Література.

1. Березіна Н. О., Вінда О. В., Галябарник М. М. та ін. Запрошуємо до діалогу: За проектом "Діалог": Навчальний посібник. — К.: Богдан, 2003. - 128 с

 

2.

30 Розділ 1

Богуш А. М. Готуємо руку дитини до письма. — 3-тє вид., зі змін, і доповн. — Тернопіль: Мандрівець, 2009. — 108 с.

3. Денисенко Н. Ф., Григоренко Г., Михайліченко А. Ф. Дітям про здоров'я та особисту безпеку. — 3-тє вид. доп. — Дніпропетровськ: Генеза-Південь, 2007. — 146 с.

4. Денисенко Н., Григоренко Г., Михайліченко А. Азбука безпеки і здоров'я (100 ігор для дітей 4-8 років). — Дніпропетровськ: Генеза-Південь, 2004. — 80 с

5. Денисенко Н., Григоренко Г., Михайліченко А. Дитячі народні рух­ливі ігри. — Запоріжжя: ЗОШПО, 2003. — 75 с

6. Денисенко Н. Ф. Формування свідомого ставлення до здоров'я // Дошкільне виховання. — 2008. - № 9. — С. 3—5.

7. Кононко О. Л. Субсфера "Я - фізичне"; Субсфера "Я - психічне" // Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. — К.: До-шкільну виховання, 2003. — 243 с

8. Лохвицька Л. В., Андрющенко Т. К. Дошкільникам про основи здоров'я: Навчально-методичний посібник. — 2-ге вид., оновл. — Тернопіль: Мандрівець, 2008. — 192 с

9. Організація ігрової діяльності дітей дошкільного віку / Авт.-упор. А. П. Бурова. — Тернопіль: Мандрівець, 2010. — 256 с

 

10. Сварковська Л. А., Єршова О. О., Галичина М. В., Бабанська Ю. А. і Фізична культура — дошкільникам. Планування роботи за Базовою про­грамою розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" / За ред. Л. А. Свар-ковської. — Тернопіль: Мандрівець, 2009. — 144 с

11. Система роботи з психофізичного розвитку дитини / Авт.-упор. і В. В. Єфремова. — Тернопіль: Мандрівець, 2009. — 160 с

12. Фізкультхвилинки у початковій школі. 2-ге вид., зі змін, та до- повн. / Упор.: Т. В. Решетуха, Т. Б. Ухіна, О. В. Лабащук. — Тернопіль: Мандрівець, 2008. — 128 с.

13. Фіцула М. М. Педагогіка. — К.: Академвидав, 2005. — 560 с

Синягина Н. Ю., Кузнецова И. В. Как сохранить и укрепить здо­ровье детей. Психологические установки и упражнения. — М.: Владос, 2004. - 150 с.

 

Здоров 'я дітей — здоров 'я нації 31

Формування здоров'я дітей, які часто хворіють

Формування, збереження, відновлення (реабілітація) фізично­го, психічного, духовного і соціального здоров'я молодого поколін­ня є життєстверджувальною моделлю цивілізованого суспільства, здоров'я дітей — це здоров'я нації.

Реалізація цієї моделі здійснюється сім'єю (людьми, які тур­буються про дітей), самою дитиною, об'єктами та суб'єктами (оціально-педагогічного середовища (дошкільними навчальними Зй кладами).

Виходячи з цього, окреслюються і чинники, що впливають на формування всіх компонентів здоров'я дітей дошкільного віку:

- готовність батьків передати здоров'я своїм дітям в умовах їх­нього пренатального розвитку (внутрішньоутробного періоду), а потім до формування здоров'я дітей після народження;

- соціально-економічні та соціально-психологічні умови в сус­пільстві, родині, навчально-виховному закладі, де перебуває дитина;

- екологічне довкілля, рівень їхньої екологічної культури;

- здоров'язберігальне та здоров'яформувальне середовище, в якому забезпечується рівновага між адаптивними можливостями організму дитини та його впливом;

- свідоме ставлення дітей дошкільного віку до власного здо­ров'я;

- рівень професійної компетентності педагогів у формуванні, збереженні, зміцненні, реабілітації здоров'я молодого покоління, свідоме ставлення педагогів до власного здоров'я.

