Додаткові теоретичні відомості

Концентраційний потенціал відноситься до типу рівно­важних потен­ціалів. Розглядаючи різні умови руху іонів у просторі, можна одержати різ­ні типи електричних потен­ціалів.

Рівноважний потенціал Нернста: виникає при нерівно­мірному роз­поділі концентрації певних іонів у випадку, коли мембрана проникна лише для цих іонів:

.

Доннанівський потенціал виникає на мембрані, яка проникна для малих іонів різних знаків (Na⁺, K⁺, Сl^– та ін.) і непроникна для великих заряджених молекул (наприклад, білків), розташованих всередині клітин­ного простору:

,

де [Р^–] – концентрація білкових аніонів всередині клітини, c ₀ – концен­трація неорганічних іонів зовні.

Мал. 6.45. Ілюстрація механізму виникнення концентраційного потенціалу.

Дифузійний рівноважний потенціал встановлюється в середо­вищі при наявності градієнта концентрацій іонів різного знаку, що мають різну рухливість ():

.

Концентраційний потенціал виникає при зануренні будь-якого металу у водний розчин власної солі певної концентрації. Така структура являє собою концентраційний елемент.

Розглянемо виникнення концентраційного потенціалу на прикладі концентраційного елементу, що складається з мідного електрода, зану­реного у розчин мідного купоросу CuSO₄ (мал. 6.45а). Взаємодію елек­трода з розчином можна охарактеризувати двома процесами: а) розчиненням мідного електрода, обумовленим різницею концентрацій міді в електроді та розчині (цей процес описується рівнянням Фіка); перехід іонів міді у розчин (потік Ф_с) приводить до перерозподілу зарядів і створенню електричного поля; б) існуванням зворотного потоку іонів міді (), обумовле­ного виникненням градієнта потенціалу.

Рівноважний стан характеризується рівністю цих пото­ків, тобто умовою, що сумарний потік іонів міді дорівнює нулю:

,

або

,

звідки

.

Інтегруючи одержане рівняння, з урахуванням значень концен­тра­цій міді в електроді c ₀ і розчині с_р, одержимо величину концентраційного потенціалу :

,

,

або

,

де – деяка постійна величина, що визначається приро­дою електрода та іонів у розчині.

Якщо занурені в розчини електроди з’єднати провідним соля­ним містком (мал. 6.45б), то між електродами виникає концентрацій­на різниця потенціалів:

,

або

.

(Примітка. Соляний місток (CM) заповнений агар-агаром з розчином КС1. У цьому середовищі іони К⁺ і Сl^– рухаються з однаковою швидкістю і, відповідно, вирівню­вання потен­ці­алів розчинів відбувається без внесення додаткової дифу­зійної різниці потенціалів).

У даній роботі вимірюється різниця потенціалів між двома мідними електродами, зануреними в розчини мідного купоросу різних концентрацій (мал. 6.45б), тобто електро­рушійна сила концентраційного елементу.

Електрорушійна сила джерела електричного струму дорівнює, як відомо, різниці потенціалів між полюсами джерела при розімкненому зов­нішньому колі. Для вимірю­вання електрорушійної сили джерела струму не можна користуватися вольтметром, бо при його вмиканні одер­жимо замкнене коло, по якому потече струм. Тому електро­рушійну силу джерела струму вимірюють методом компенсації.

Мал. 6.46. Електричне схема для вимірю­вання елек­­тро­рушійної сили концентрацій­ного елемен­та методом компенсації.

 

Для вимірювання електрорушійної сили концентрацій­ного елемента прилади з’єд­ну­ють так, як показано на мал. 6.46.

Слід підкреслити, що в точці А реохорда джерело струму та кон­центраційний еле­мент під’єднують однойменними полюса­ми. Коло, в яке під’єд­нані концентра­ційний еле­мент та гальва­но­метр, називають ви­мі­рю­вальним. Можна пі­­дібрати таке поло­жен­ня рухливого контакту реохорда, щоб стрілка гальванометра G при замиканні вмикача Вм₂ не відхилялася, що свідчить про відсутність струму у вимірювальному колі, або про рівність потенціалів точки В реохорда та точки N на електроді концентраційного елемента. Точки А та М також еквіпотен­ці­альні.

У цьому випадку електрорушійна сила концентра­ційного елемента дорівнюватиме різниці потенціалів на ділянці АВ реохорда, тобто

.

З іншого боку, за законом Ома на ділянці АВ падіння напруги дорівнює

,

тобто

.

При відсутності електричного струму у вимірюваль­ному колі сила струму через реохорд дорівнює:

,

де – падіння напруги на всій довжині реохорда, яке визначаємо за допомогою вольтметра.

Таким чином, значення ЕРС концентраційного елемен­та одер­жимо за формулою:

,

де – довжина реохорда, – довжина ділянки реохорда, на якій відбувається компенсація ЕРС концентра­ційного елемента.

Середню відносну похибку при визначення ЕРС концентра­ційного елемента розраховують за формулою:

,

звідки одержуть значення абсолютної похибки:

.

Остаточний результат слід подати у вигляді:

.

Усі виміри необхідно повторити 3 рази і результати занести до таблиці.

№	, мм	, мм	, мм	, мм	В	В	, моль	, моль	T, К
Се­ред­­нє				0.5			0.1	0.01