РОЗДІЛ 8. ОПТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ
РОЗДІЛ 8. ОПТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ “А если это так, то что есть красота, И почему её обожествляют люди? Сосуд она, в котором пустота. Или огонь, мерцающий в сосуде.” М. Заболоцький Оптичні методи знаходять дуже широке використання в теоретичній і практичній медицині. Мікроскопи, рефрактометри, поляриметри, нефелометри, концентраційні колориметри, спектрофотометри, лазери – це далеко не повний перелік оптичних приладів, що застосовуються в клініках, санітарно-епідеміологічних станціях, лабораторіях медико-біологічного профілю. В широкому розумінні оптика – це наука про світло та його взаємодію з речовиною. Оптика вивчає не тільки видиму частину спектра електромагнітних хвиль (l» 400 нм – 760 нм), тобто світло у вузькому значенні цього терміну, але й більш короткі електромагнітні хвилі – ультрафіолетове випромінювання (l» 10 нм – 400 нм) та більш довгі електромагнітні хвилі – інфрачервоне випромінювання (l» 760 нм – 1–2 мм). Інколи до оптичного випромінювання відносять навіть м’яке рентгенівське випромінювання (l» 0.2 нм – 80 нм) та радіохвилі міліметрового діапазону. Оптику умовно поділяють на геометричну, фізичну та фізіологічну. Геометрична оптика вивчає закони розповсюдження світла з урахуванням відбивання і заломлення світлових пучків на межах різних середовищ, пояснює умови формування оптичних зображень і нехтує такими поняттями, як довжина електромагнітної хвилі і, відповідно, явищами інтерференції, дифракції, дисперсії. Фізична оптика, що вивчає природу світла та світлових явищ, в свою чергу поділяється на окремі розділи: хвильова оптика, яка досліджує такі явища як інтерференція, дифракція, дисперсія та інші, де проявляється хвильова (електромагнітна) природа світла; квантова оптика, яка вивчає явища, в яких проявляється квантова природа світла та нелінійний характер взаємодії оптичного (зокрема лазерного) випромінювання з речовиною; такі розділи фізичної оптики як кристалооптика, металооптика, оптоелектроніка, магнітооптика, електрооптика тощо. Фізіологічна оптика має своїм предметом дослідження зорового сприйняття (саме ця мета найкраще відповідає семантиці грецького терміну opticg – наука про зір). Фізіологічна оптика вивчає роботу зорового аналізатора від процесів, що відбуваються в сітківці ока, до процесів формування зорових зображень в головному мозку. Різноманітні зв’язки між природними явищами створюють внутрішню красу науки, пізнання якої є велика насолода для кожної людини, особливо для її творців. Разом з тим розвиток науки завжди проходив і проходить через “проби та помилки”. Нільс Бор сказав якось, що спеціаліст – це той, хто знає типові помилки своєї професії і вміє їх уникнути. Оптика (може, як жодний з інших розділів фізичної науки) дає дуже багато прикладів людських драм та щасливих осяянь вчених, що її створили. Якщо у когось з студентів-медиків можуть виникнути сумніви щодо необхідності вивчення оптичних явищ, то досить згадати велику кількість оптичних приладів, що використовуються в медицині і які згадувалися вище. Без цих приладів, так само як і без розуміння досить складних процесів, що відбуваються в біологічних об’єктах під дією оптичного випромінювання, неможлива плідна робота сучасного лікаря.
|