Європи.

Соціальні наслідки процесів модернізації, що відбували^ в чеських землях на зламі століть, призвели до поділу суспі­льства на класи, верстви, групи і стани. Цьому сприяли даль­ший поділ праці, виникнення нових галузей промисловості, поліпшення якості праці в загальновиробничому процесі.

Наприкінці XIX ст. на чеських землях завершується промис­лова революція, в ході якої вони перетворилися у найбільш розви­нений індустріальний регіон Центральної Європи. Саме тут три­вало прискорене зростання основних галузей економіки, що характеризувалося переходом від екстенсивних до інтенсив­них форм господарювання. У цілому ж на чеських теренах переважало велике й середнє промислове виробництво. Дворянські латифундії і надалі відігравали провідну роль в аграр­ному секторі: підвищувалася товарність господарства вели­ких землевласників, збільшувалася чисельність малоземель­них селян та ін.

Унаслідок загострення внутрішньої кризи в Габсбурзькій монархії після окупації Боснії і Герцеговини в 1878 р., зміни зовнішньополітичного курсу, пов'язаної з підписанням таєм­ного договору між Австро-Угорщиною і Німеччиною в 1879 р., відновлення чинності австро-мадярської угоди, приходу до влади в серпні 1879 р. одного з найвідоміших австрійських політиків свого часу Е. Тааффе (1833—1895), складних пере­говорів між представниками різних національних фракцій у рейхсраті, переорієнтації політики імператора Франца Йоси-фа — Цислейтанія, опинилася на порозі перемін, які віщува­ли певні перспективи для чеських політичних сил. У1879 р. після 16 років пасивної опозиції представники обох чеських На­ціональних партій повертаються до активної політики: беруть участь у засіданнях рейхсрату і входять до уряду Цислейтанії.

Чеські депутати рейхсрату, об'єднавшись у Чеському клубі, в листопаді 1879 р. надіслали імператорові чотири меморан­думи: перший вимагав рівності чеської і німецької мов у дер­жавних установах та суді; другий — рівноправ'я мов у Празь­кому університеті; третій — у середніх школах; четвертий — у школах ремісничих. Однак, незважаючи на відповідні урядо­ві укази, що проголошували рівність мов (для Чехії та Мора­вії у 1880 р., для Сілезії — 1882 р.), насправді єдиною держав­ною мовою залишалася німецька.

Але були й певні позитивні результати наступальних ви­мог чеських політиків: по-перше, поділ Празького універси­тету (1882) за мовною ознакою; по-друге, реформування ви­борчої системи до чеського сейму, внаслідок чого чеські де­путати становили там більшість. Незважаючи на опір німців, чеська мова запроваджувалася в державних установах. Саме в цей час виникло багато чеських шкіл та гімназій.

 

 







Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 1503. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия