Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩА ТА ПОЛІТИКА «ОСВІЧЕНОГО АБСОЛЮТИЗМУ» В СЛОВАЦЬКИХ ЗЕМЛЯХ




У 1703—1711 рр. на території Угорщини, Словаччини і Трансільванії розгорнувся по­тужний національно-визвольний рух під проводом ватажка угорських магнатів Ференца II Ракоці. У ході бойових дій імпе­раторському війську було завдано декіль­ка відчутних поразок, у результаті чого Словаччина потрапила під контроль по­встанців. Звідти антигабсбурзькі висту­пи поширилися на інші краї Угорського королівства. У 1707 р. імператор Йосиф 7(1705-1711) був навіть позбавлений мадяр­ського трону. Однак угорська шляхта не зуміла скористатися з підтримки, що надходила від сільської та міської людності. Так, війська Ракоці жорстоко придушили повстання гірників. У 1708 р. під Тренчином імператорська армія розбила повсталу угорську шляхту. Поступово антигабсбурзькі виступи були при­душені на всій словацькій території. Згідно з Сатумарським миром (1711) династія Габсбургів визнавалася в Угорському королівстві довічно, повстанське військо розпускалося, але пра­ва угорської шляхти практично не обмежувалися.

Імператор Карл ІІІ (1711 — 1740) прагнув поліпшити зов­нішнє та внутрішнє становище імперії. Робилися спроби зміц­нити центральну владу й стабілізувати економічну ситуацію в країні. Але всі ці заходи вимагали значних коштів, які поно­влювалися лише за рахунок нових податків. Оподаткуванню підлягали навіть ті, хто палив. Посилення поборів з боку ма­дярської шляхти, яка домінувала у словацьких землях, постійні їлидні та неврожайні голодні роки викликали у селян невдо­волення. Вони втікали до лісів і чинили розбої. Так, у 1713 р. в Ліптовському Св. Мікулаші був розгромлений один із се­лянських загонів, а його ватажка Юрая Яношика піддали тор­турам і повісили на гак за ребро. Згодом це ім'я набуло вели­кої популярності в усній народній творчості. Яношика оспі­вували як народного героя, котрий відбирав майно в багатіїв і роздавав його біднякам.

Після придушення виступів угорської шляхти словацькі землі перебували в стані відносного спокою, який порушувався тіль­ки діяльністю єзуїтів, котрі намагалися знищити наслідки Ре­формації. Політику покатоличення протестантів послідовно проводив австрійський уряд.

Поразка повстання Ракоці призвела до занепаду словацьких земель як центру політичного, громадського та культурного життя Угорського королівства. Поступово цей регіон пере­творився на політичну периферію, яку покидали не тільки магнати, представники угорської еліти, а й пересічні піддані-мадяри. Такі суспільно-демографічні процеси сприяли посиленню тут словацького етнічного елементу. У першій половині XVIII ст. у словацьких землях проживало 2 млн чоловік, біль­шість із яких становили словаки. Серед словацьких міст най­більшими (10 тис. жителів) були Братислава (Прешпорок) і Комарно, в Банській Штявниці налічувалося 7 тис. жителів. Разом із тим, унаслідок нескінченних війн, повстань, епіде­мій багато районів Словаччини збезлюдніли.

Спустошення словацьких теренів вело до економічного за­непаду. У вкрай складному становищі опинилося селянство, яке виконувало по суті нерегламентований обсяг панщини та інших численних феодальних повинностей.

Навіть проводячи політику "освіченого абсолютизму", ім­ператриця Марія Терезія (1740—1780) прагнула обмежити права угорської шляхти та нівелювати рештки державної самобут­ності Угорського королівства. Намагаючись ослабити соці­альне напруження в аграрній сфері, Марія Терезія в 1767 р. видала для королівства "земельний акт" — "Урбарій". Згідно з ним обов'язки селян визначалися залежно від майнового стану. Тікаючи від феодальних повинностей, селяни пересе­лялися до районів, залишених османами.

Угорській шляхті, незважаючи на процес централізації мо­нархії, що відбувався за правління Марії Терезії, до середини 60-х років XVIII ст. вдалося відстояти свої автономні права. Однак у 1765 р. були розпущені Державні збори. Водночас за допомогою певних торговельних та митних законів Відень роз­почав перетворення угорських та словацьких земель на сиро­винну базу. До того ж у 1771 р. в Угорському королівстві було заборонено засновувати нові мануфактури.

До середини XVIII ст. у словацьких землях виникла парадок­сальна ситуація. З одного боку, на цих територіях склалися до­сить сприятливі умови для розвитку капіталістичних відносин. А з іншого — повне національне безправ 'я словаків в Угорському королівстві та панування феодально-кріпосницької системи не давали їм жодних шансів соціально-економічного прогресу.