Означені чинники доповняє ще й комплекс проблем у системі освіти:

- відсутність у багатьох закладах освіти здоров'язберігального середовища;

- стресогенний характер навчально-виховного процесу, що при­зводить до втоми та перевтоми вихованців дошкільних навчальних закладів та зниження їхньої працездатності (фізичної, психічної, емоційної), яка є однією із причин дитячих хвороб;

- відсутність ґрунтовних науково-методичних засад педагогіч­ної корекції; ефективних технологій педагогічного супроводу дітей із порушеннями та розладами психофізичного розвитку;

 

32 Розділ 1

- недостатній рівень професійної підготовки педагогів і спеці­алістів - дефектологів, сурдологів, логопедів, тифлопедагогів, ін­структорів ЛФК, психоневрологів тощо; -

- низький рівень педагогічної культури батьків.
Загальновідомо, що здоров'я молодого покоління є не лише

найбільшою цінністю родини, а й фізичним і духовним надбанням суспільства. На жаль, у дошкільних навчальних закладах діти хво­ріють досить часто.

Серед батьків і педагогів побутує думка, що хвороби дітей по­чинаються із застуди. Виходячи з цього, батьки, а нерідко й ви­хователі дошкільних навчальних закладів, починають надто тепло одягати дітей, бояться провітрювати задушливі приміщення, загар­товувати їх прохолодним повітрям, водою. Як свідчить практика, навіть і такі перестороги не рятують дітей від нежитю та кашлю.

Дослідження вчених-медиків С. Мартинова і Т. Глушанок до­водять, що будь-яка застуда — це, зазвичай, вірусне грипоподібне захворювання, яке виникає після контакту із хворою людиною.

Збудником гострих вірусних інфекцій є не один-єдиний вірус, а понад 200 видів вірусів. І оскільки після перенесеного захворюван­ня імунітет дитини послаблюється, вона може заражатися досить часто. Інколи буває достатньо короткого контакту з хворою людиною, щоб у дитини з'явилося чергове захворювання.

У зв'язку з цим виникає запитання: чому не всі діти хворіють однаково часто? Медики відповідають, що це відбувається тому, що захворювання розвивається лише тоді, коли захисні сили ор­ганізму дітей (від 1 року до 15 років) послаблюються. Особливо це стосується дітей раннього та дошкільного віку.

Отже, всім батькам, педагогам, вихователям треба знати: в ран­ньому та дошкільному дитинстві відбувається процес формування та "навчання" імунної системи дитини.

У. реформованому організмі недостатньо виробляється інтер­ферону — речовини білкового походження, яка виконує головну роль у боротьбі з вірусною інфекцією.

Тому кожен з будь-яких вірусів, що викликає ГРВІ (гостру респіраторну вірусну інфекцію), зазвичай, для дітей раннього та до­шкільного віку закінчується захворюванням.

Перше і найголовніше правило — дітей необхідно оберігати від контактів із вірусними інфекціями.

Здоров 'я дітей — здоров 'я нації 31

Друге правило — батьки і педагоги мають володіти знаннями про те, що головними переносниками вірусів є саме дорослі, у яких не­рідко захворювання проходить у прихованій формі. Вплив вірусної інфекції на дорослого та дитячий організм різний. Діти хворіють на іірус досить важко, а після хвороб у них часто виникають усклад­нення. Причиною цього є не лише зниження імунітету дитини. короба часто пов'язана з особливостями анатомічної будови дихальної системи дітей.

Першими проявами вірусного захворювання є нежить. Це катастрофа для дітей, оскільки неможливість дихати носом відразу вибиває дитину зі звичного ритму життя. Вона не може нормально їсти, спати, гратися, тому що слизова оболонка носа є рефлексо-генню, стартовою зоною кори головного мозку, де розташовані різні центри соматичної системи, внутрішніх органів, а також са­мою мозку. "Виключення" носа з процесу дихання порушує сон, кіліючинок, гру і харчування. Після цього через 2-3 доби у дитини починається запалення середнього відділу вуха, оскільки інфекція і носових ходів швидко проникає через широку євстахієву трубу в барабанні перетинки.

Далі інфекція прямує у бронхи та легені. У такому разі в болю і може розвинутися бронхіт або запалення легенів, кисневе голо­дування, що є надзвичайно важким ускладненням стану здоров'я.

Лікарська статистика засвідчує, що майже 90 % усіх захворюнь у дітей 2-7 років становлять інфекції дихальних шляхів.

У 95 % хворобливих дітей дошкільного віку від тривалого прий­мані ліків порушується також кишкова мікрофлора, яка перешко­джає проникненню шкідливих мікроорганізмів у кишківник, бере участь в утворенні вітамінів групи В та вітаміну Б в організмі.

Аналіз стану здоров'я дітей у дошкільних навчальних закладах засвідчує: у дошкільників, які часто хворіють, виявлені чіткі ознаки нестачі в організмі вітамінів групи В. Це призводить до появи у них заїдів, тріщин, запалення слизової слизової оболонки рота, язика.

У 75 % хворобливих вихованців дошкільних навчальних за­кладів спостерігають ознаки алергійного діатезу (ураження шкіри, Слизових оболонок носа і верхніх дихальних шляхів), харчової та медикаментозної алергії. Алергійний діатез, що зустрічається навіть у людей зрілого віку, протікає на тлі різних порушень функцій шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчного міхура.

 

34 Розділ 1

Діти, які часто хворіють вірусними інфекціями, мають також відхилення у діяльності нервової системи, що виявляється у різних невротичних реакціях (нервовий тик, енурез, заїкання).

Ось чому вірусні респіраторні захворювання дихальних шля­хів дітей раннього та дошкільного віку повинні привертати пильну увагу всіх дорослих — батьків, вихователів, медичних працівників.

Трапляються випадки, коли вірусні інфекції набувають хроніч­ної форми. Сучасною медициною доведено, що тривалі, хронічні носії вірусів в організмі дитини є збудниками гострих респіратор­них вірусних інфекцій.

Отже, хворобливість дітей є надзвичайно тривожним явищем у дошкільних навчальних закладах. Це головна причина відставання вихованців у навчанні, засвоєнні навчальної програми, фізичному та психічному розвиткові.

На що потрібно, насамперед, звернути увагу педагогам, вихова­телям та батькам?

По-перше, необхідно зрозуміти, що діти, які часто хворіють, вимагають особливої уваги. Через велику кількість пропусків до­шкільного навчального закладу ці діти відстають від своїх ровес­ників у розвиткові. Отже, після хвороби не варто вимагати від них високої успішності. Наздогнати швидко своїх ровесників хво­роблива дитина не зможе. З нею потрібно займатися додатково. Доцільними будуть консультації і для її батьків.

По-друге, дорослі щодо дітей повинні дотримувати певних гігієнічних норм — правильно організовувати харчування, до­тримувати режимних моментів, проводити різні форми роботи з фізичного виховання, загартовування, використовувати дихальну гімнастику, точковий масаж тощо.

Особливо важливим є загартовування дітей. Сутністю загарто­вування є:

- збільшення вироблення тепла в організмі та зменшення те­пловіддачі, що створює умови для знищення вірусів;

- підвищення імунітету завдяки виробленню в організмі інтер­ферону, лізоциту та інших захисних чинників;

- природне утворення в організмі вітаміну Д який виробляєть­ся під час ультрафіолетового випромінювання і слугує для форму­вання та зміцнення кісткових тканин.

 

Здоров 'я дітей — здоров 'я нації 35

По-третє, для збагачення мікрофлори кишківника та достатнього вироблення вітамінів групи В хворобливим дітям необхідно більше споживати овочів, фруктів, кисломолочних продуктів (особливо ацидофільних). Треба використовувати спеціальні мікробіо­логічні препарати типу біфікола, колі, лактобактерину, вітамінних Препаратів групи А, В, С, Е.

По-четверте, неабияку увагу потрібно приділяти дітям із різно­манітними алергійними захворюваннями. Дорослі, які виховують таких дітей, у тому числі й вихователі, повинні чітко дотримувати режиму організації життєдіяльності дітей упродовж дня з урахуванням їхніх вікових та фізіологічних особливостей. При цьому створюються такі умови, щоб діти-алергики не перевтомлювалися фізично, психічно й емоційно.

