Додаткові теоретичні відомості. У цілому ряді органів людини та тварин транспорт різноманітних речовин здійснюється через декілька клітин­них шарів

У цілому ряді органів людини та тварин транспорт різноманітних речовин здійснюється через декілька клітин­них шарів. Такий трансцелюлярний або трансепітеліальний транспорт може вміщувати в собі всі вище наведені види транспорту через окрему мембрану. Речовини про­ходять через дві клітинні мембрани: з зовнішньої сторони органу – апі­кальну мембрану (AM) та з внутрішньої сторони – ба­заль­ну мембрану (БМ) (мал. 6.40).

Розглянемо механізм такого транспорту на прикладі епітеліоциту тонкої кишки. Апікальна мембрана (AM) епітеліоциту (ЕЦ) розташована з боку просвіту кишки і безпосередньо контактує із середовищем, де зна­ходяться поживні речовини, які надходять з їжею. Базальна мембрана (БМ) розташована на серозному боці, що примикає до кровоносних судин.

Субстрат S (цукри, амінокислоти та інші речовини), які знаходяться в просвіті кишки, транспортуються крізь апікальну мембрану за допомогою спряженого з іонами Na⁺ полегшеного переносу. Перенос субстрата через мембрану здійснюється при спряженні потоку субстрата Ф _S і потоку іонів (Ф _Na) безпосередньо на переноснику C. При цьому Na транспортується через AM в область з меншою концентра­цією згідно з електрохімічним градієнтом.

Мал. 6.40. Схематичне зображення шкіри жаби і електрична схема для зняття вольтамперної характеристики шкіри жаби. І – види транспорту речовин через епітелій. ЕЦ, AM, БМ – епітеліоцит, його апікальна та базальна мембрани, С – система полегшеного транс­порту субстратів S, що спряжений з транспортом іонів Na⁺, K⁺-Na⁺-насос, Ф _Na, Ф _K, Ф _S – відповідно потоки Na⁺, К⁺ та субстрату, U_м, U_т – відповідно трансмембранна і трансепітеліальна різниця потенціалів. II – cтруми натрію через епітелій, j _Na – струм натрію через епітелій (пасивний транспорт на AM мембрані, активний транспорт на БМ мембрані), ± j_ел – струм іонів, що створюються зовнішнім джерелом E (напрямок залежить від поляр­ності джерела). III – електрична схема для зняття вольт-амперної характеристики шкіри, е – електроди, П – перемикач полярності джерела.

Спряжені комплекси всередині клітини розпадаються. Цукри і аміно­кислоти проходять крізь БМ в область з меншою концентрацією в сероз­ну частину та далі в кров.

Іони Na⁺, які увійшли до клітини, збільшують кон­центра­цію всередині епітеліоциту. Вийти з клітини вони не можуть, тому що в просвіті кишки, а також з боку серозної поверхні концентрація іонів Na⁺ більша, ніж у клітині.

Тому збільшення концентрації Na⁺ всередині клітини компенсується його “відкачкою” за рахунок роботи Na⁺-K⁺-нacocy (Р). Для транспортування Na⁺ в область з більшою концентрацією необхідно витратити енергію W, яка отримується при гідролізі молекул АТФ (аденозинтри­фосфорної кислоти) з утворенням молекул АДФ (аденозин­дифосфорної кислоти) та неорганічного фосфату (Ф_н):

АТФ + Н₂O ® АДФ + Ф_н + W (~ 40 кДж/моль).

Рушійна сила транспорту речовини у таких системах – хімічний потенціал АТФ, що визначається концентрацією АТФ у цитоплазмі. Потік іонів Na⁺, які входять всередину клітини внаслідок пасивного транспорту, а також потік іонів Na⁺, які виходять з клітини внаслідок роботи на­сосу, утворюють трансепітеліальний потік іонів Ф _Na, який можна зареє­струвати, вимірюючи густину іонного струму (j _Na) крізь тканину (мал. 6.40):

.

Величину та напрямок цього струму можна змінювати за допомогою зовнішнього регульованого джерела напруги, який створює додатковий струм ± j_ел, напрямок якого залежить від полярності зовнішнього джерела . Такий метод, що його запропонували Уссінг та Юнг, дозволяє вивчати механізм активного транспорту та вплив на нього різних факторів. Методика спрощується при застосуванні в ролі та­кої моделі шкіри жаби, для якої харак­терна система транспорту, що описана вище.

У запропонованій роботі вивчають­ся деякі властивості багатомембранних систем, зокрема вимірюється вольт-ам­перна характеристика шкіри жаби. Ха­рактер залежності величини електрично­го струму від різниці потенціалів ()містить важливу інформацію про власти­вості біооб’єкту. Такі вольт-амперні характеристики (ВАХ) спостеріга­ються для ряду нелінійних елементів, наприклад, вакуумного або напів­провідникового діодів.

Для одержання ВАХ шкіри відпрепарований шматок шкіри жаби розміщують на електродах вимірюючої схеми (мал. 6.40). Жива шкіра жаби функціонує аналогічно вище описаній системі транспорту через епітелій тонкої кишки. Зовнішня поверхня шкіри заряджена негативно (“–”) по від­ношенню до внутрішньої (“+”). Ця різниця потенціалів створюється за рахунок напрямленого струму іонів Na⁺ з мукозного боку до серозного. Таким чином, при проход­женні електричного струму I_ел від джерела крізь шкіру в напрямку, що співпадає з напрямком іонного струму (j _Na) всере­дині шкіри, загальний струм дорівнює сумі струмів:

I = I_ел + I_Na.

При зміні полярності електродів загальний струм буде дорівнювати різниці цих струмів:

I = I_Na – I_ел.

Саме цим пояснюється характер залежності величини струму в ко­­лі від величини та полярності при­кладеної напруги (див. мал. 6.41, кри­ва 1). Якщо створити умови, при яких різниця потенціалів на поверхні шкіри жаби не утворюється (напри­клад, при пригніченні роботи K⁺-Na⁺-нacocy оубаіном), вигляд ВАХ змі­ню­ється. Відмінність кривих до­зво­ляє визначити внесок вивча­ємо­го фактору (роботи Na⁺-K⁺-ATФ-aзи) у форму­ван­ня елект­ро­дифузійних по­то­ків. Крива 2 (мал. 6.41) відображає при­близ­ний характер вольт-амперної ха­рактеристики у цьому випадку.