Системотворчі функції змісту педагогічного процесу

Дидактика, як кожна наука, будучи „сферою” дослідницької діяльності, спрямованої на виробництво нових знань про природу, суспільство і мислення, вивчає явища дійсності, їх відношення, зміни в процесах. Предмет дослідження у кожній науці свій, специфічний; в його основі – специфіка процесів. Дидактика досліджує педагогічні процеси. Вона забезпечує розуміння їх структури, розробляє моделі, описує технології. Практична значущість дидактики буде очевидною тоді, коли за допомогою розроблених методів педагог зможе реалізувати свої професійні дії за ефективними педагогічними технологіями, відповідати їм у своїх методиках і досвіді.

Якщо освітній процес спеціально організований (фахівцями в спеціальних умовах), то це педагогічний процес, у якому педагогічна взаємодія суб'єктів здійснюється в цілісному поєднанні процесів виховання, навчання, розвитку. Їх можна визначити таким чином (з позиції суб'єкта):

§ виховання – спеціально організований процес контролювання суб'єктом власних потреб (виховання духовності);

§ навчання – спеціально організований процес засвоєння суб'єктом нових норм (соціокультурних), нової інформації, яку він визнає корисною, потрібною;

§ розвиток — спеціально організований процес виховання (вирощування) суб'єктом власних здібностей, оволодіння способами цивілізованої взаємодії з навколишнім світом шляхом виконання дій.

Кожен із цих процесів забезпечує два інших (і забезпечується двома іншими). У цьому їх єдність і цілісність і тому, якщо навчання відбувається, то воно є і розвивальним, і активним.

При розгляді системотворчої функції змісту педагогічного процесу виходимо з принципу його бінарності. Це означає, що функціональне призначення змісту педагогічного процесу полягає в тому, щоб кожен учасник цього процесу (викладач і студент) додав до свого змісту, своєї діяльності якусь нову, потрібну, корисну інформацію для оптимального досягнення поставленої мети навчання, відповідаючи на одні і ті ж запитання; для чого? що? як? Якість взаємодії (бінарності) буде характеризуватися рівнем збігу відповідей.

Збагачують свій зміст як студенти, так і викладачі, якщо процес організований правильно. Такі популярні сьогодні інновації в основі своїй містять принцип демократизації освіти, який виявляється в конкретних навчальних процесах як напрям потоку інформації. Якщо в педагогічному процесі переважають „вертикальні” напрями потоків інформації, взаємодія називається авторитарною, якщо моделі і технології забезпечують „горизонтальні” потоки інформації, взаємодія орієн

 

 

тована на демократичний стиль спілкування. Це не ті звичні технології, які продовжують панувати у ВНЗ, а абсолютно інші, які багатьом викладачам належить опанувати.

У навколишньому світі містяться системи, а це означає, що і внутрішній зміст повинен бути поданий системно. Тоді зміст педагогічного процесу – система, що відображає різницю між певним зовнішнім і визначеним для нарощування внутрішнім. Це перша норма, яку не можна порушувати.

У світі, що нас оточує, все змінюється як природно, так і штучно. Змінюються матеріал в матеріальному, ідеї – в ідеальному. Зміною свідомості в педагогічному процесі займаються спеціалісти – викладачі, створюючи моделі і технології. Педагогічні технології – це, перш за все, „обробка” змісту шляхом поділу його на дози, оформлення кожної дози як модуля.

Крім того, в навколишньому світі повсюди відбувається обмін, який забезпечується виробництвом і споживанням. Правила обміну передбачають два зустрічні процеси:

§ вибираю, беру виготовлене не мною; вибираю відповідно до своїх потреб, мети, самовизначення, беру відповідно до своїх здібностей;

§ виготовляю, віддаю виготовлене мною (думку, слово, рух), тобто докладаю зусиль до виготовлення і оформлення продукту так, щоб він був потрібний іншим.

Переважання в традиційних технологіях подання змісту як готового продукту у вигляді величезного шматка породжує пасивну споживацьку позицію, яка переноситься в діяльність. Орієнтація на самостійне виробництво й оформлення змісту формує ринкове, підприємницьке мислення, підвищує цінність совісті як регулятора процесів „беру – віддаю”.

Таким чином, найбільш загальні норми, правила, вимоги, принципи, що визначають категорію змісту в педагогічних процесах, полягають у:

§ системному поданні кожної дози змісту;

§ технологічності оформлення змісту в модуль;

§ продуктивному обміні: споживання на вибір у поєднанні з виробництвом власного продукту.

Якщо Ви усвідомили проблеми, як свої власні, і якщо Вам видалися переконливими сформовані норми (принципи, правила, вимоги та ін.), то, імовірно, можна перейти до найбільш актуального запитання - як? Як досягти цієї нової планки, як оволодіти новою нормою не лише на рівні знання, переконання, але й дії. Ідеться про механізм вирішення проблеми, про способи, методи, технології, які вимагають певних педагогічних здібностей (в їх основі гармонія думки, слова, дії), що називаються в педагогічній культурі мислетехнікою, комунікацією, рефлексією.

Технологія, яка буде запропонована далі, – це технологія модульної структуризації (системність, технологічне дозування на модулі, продуктивний обмін); технологія перетворення (модуль - не лише складова частина, але й коефіцієнт перетворення) наукового знання в навчальну дисципліну; технологія складання авторських програм. Вона проста, але трудомістка. Правила системного підходу, вільного (не прив'язаного до механічного запам'ятовування) виробництва думок та обміну ними, чітко дозованої логікою побудови і потребою, поширюються однаковою мірою як на студентів, так і на викладачів.

При цьому рекомендується наведений нижче алгоритм:

§ визначити системотворчу складову дисципліни;

§ проаналізувати можливі підстави для розчленування на елементи, обрати серед них найбільш актуальні відповідно до потреб слухачів і вимог освітніх стандартів;

§ створити ситуацію вибору в подальшому просуванні до елементів нової системи;

§ здійснити структуризацію з декількома рівнями залежно від бажаної глибини занурення;

§ надати студентам можливість вибору індивідуальної траєкторії просування. Тим самим виявиться їх активність, спрямована на вирішення власних професійних проблем, на виконання дій, на розвиток; вирішиться усвідомлена проблема: чи то шляхом знайденої необхідної інформації, чи то шляхом вирощування власних здібностей або того й іншого разом.