Дорослим потрібно дотримувати гігієнічних умов у груповій і спальній кімнатах дошкільного навчального закладу. Спілкування таких дітей із домашніми тваринами (кішками, собаками, птахами та акваріумними рибками) є не бажаним.

Вихователі дошкільних навчальних закладів мають бути обізна­ні і тим, що у дітей-алергиків часто буває підвищена чутливість до пуху свійських птахів, шерсті тварин, пилу. Такі діти не переносять цигаркового диму.

Парто пам'ятати, що пил на книгах, вікнах, килимах, шторах викликає у дітей алергійні реакції (кашель, чхання, нежить, висипи у роговій порожнині, на шкірі тощо). Тому в приміщеннях, де зна ходяться діти, потрібно щодня проводити вологе прибирання.

Надзвичайно важливе значення має психологічний клімат у і руні дошкільного навчального закладу. Він має бути позитивним, > 11 римованим на видужування вихованців. Дорослим не потрібно фіксувати увагу дітей-алергиків на їхній хворобі.

Медсестрам дошкільних навчальних закладів необхідно забезпе­чиш дітей, хворих на алергію, дієтичним харчуванням. Передусім із раціону цих дітей треба повністю вилучити продукти та страви, до яких у них підвищена чутливість: крашанки, здобні булочки, макарони, борошно для млинців, апельсини, мандарини, лимони, бана­ни, персики, полуниця, малина, шоколад, гострі страви та прянощі (гірчиця, перець, оцет, маринад, консерви), делікатесні сорти риби, Ікра чорна та червона, гострі сири, горіхи тощо.

 

 

36 Розділ 1

Діти-алергики не повинні вживати смажені страви, їх потрібно замінювати відварними та тушкованими.

У дошкільних навчальних закладах різних типів із дітьми, хво­рими на алергію, рекомендують проводити заняття з лікувальної фізкультури. Корекційними заходами щодо алергійних виявів є також курс фітотерапії, призначення дітям ферментних, та проти-алергійних препаратів.

П'ятим корекційним заходом є виконання дорослими етичних норм поведінки стосовно дітей, які часто хворіють.

Етичні норми — це уважне ставлення, спокійний, радісний на-, стрій, любов, піклування, правильне виховання, постійний розви­ток пізнавальної активності дітей, знайомство з природою тощо.

Сучасний дошкільний навчальний заклад має створити сере­довище, яке сприяло б збереженню здоров'я дітей (фізичного, психічного, духовного та соціального); забезпечити рівновагу між, адаптивними можливостями організму дошкільників та середови­щем, що постійно змінюється; застосовувати методику психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу на кожному віко­вому етапі; діагностику стану здоров'я та заходи для формування здорового способу життя дошкільників; ефективну корекційну ро­боту за медичними показниками дитини.

Треба, щоб гасло "Не зашкодь" стало кредом не лише меди­ків, а й педагогів і вихователів, а також щоб різними шляхами (самоосвітою, післядипломною освітою на курсах перепідготовки) поглиблювати власні науково-методологічні знання як у галузі пе­дагогіки здоров'я, так і в галузі колекційної педагогіки.

Керівникам дошкільних навчальних закладів потрібно ство­рити чітку систему управління дидактичною, виховною, науково і методичною підсистемами, активізувати інноваційні процеси у дошкільних навчальних закладах шляхом впровадження гуманно-орієнтованих педагогічних технологій, створення творчих груп, розробки авторських програм, індивідуальних програм розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Варто пам'ятати, що в океані дитячих хвороб, сирітства та пе­дагогічного бездоріжжя необхідно об'єднувати свої зусилля всім педагогам і науковцям. Лише разом можна подолати негаразди, зробити життя дітей в Україні здоровим, радісним і повноцінним.

 

 

Здоров 'я дітей — здоров 'я нації 37

Батьки, педагоги мають усвідомити, що дітям необхідно віддавати більше любові, ніжності, тепла.

Література

1. Григоренко Г. І., Денисенко Н. Ф., Коваленко Ю. О., Маковецька Н. В. Оздоровча робота в дошкільному навчальному закладі. — Запоріжжя: ЗНУ, 2006. -99 с.

2. Лохвицька Л. В., Андрющенко Т. К. Виховання здорової дитини в
сучасній сім'ї. Сім'я — берегиня здоров'я дитини: Навчально-методичний посібник. — Тернопіль: Мандрівець, 2010. — 228 с

1. Глушанок Т. Г., Волкова Л. Н. Тайны здоровья ребенка. — Санкт-Петербург: Интерспект, 1994. — 304 с.

4. Овчинникова Т. С. Организация здоровьесберегающей деятельноті дошкольных образовательных учреждениях: Монография. — Санкт-Петербург: Каро, 2006. — 176 с.

5. Селиверстова Д. Н., Селиверстова В. В., Селиверстов В. Н. Логика здоровья. — Санкт-Петербург: А.В.К., 2002. — 220 с.

6. Шилкова И. К, Болышев А. С, Силкин Ю. Р., Лебедев Ю. А., Філіпова Л. В. Здоровьеформирующее физическое развитие. Развива­нии двигательные программы для детей 5-6 лет: Пособие для педагогов дошкольных учреждений. — Москва: Владос, 2001. — 336 с.

Працездатність дітей та їхнє здоров'я

Як відомо, характеристика здоров'я включає в себе фізичний, психічній, духовний та соціальний розвиток дитини. Здоровою вважають дитину, в якої відсутні захворювання і яка має високі адаптаційні можливості — опірність до змін природних явищ та у і (м пальному середовищі. Беруть до уваги й позитивне психологічне (самопочування, прояви радості, сміху, доброзичливе ставлення до однолітків і дорослих.

Щоб виховати здорову дитину, потрібно також розвивати й ко­ри і у вати її працездатність, тобто формувати здатність діяти ціле спрямовано і результативно. Наявність зазначених навичок залежить від зовнішніх умов і від функціонального стану організму.

У дошкільника працездатність знижується дуже швидко. Про це Свідчить загальний "руховий неспокій", який сповіщає про втому дитини. Він є захисною реакцією організму, який немовби виклюється, роблячи відпочинок, і у такий спосіб уникає перевтоми та виснаження.

38 Розділ 1

Помічено, що намагання дорослого зняти або обмежити рухо­вий неспокій дітей, словесно звертаючись до них, не дають очіку­ваного результату. Можна скільки завгодно вимагати, вмовляти, просити дитину бути уважною, проте всі спроби будуть марними. Вона може зосередитися не більше, ніж на кілька хвилин.

Який же вихід із цієї ситуації? Як діяти?

Гігієністи та фізіологи радять змінити вид діяльності або дати дитині змогу відпочити. Тоді вдається нібито відсунути втому й продовжити час ефективної праці.

Однак і це не вихід, позаяк чинниками працездатності та її під­вищення (до речі, саме активізація зусиль зумовлює втому) слугують три системи: фізіологічна (фізична), психічна (інтелектуальна, або розумова) та емоційна. Всі вони взаємопов'язані та взаємозу-мовлені. Однак треба зважати на певні закономірності зміни розумової працездатності: вона залежить від того, як дитина витримуй фізичне та емоційне напруження.

Коли вона виконує розумові дії, її працездатність спочатку по­ступово підвищується — це період входження у діяльність, при­звичаєння до неї. Потім настає період оптимуму — працездатність утримується на певному рівні (її часова тривалість може бути різ­ною).

Далі з'являються перші ознаки втоми: знижуються увага, якість розумової дії (зменшується кількість правильних відповідей); частішають помилки; різко погіршується якість малювання, ліплення тощо (робота руки). Спостерігаються також руховий неспокій,! поведінкові зміни (дитина стає збудливою, неуважною) та зміни в регуляції фізіологічних функцій (дитина надмір пітніє, обличчя червоніє або блідне, порушуються дихання й серцебиття, часом] різко падає або підвищується кров'яний тиск). У декого з дітейпроцес гальмування при втомі такий сильний, що вона може навіть заснути.

Зауважимо: як тільки дитина починає втомлюватися, треба] зменшити навантаження чи запропонувати змінити вид діяльності,! чи дати просто відпочити. Тоді ми не доведемо її до перевтоми] й через якийсь час знову зможемо продовжити навчання. Бо всі! зміни в організмі, пов'язані з утомою, тимчасові, вони зникають під час відпочинку чи зі зміною виду діяльності. Беручи до уваги і особливості дитячої втомлюваності, не треба, однак, уникати вто-

 

 

Здоров 'я дітей — здоров 'я нації 39

ми взагалі. Необхідно віддалити час її настання і, найважливіше, іапобігти виникненню перевтоми. Тут постає запитання: а чи може праця зовсім не спричиняти втому? І якщо вихователеві пощастить створити такі умови, щоб діти працювали, не втомлюючись, то чи матиме це ефект?

Потрібно зазначити, що втома як фізіологічний стан, зумовлюва­ний тривалою або одноманітною діяльністю, має подвійну біологічну дію. З одного боку, вона є захисною реакцією на надмірне виснажен­ня організму, а з другого — стимулює відновлювальні процеси, роз­ширює межі функціональних можливостей. За правильної організації праці те саме навантаження поступово зменшуватиме втомлюваність під нього. Головне, щоб діти не зазнавали розумового, емоційного та статичного перевантаження.

Початковими ознаками перевтоми можуть бути зміни у пове­дінці (плаксивість, дратівливість, агресивність); стійке зниження працездатності (дитина забуває те, що знає, припускається простих помилок), опірності організму до захворювань. Дитина часто скар­житься на головний біль та біль у шлунку, в неї проблеми зі сном, погіршується апетит. Якщо перевтома стає хронічною, то це нега­тивно позначається й на фізичному розвиткові, і на стані здоров'я (фізичного, психічного, соціального).

Педагоги повинні пам'ятати: внаслідок перевтоми в дитячому організмі настають такі зміни, які не проходять ані за короткочасно­го відпочинку, ані в разі переключення на інший вид діяльності, зо­крема знижується вироблення організмом природного білка (інтер­ферону), завдяки якому утворюється імунітет, а також вітамін Б.

Загальна схема розумової працездатності дитини

Перший етап — опрацьовування, або входження (перші 3—5 хв). Цей період скоротиться, якщо відразу ж створити ситуацію ціка­вості, гри, привернути увагу дошкільника до подальшої праці.

Другий етап — оптимум — період найвищої працездатності (на­ступні 10—15 хв). Цей період можна подовжити, якщо змінювати види діяльності дитини, підтримувати в неї зацікавленість. Однак варто зважити на те, щоб висока інтенсивність навіть дуже цікавої дітям і різноманітної праці не тривала понад 20 хв.

Третій етап — зниження працездатності (треба дати дітям від­почити, відвернути їхню увагу або запропонувати інший вид ді-

 

40 Розділ 1

яльності). Це можуть бути: фізкультхвилинка з веселою пісень­кою, вправами, іграми; імітаційні вправи гримасування, ігри губ, носа, брів; звуконаслідування (дихальні вправи); пантоміма; міні-ритмічна гімнастика; сміхо-, арома-, квіто-, музикотерапія.

Треба також зважати на те, що кожен вид інтелектуальної ді­яльності має свої нервові, фізичні й емоційні затрати.

Найважчі для дитини заняття — читання, написання елементів цифр та літер, розв'язування задач. Спеціальними дослідженнями встановлено: тривалість безперервного читання у шестирічок не повинна перевищувати 8 хв. у 7-8 років — 10 хв. Оптимальна три­валість безперервного письма — 2 хв 40 с

Відповідно до поданої вище схеми спостерігається приблизно така сама закономірність динаміки працездатності протягом на­вчального дня (першої його половини). Перше заняття — впра-цьовування; друге — оптимум, а з третього заняття починається зниження працездатності. (Часто дитина сама відчуває це і каже, що втомилася.)

Щодо денної динаміки працездатності, то оптимальний час для навчальних занять — перша половина дня: тоді в більшості дітей спостерігається найвищий рівень працездатності (у "жайворонків" та "голубів"). У другій половині дня їхні розумові зусилля помітно погіршуються.

З молодшими дошкільниками не варто проводити заняття у дру­гій половині дня, бо в цей час у дітей погіршується працездатність і спостерігається більш виявлена втома, ніж на заняттях у першій половині дня. Однак діти-"сови", навпаки, активізуються частіше з другого заняття і найактивніші саме у другій половині дня.

Динаміка працездатності протягом тижня підлягає тій самій за- кономірності, що і впродовж дня: понеділок — впрацьовування. вівторок, середа — оптимум із найвищою та стійкою працездатніс­тю; а з четверга працездатність починає знижуватися. З'являються перші ознаки втоми, і належний робочий стан підтримується (при­чому лише на деякий час) лише завдяки значному вольовому зу­силлю або великій зацікавленості. Але якщо в цей момент не дати організмові змоги відпочити або не змінити вид діяльності, пра­цездатність дитини істотно знизиться, а отже, наступного дня (у п'ятницю) її діяльність буде малоефективною. Тому четвер доціль-

Здоров 'я дітей — здоров 'я нації 41

но робити днем неповного інтелектуального навантаження — про­водити фізкультуру, музичне заняття, екскурсію тощо. На поне­ділок, коли працездатність знижена й нестійка, треба планувати найменшу кількість занять і скорочувати їхню тривалість.

Подібна закономірність простежується й у річній динаміці пра­цездатності дошкільнят (перші шість тижнів від початку навчаль­ного року — період впрацьовування: організм після літа пристосо­вується до нових розумових навантажень).

Орієнтовно від жовтня й по кінець грудня у дітей констатується відносно стійка й висока працездатність; надалі вона знижується, а тому вихованцям ДНЗ потрібен відпочинок — "канікули". Після них організм знову, десь зо два тижні, впрацьовується, і настає короткий період сталої працездатності. У середині лютого праце­здатність дитини спадає. Тож для старших дошкільнят наприкінці лютого або на початку березня треба зменшити розумове наван­таження або знову влаштувати короткі "канікули", коли заняття з інтелектуальної діяльності не проводять. Це явище в контексті працездатності пов'язане з нагромадженням втоми в організмі, зі зниженням його опірності через брак ультрафіолету.

Спеціальні дослідження засвідчують, що після так званих "ка­нікул" у дітей підвищується пізнавальна активність, знижується руховий неспокій, поліпшуються динаміка працездатності й функ­ціональний стан центральної нервової системи. Із викладеного вище зробимо висновок: зміст навчального матеріалу на початку заняття, навчального дня, тижня, року має бути, якщо змога, по­легшеним (працездатність у цей час знижена, а функціональні на­вантаження на всі системи організму збільшені).

У слабше розвинених дітей і в тих, які мають відхилення у ста­ні здоров'я, констатують найдовший період входження, найкоротший період стійкої працездатності і найбільш різкий її спад. Ма­люки швидше втомлюються й довше відпочивають. Дослідження Ю. Змановського показали, що ритмічність працездатності підпо­рядкована циркадним (добовим) біоритмам дитини. Ритмічними є не лише серцева діяльність, дихання, газообмін, маса крові, що циркулює, а й усі фізіологічні та психічні процеси в організмі лю­дини. У більшості дітей і дорослих працездатність підвищується в денний час і знижується вночі.

 

 

42 Розділ 1

Найчастіше дітям властиві два періоди зростання розумової актив­ності протягом доби: перший — з 8—12 год. другий — з 17—19 год. Удень з 13-15 год і вночі з 2-5 год працездатність найнижча. (Це пов'язано з тим, що до 13 год серцевий м'яз слабшає.) Зазна­чені дані свідчать про необхідність урахування біологічних ритмів в організації ігрової, трудової та навчальної діяльності дитини.

У світі існує загальноприйнята класифікація людей за циркадни-ми (добовими) особливостями динаміки їхньої працездатності:

1. Люди-"жайворонки" (четверта частина всього населення).
Для них характерні висока працездатність у першій половині

дня і зниження її у другій половині, особливо ввечері (вони рано лягають і рано прокидаються).

2. Люди-"сови" (ЗО % населення).

Маємо зворотну картину: час найвищої інтенсивності та про­дуктивності праці припадає на вечірні години (вони пізно лягають і пізно прокидаються).

Обидва типи відрізняються характером фізіологічних функцій: температурою тіла, артеріальним тиском, частотою пульсу тощо.

3. Люди-аритміки, або "голуби" (близько 45 % населення).

У них добова динаміка працездатності не має чітко виявлених коливань і зазвичай перебуває на високому (частіше) або на низь­кому рівні.

