ВИСНОВКИ. Проблема походження знаків Рюриковичів розглядалася у літературі дорадянського періоду, наукових працях за радянські часи в СРСР та в еміграції

Проблема походження знаків Рюриковичів розглядалася у літературі дорадянського періоду, наукових працях за радянські часи в СРСР та в еміграції, досліджується і у сучасний період. Проте в історіографії досі відсутня єдина науково грунтовна точка зору щодо походження знаків Рюриковичів, ця проблема визнається фахівцями чи не найскладнішим питанням в історичній науці.

За радянську добу не було здійснено комплексного порівняльного аналізу історіографії походження знаків Рюриковичів. Предметом робіт істориків і фахівців зі спеціальних історичних дисциплін в основному були конкретно-історичні питання атрибуції, функціонального призначення, хронологічного та територіального розповсюдження, генеалогічної класифікації знаків Рюриковичів, серед яких іноді розглядалися і суто історіографічні аспекти проблеми. Сучасна історична наука робить лише перші спроби комплексного аналізу історіографії походження та семантики знаків Рюриковичів, хоча, зрозуміло, вони не є рівноцінними за своїм науковим значенням.

Завдяки роботам кількох поколінь вітчизняних на радянських істориків з’ясовано, що виникнення знаків Рюриковичів було покликане до життя становленням на Русі поряд зі старою племінною знаттю нової владної верстви, яка виконувала адміністративні та воєнні функції. Владна символіка Русі природним чином повинна була успадковувати знаки правлячого роду, які стояли в одному контексті з системами родових і особисто-родових знаків у районах східноєвропейських степів і Північного Причорномор’я, що у VII-X ст.ст. були зоною активних контактів тюркського (болгари, хазари, печеніги), іранського (алани) та грецького населення.

Дослідження витоків знаків Рюриковичів головним чином здійснювалися у напрямку розширення кола першоджерел, ґрунтувалися на пошуках іконографічної тотожності ознак і недостатньо враховували функціональний аспект знаків в інтерпретації археологічного матеріалу, занадто перебільшуючи їх функцію як знаків княжої власності. Проте до сього часу не існує повного каталогу знаків Рюриковичів. Більшість публікацій речових і зображальних джерел з «княжими» знаками носить лише звітно-інформаційний характер. Деякі з них не знаходять своєї атрибуції або неоднозначно інтерпретуються дослідниками.

Складність вирішення проблеми походження і семантики знаків Рюриковичів пояснюється відсутністю давньоруських писемних джерел і безперечних аналогів для коректного виконання іконографічного аналізу, складністю інтерпретації знаків як стародавніх речей. Тривалий час пошуки зображального прототипу знаків Рюриковичів були звернуті виключно до їх стилізованих зображень, якими є зображення особисто-родових княжих знаків на монетах, печатках та геральдичних підвісках. Тому найважливішим напрямком у пошуках зображальних прототипів знаків слід вважати дослідження найбільш ранніх джерел, хронологічно близьких до передбачуваного прототипу та визначення їх первісного функціонального призначення.

Наявні археологічні джерела зі знаками Рюриковичів впевнено датуються другою половиною Х ст., а їх використання як знаків княжої власності посвідчується писемними джерелами вже з середини Х ст. – за добу правління княгині Ольги. Тризуби починають з’являтися лише на межі 60-70-х рр. та в останній чверті Х ст., що можна пов’язувати з виникненням емблеми Володимира Святославича, яка наприкінці Х ст. утворює генеалогічну гілку княжих тризубів. Проте, до знаків Рюриковичів примикають графіті на куфічних дирхемах, які упевнено датуються межею ІХ-Х ст.ст. Вкрай важливо, що саме тут виявляються варіанти самих ранніх накреслень початкового простого двозубу, що використовувався у давньоруських княжих емблемах.

Усталений у науковому обігу термін «тризуб», яким називають сьогодні і княжий знак Володимира Великого, і малий державний герб України, є штучним і не відображає прихованого змісту знака. Слово «тризуб» на підсвідомому рівні провокує виникнення чуттєвого образу і при визначенні зображального прототипу знака утворює термінологічно складну проблему, програмує нашу свідомість на упереджене його сприйняття, здебільшого примушуючи керуватися ідеєю «трьох зубів».

Пошуки зображального прототипу знаків Рюриковичів здійснюються як серед двозубів, так і серед тризубів. Причиною цього залишається термінологічна невизначеність поняття «родового знака Рюриковичів», яке вимагає свого уточнення. Концептуально «родовий знак Рюриковичів» повинен відображати характер сімейно-родового володіння Рюриковичів і відповідати принципам державно-династичного устрою Русі, що існували у ІХ-Х ст.ст.

Досі остаточно не з’ясовано первісне функціональне призначення знака Рюриковичів: родовий знак, знак влади, знак власності, магічний символ. Проте найбільш ґрунтовною слід вважати ідею про первісне значення «родового знака Рюриковичів» як сакрального, магічного символу, релікту колишніх вірувань. Спираючись на порівняльно-історичні аналогії щодо функціонального призначення тамгоподібних знаків у Хазарському каганаті і Першому Болгарському царстві, можна припустити, що родовий двозуб Рюриковичів також міг мати апотропеїчне, тобто охоронне значення, і виступав язичницьким оберегом княжої династії.

Пошуки зображальних прототипів і сутності знаків Рюриковичів свідчать, що княжі емблеми розглядаються дослідниками здебільшого як деякі образи. В основі родових знаків лежали стародавні культи, вірування й легенди, що сягали язичницьких уявлень у дописемний період. На етапі зародження родової символіки саме природно-елементарна форма знаків безпосередньо повинна була будуватися на образі дійсності і найменш за все умовно відбивати її. Тому походження знаків Рюриковичів слід шукати серед магічних жестів, як найдавнішої та найважливішої системи комунікації, що існувала у зоровій мові, а пізніше знайшла відбиток і у графічних знаках перших руських князів.