Територія компактного розселення словаків на півночі Угор­ського королівства з її багатими природними ресурсами (мідь, срібло, сірка, деревина) та відносно високою густотою насе­лення (внаслідок османської навали в Задунав'я) була в еконо­мічному відношенні більш розвиненою, ніж інші області Уго­рщини. Саме тут розташовувалися головні центри з видобутку срібла, міді та заліза, на базі яких виникли підприємства з об­робки металів. На цих підприємствах, шахтах, копальнях пра­цювали словаки. Звідти вийшли мандрівні ремісники і торгов­ці, утворивши особливу групу осіб, які займалися відхідним промислом. Вже у XVIII ст. далеко за межами країни уславилися своєю майстерністю словацькі ковалі, склодуви, а також лікарі-знахарі, які працювали не тільки в Угорщині, а й у Чехії, Австрії, на південно та східнослов'янських землях. Водночас поширювалося виготовлення різних виробів ручного ремесла для продажу (полотно, мереживо, кераміка тощо).

Особливе значення для розвитку словацьких земель мав видобуток коштовних металів. Застосування прогресивних тех­нологій, запропонованих словацькими майстрами з міста Бан-ська Штявниця, вивело виробництво на європейський рівень. Нові технічні здобутки використовувалися на всіх копальнях Центральної та Східної Словаччини, що сприяло розвою гір­ничої промисловості. В середині XVIII ст. на словацькі терени припадало 12 % європейського видобутку міді, тут виникли перші суконні, паперові, шкіряні та керамічні мануфактури.

У Братиславському та чотирьох прилеглих комітатах (окру­гах), а також у південних придунайських регіонах Словаччи­ни було багато "королівських вільних" та гірничих міст, у яких разом з німецьким населенням традиційно проживала майже половина аристократичних угорських родин. Саме в словацьких землях діяли найзначніші культурні центри Угорщи­ни: університет у Трнаві, Гірнича академія в Банській Штявни-ці, друкарні в Кошице й Трнаві, театр у Братиславі.

Указом Марії Терези "Раціо едукаціоніс" {1111) започатко­вано реформу системи освіти, яка заклала основи світської освіти в Угорщині. Головним завданням реформи виступала ліквідація неписьменності населення королівства. І хоча про­голошений у законі принцип навчання дітей 6—10 років не було реалізовано, загальний прогрес у цьому напрямі вияви­вся значним. Наприкінці XVIII ст. завдяки спільним зусил­лям владних структур, шляхти, міського та сільського насе­лення побудовано тисячі нових шкіл.

У ході реформи освіти в словацьких землях, як і у всьому королівстві, зазнали змін програми навчання. Церковна схо­ластика і теологія поступалися місцем математиці, природ­ничим наукам, історії, в тому числі історії Угорщини. Ви­кладання в початкових школах здійснювалося рідною мовою місцевого населення — німецькою, угорською, словацькою. Латина залишалася як мова навчання в середніх школах. Ні­мецька мова визначалася як "особливо корисна". Реформа освіти в Австрійській імперії була, таким чином, продовженням загальної політики централізації та понімечення населення ба­гатонаціональної країни.

Однак внесення до "Закону про національні школи семи націй в Угорському королівстві" положення про запроваджен­ня мадярської, німецької, словацької, русинської, хорватсь­кої, іллірійської (сербської) та румунської мов створювало умо­ви для поширення письменності та вивчення рідної мови для представників різних національностей. У королівстві стали видаватися підручники з граматики і правопису угорською, словацькою та іншими мовами.

Імператор Йосиф II (1780—1790) наслідував реформатор­ську політику своєї матері. Важливе значення для Угорського королівства мав Патент 1785р., згідно з яким селяни звільня­лися від особистої кріпосної залежності, їм надавалося право на вільний відхід від поміщиків, хоча повинності залишалися. У дер­жаві також проведено церковну реформу. "Патент про толе­рантність" (1781) поклав край дискримінації греко-католиків і протестантів в Угорщині й Трансільванії. Закон про віро­терпимість дозволяв протестантам вільно сповідувати рідну релігію, обіймати громадські і державні посади, будувати шко­ли та храми.

У ході релігійної реформи римо-католицька церква втра­чала певні права та привілеї, в тому числі право проголошу­вати папські булли без санкції імператора, розпускалися ре­лігійні ордени, закривалися монастирі. Йосиф II проводив ре­форми, нехтуючи інтересами не тільки окремих осіб, а й цілих станів і навіть народів. Намагаючись досягти максимальної одноманітності та суворої централізації в управлінні імперією, Йосиф II підніс німецьку мову в ранг єдиної офіційної, зводячи тим самим усі інші мови до розряду другорядних. Це викликало масові протести представників інших народів, й водночас ак­тивізувало національно-культурні рухи.

Деспотичні методи управління та мовна політика Габсбу-ргів загострили ситуацію в Угорському королівстві. До того ж Йосиф II протягом усього періоду свого правління жодного разу не скликав Державні збори й демонстративно відмовив­ся коронуватися угорською короною. Він наказав перевезти коронаційні клейноди з Братиславського замку до Відня, де їх розмістили в придворному музеї. У річищі централізації в Угорщині була проведена адміністративна реформа: скасову­валося угорське шляхетське самоврядування, а королівство поділялося на десять країв на чолі з комісарами, котрих при­значав особисто імператор. Словацькі землі були поділені на три області: Нітранська, Бансько-Бистрицька і Кошицька.







Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 628. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия