Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Прогресивна педагогіка в Росії на початку XX ст.




Видатним представником прогресивної російської пе­дагогіки початку XX ст. був відомий учений у галузі анатомії та фізіології, лікар, основоположник системи фі­зичного виховання в Росії Петро Францович Лесгафт (1837—1909).

Педагогічним проблемам він присвятив такі свої пра­ці: «Керівництво з фізичної освіти дітей шкільного віку», «Про ігри та фізичне виховання в школах», «Сімейне ви­ховання дітей і його значення» та ін. П. Лесгафт дбав про створення нової школи, яка давала б справді наукову, пов'язану з життям освіту; використання активних мето­дів навчання, що «будили б думку» учнів; всебічний гар­монійний розвиток молодого організму; нерозривний зв'я­зок фізичного виховання з розумовим, моральним, трудо­вим та естетичним; рівне право жінок на освіту тощо. Значну роль відіграли праці П. Лесгафта з питань вихо­вання дітей раннього і дошкільного віку. У праці «Сімейне виховання дитини і його значення» запропонована ним теорія сімейного виховання пронизана великою любов'ю до дітей. На його думку, дитина не народжується ні доб­рою, ні злою, ні поетом, ні музикантом, а стає тим чи тим завдяки вихованню. «Зіпсованість» дитини — здебільшого результат не вродженої розумової чи моральної тупості, а педагогічних помилок вихователів.

На думку Лесгафта, у шкільному віці вплив школи мо­гутніший за вплив сім'ї, і школа може і повинна виправ-


478 3 історії педагогіки


Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки (XVII—ХХст.)



 


ляти помилки сімейного виховання. Прагнучи до всебіч­ного гармонійного виховання, вона повинна, озброюючи учнів науковими знаннями, розширювати їх розумовий кругозір, розвивати мислення, формувати морально пра­вильні уявлення про значення людської особистості, про правду і справедливість, зміцнювати їхню волю й само­стійність та ін.

П. Лесгафт розробив і систему фізичного виховання. Основним засобом фізичної освіти вважав фізичні вправи: прості вправи; вправи у пересуванні з місця; вправи в ки­данні; складні вправи із збільшенням напруги; вправи в більш точному розрізненні просторових відносин і часу; ручна праця.

Високі вимоги П. Лесгафт висував до вчителя, який повинен знати і розуміти дитину.

Відомий педагог і психолог Павло Петрович Блонсь-кий (1884—1941) обстоював самостійність педагогіки як науки. На його думку, педагогічна теорія повинна мати всі характеристики наукового знання: концептуальність, чіт­кий понятійний апарат, власні методи дослідженя. Він розробив такі методи педагогічного дослідження: опиту­вання, анкетний метод; тестування; тривале спостережен­ня; статистичний метод. Визначаючи місце виховання в розвитку особистості, дійшов висновку, що спадковість є одним із чинників розвитку людини, але вирішальна роль належить вихованню. Ідеалом виховання має стати люди­на, в якій поєднувалися б знання про природу, суспільст­во, здоров'я, вміння пізнавати і перетворювати дійсність, моральна чистота, багатство естетичних почуттів. Завдан­ня школи — навчити жити, виробити в учнів уміння і ба­жання здобувати знання впродовж життя, озброїти їх уміннями і навичками самоосвіти, «робити свою освіту».

П. Блонський був прихильником активних методів навчання, що ґрунтуються на інтересі дитини й на орга­нізації її самостійної діяльності. Провідним вважав дослід­ницький метод, який охоплює дитячий експеримент, сис­тематичні спостереження, екскурсії. Намагався запровади­ти в школі генетичний метод, згідно з яким дитина ніби повторює історію, генезис науки. Історія розвитку розуму дитини — копія розвитку розуму людства, але копія не­чітка, з масою прогалин, вставок із сучасної свідомості. Дитина серцем і думкою пов'язана з історією рідної куль­тури, з народом. Такий метод дає опору освіченій людині, робить для неї батьківщину батьківщиною і виховує в неї повагу до свого народу.


Учений розширив традиційне розуміння мети трудової школи, яка передбачала передусім ручну працю учнів. Він увів ширше поняття — соціальна праця. Великого значен­ня надавав політехнічній підготовці школярів. Цінним внеском П. Блонського у педагогіку є розробка ним питань статевого розвитку і статевого виховання дітей та підліт­ків. Набули наукової інтерпретації такі питання, як сек­суальні переживання хлопців і дівчат різного віку, їх вплив на статеве життя в зрілому віці, психологія кохан­ня, перше кохання та ін.

Багато цікавих думок П. Блонський висунув і щодо підготовки вчителя, який повинен бути вихованою й ос­віченою людиною, знавцем своєї науки та її викладання.

Станіслав Теофілович Шацький (1878—1934) написав низку педагогічних праць: «Мої педагогічні шляхи», «Бадьоре життя», «Піднесення якості уроку», «Про лік­відацію другорічництва» та ін. Його вважають засновни­ком нової форми роботи з дітьми та підлітками — дитячих клубів, покликаних задовольнити дитячі запити й сприя­ти розвитку ініціативи та самодіяльності дітей (нині ана­логічні клуби діють під назвою «клуби за інтересами»). Робота в організованих С. Шацьким дитячих клубах скла­далася з таких основних елементів: фізична праця; діло­ве самоврядування (соціальна діяльність); мистецтво (жи­вить естетичні почуття); гра; робота розуму, розумова ді­яльність; охорона здоров'я (самозбереження). Поєднання цих елементів підсилює соціальні навички.

У своїх працях С. Шацький розвивав проблему ра­ціоналізації процесу навчання, розумного використання кожної хвилини на уроці. На його думку, треба продуму­вати не лише те, в якій послідовності викладати матері­ал, а й те, щоб діти були активні, привчалися до само­стійної роботи на уроці, яку він вважав одним із шляхів раціоналізації пізнавальної діяльності учнів. Учитель по­винен розробляти самостійні завдання.

Важливе завдання школи і вчителя — навчити дити­ну працювати, розвивати в учнів дослідницькі вміння, прагнення до дослідницької роботи. С. Шацький вивчав послідовність етапів такого дослідження в учнів (постанов­ка питання — гіпотеза — дослідження гіпотези шляхом спостереження, досвіду — результати дослідження у формі запису, малюнка, виготовлення колекції). Він одним із перших дослідив педагогіку дитячого співтовариства («ко­лективу»), порушив питання про те, як привчити дітей жити разом, спільно працювати, допомагаючи одне одно-



З історії педагогіки


 


му, і дати їм відчути, що спільними зусиллями можна зро­бити значно більше, ніж кожному окремо. С. Шацький розкрив низку закономірностей формування дитячого ко­лективу (самоврядування, чіткий розподіл обов'язків, ор­ганізація корисної діяльності в умовах взаємодопомоги і контролю, шефство старших над молодшими, громадська думка, формування звичаїв, рух колективу вперед).

На думку Шацького, у вихованні підростаючого поко­ління особливе місце має належати праці. Він акцентує на її соціально-виховній ролі. Праця школярів — засіб, що дає можливість дитині відчути себе учасником загальної праці. Учений висуває до дитячої праці певні вимоги (її різноманітність, пов'язаність з працею дорослих, продук­тивність; зміна видів праці, її систематичність і посиль-ність; розумна організація праці, емоційна забарвленість, захопленість; усвідомлення учнем значущості своєї праці для народу).

С. Шацький вважав, що виховує підростаюче поколін­ня не лише школа, а й навколишнє середовище. Тому не­обхідно вивчати його потенційні виховні можливості й ро­зумно їх використовувати.







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 203. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия