Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику

У час кардинальних політичних, соціальних та еконо­мічних змін, що відбуваються в українському суспільстві, зростає роль педагогічної науки. Вона визначає мету і зміст, форми й методи виховання та підготовки підростаючого по­коління до життя і праці, впливає на розвиток й удоскона­лення національної школи та освіти. У період розбудови національної школи розробка теоретичних проблем вихо­вання і навчання, практичних шляхів підвищення якості навчально-виховного процесу повинні якнайповніше задо­вольняти потреби практики.

Говорячи про необхідність впровадження у практику роботи школи результатів педагогічних досліджень, залу­чення вчителів до наукових пошуків, педагог А. Фурман зазначив: «За пересічний, а то й низький рівень навчан­ня у загальноосвітній школі відповідальність несуть пере­довсім наші науковці, вчені. Школа, яка будує свою ро­боту на інструкціях чи наказах, ніколи не стане тією со­ціальною інституцією, в лоні котрої гартується нова про­дуктивна сила. Шлях до школи XXI століття — через фундаментальний експеримент за участю в ньому творчо мислячого наукового потенціалу країни»¹.

Впровадження в практику досягнень педагогічної нау­ки передбачає оволодіння широким загалом учителів, ви­хователів і керівників шкіл результатами нових педагогіч­них досліджень, розробленими на їх основі практичними рекомендаціями і методикою їх застосування. Втілити ідеї педагогічної науки в практику діяльності можуть як ок­ремий педагог (учитель навчального предмета, класний ке­рівник, вихователь, директор школи чи його заступник), так і група осіб (методичне об'єднання класних керівни­ків або вчителів навчального предмета), цілий педагогіч­ний колектив.

Конкретні досягнення запроваджуються в практику та­кими етапами: підготовка науково-методичних рекоменда­цій і розробка необхідної документації для працівників школи; проведення інструктивно-методичних нарад з ке­рівництвом школи і активом учителів; розподіл функцій між усіма учасниками; надання оперативної допомоги ке­рівництву школи у плануванні й проведенні методичного

¹ Горпинюк В. На шляху до професійного пошуку // Рідна школа. — 1995. — № 12. — С. 66.

Вивчення, узагальнення і поширення педагогічного досвіду 431

навчання і самоосвіти вчителів з впроваджуваної пробле­ми; чітке визначення основних етапів впровадження і пов'язаного з ним методичного навчання, щоб воно стало доступним для вчителів; проектування системи заходів мо­рально-психологічного стимулювання працівників школи, які беруть участь у цьому процесі; оперативний контроль за впровадженням, виявлення типових труднощів і недо­ліків, внесення коректив до методичних матеріалів, змісту методичного навчання, до темпу і етапів впровадження; ана­ліз результатів впровадження в кінці навчального року і на­креслення нових перспектив роботи над цією темою.

Досвід переконує, що не все нове, навіть явно позитив­не, педагогічний колектив сприймає з ентузіазмом. Адже завжди знайдуться вчителі, які на будь-які новації див­ляться з недовірою, дехто — скептично, а дехто не бажає нічого змінювати у своїй діяльності. Тому потрібно пере­конати педагогічний колектив у їх доцільності, показав­ши: зумовленість цих педагогічних ідей суспільними по­требами, вимогами, які ставляться перед школою; яких результатів у навчанні та вихованні буде досягнуто; як вті­лення позначиться на розв'язанні інших навчально-вихов­них завдань; вплив нововведень на вдосконалення і раціо­налізацію праці вчителів та учнів; наступність нових ідей з уже наявними у шкільній практиці, передусім у передо­вому досвіді вчителів, що доведе можливість використан­ня їх у цій школі; результати досвіду інших шкіл, які ус­пішно втілюють цю наукову ідею; порівняльні діаграми, схеми, таблиці, що доводять ефективність нових прийомів роботи.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки до­цільно запровадити в практику навчально-виховної роботи школи такі педагогічні новації: шляхи оптимізації нав­чально-виховної роботи; диференційоване навчання; мето­дику попередження і подолання педагогічної занедбаності учнів та ін. Однією з форм упровадження є так звані ав­торські школи.

Прикладом такої школи може слугувати авторська се­редня загальноосвітня школа № 80 м. Дніпропетровська.

Проблема, над якою працює школа, — «Індивідуаліза­ція та диференціація роботи з учнями, батьками, вчителя­ми на основі теоретичних і практичних досягнень сучасної зарубіжної і вітчизняної педагогічної та соціально-психологічної науки і практики».

Мета створення цієї школи: у навчанні — визначити, якими індивідуальними особливостями наділила природа

432 Школознавство

кожну дитину і залежно від цього дати їй освіту, підвести до професії, яка найбільше відповідає її інтелекту та мож­ливостям; у вихованні — навчити дитину виходити з кон­фліктних ситуацій з гідністю, без моральних втрат для се­бе і для людей, що її оточують.

В авторських, експериментальних класах створюється власна система опанування знань, практичних умінь і на­вичок дослідно-експериментальної діяльності, окремих видів професійної підготовки, роботи за новими техноло­гіями. Під авторством розуміють передусім глибоке вив­чення особистості учня (його інтелектуальних, психоло­гічних, медичних, фізичних даних, навчальних можливо­стей, здібностей, нахилів, мрій) і на цій основі вироблен­ня, погодження та реалізацію індивідуальних планів його навчання, виховання, розвитку з обґрунтованим прогно­зуванням результатів усіх етапів навчально-виховного про­цесу. Авторство передбачає роботу за авторськими, експе­риментальними та оригінальними програмами на уроках, заняттях факультативів, у гуртковій роботі тощо; викори­стання нестандартних та оригінальних підходів до організації навчально-виховного процесу; орієнтацію на зв'язок з вищими закладами освіти, НДІ, позашкільними й іншими установами та організаціями, навчання на їх ба­зі; серйозну системну індивідуально-групову роботу меди-ко-соціально-психологічної служби; цільову роботу з під­вищення психолого-педагогічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу; індивідуальну науково-ме­тодичну роботу з педагогами і поєднання в ній контроль­но-аналітичного й методичного аспектів; організацію цен­трів розвитку і дозвілля учнів, батьків, учителів; зняття дискомфорту в навчанні, розвитку учнів, роботі педагогів; співпрацю зі школою.

Авторські класи створюються за ініціативою вчителя, який згодом стає його класним керівником.

Основа науково-філософської концепції авторської школи — любов до дітей, повага до дитини, яка перебу­ває в центрі педагогічної системи, звернення до її внут­рішнього світу, опора на її сили, внутрішні потенції, під­тримка і розвиток того здорового, що є в кожної осо­бистості¹.

¹ Див.: Іванова О. Зберігаючи традиції, думати про майбут­нє // Рідна школа. — 1996. — № 1. — С. 3.

Вивчення, узагальнення і поширення педагогічного досвіду 433