Дитина не народжується з готовим відчуттям часу. її добові біо-ритми формуються у процесі розвитку на основі індивідуальної ча­сової шкали організму, що росте й розвивається. Це має спонукати педагогів і батьків вивчати "біоритмічні портрети" дошкільнят і ко­ригувати організацію режиму та й загалом весь процес виховання. Оскільки циркадність формується, то в кожній групі й у кожному ДНЗ може бути власна часова шкала, а відтак, відповідно організо­ваний режим, трудова й навчальна діяльність дітей упродовж дня. Головне, щоб формування індивідуальних біоритмів поєднувалося зі зміцненням здоров'я дитини. Однак не потрібно підходити до організації режиму лише як до встановлення жорсткого часового розпорядку дня з обов'язковими, чітко визначеними процесами. За монотонної життєдіяльності знижується здатність організму адап­туватися до змінних умов, закладається підґрунтя для розвитку вто­ми. З огляду на це, має бути раціональна організація режиму дня з урахуванням зазначених особливостей. Передусім, це стосується ]

Здоров 'я дітей — здоров 'я нації 43

харчування: добрий сніданок для "жайворонків" і поживна вечеря або полуденок — для "сов".

Особливо значущі для раціональної організації режиму дня до­бові коливання працездатності дитячого організму. Умови трудової та навчальної діяльності для дітей-"жайворонків" доцільно зроби­ти напруженішими у першій половині дня, а для "сов" — у другій.

Вважаємо, що раціональний режим дня має бути стабільний і разом з тим динамічний, щоб діти могли адаптуватися до змінних умов зовнішнього соціального та біологічного середовища. Відтак процес оновлення режиму дня дітей у дошкільному навчальному закладі передбачає дотримання таких вимог: час пробудження й за­синання (вранці, вдень, увечері), тривалість прогулянок, час при­йому їжі чітко визначені, а щодо інших видів діяльності дошкіль­нят, то можливі зміни як за часовим відтинком, так і за тривалістю їх виконання.

Організовуючи розпорядок життєдіяльності дитини з ураху­ванням її "біоритмічного портрета", треба визначити особливості денного сну й часову динаміку багатьох психологічних якостей, з-поміж яких варто виокремити працездатність і настрій. Треба та­кож зважати, здійснюючи будь-які виховні засоби, на індивідуальні навколодобові особливості біоритмів.

Головне правило, що його маємо дотримувати під час організа­ції та при проведенні занять, — це регулювання розумового, пси­хічного та емоційного навантаження на дитину залежно від часу дня й, індивідуальних проявів добових біоритмів, які впливають на інтенсивність розумової та фізичної активності.

Діти-"жайворонки" успішно справляються із завданнями на перших заняттях, а от "совам" потрібен певний час для того, щоб увійти в оптимальний робочий ритм. Тож не обов'язково зранку вимагати від такої дитини повних і правильних відповідей. Доціль­но перенести на більш пізні (денні) години частину пропонованої роботи або індивідуально попрацювати з нею. Подібна динаміка властива й емоційним реакціям дітей: "сови" плаксиві і дратівливі вранці, а "жайворонки" — ввечері. Для дітей-аритміків ("голубів") із низькою працездатністю вдень найзручнішим буде гнучкий, щад­ний режим навантажень (на короткий або тривалий термін).

Педагогам варто знати, що в дошкільному віці можлива певна корекція біоритмічних проявів, а саме: режим дня організовується

 

44 Розділ 1

так, щоб створити передумови для поступового формування в ди­тини високийо рівень працездатності впродовж усього дня (крім періоду сну). Треба також запобігати зниженню працездатності й небажаним змінам емоційного стану в дітей-"жайворонків" у другій половині дня, а в дітей-"сов" — у першій його половині. Ці проблеми розв'язують за раціонального поєднання розумових, фізичних та емоційних навантажень.

Вагомий внесок у дослідження працездатності людини зробив відомий американський учений Пол Брег. Він стверджував, що провідною силою нашого тіла є нерви. Нервова сила — джерело всього життя. Дитина, у якої є ця сила, — активна і щаслива, здо­рова й життєздатна.

Нервова сила й тілесне здоров'я внутрішньо взаємопов'язані. Тіло людини — складний механізм, а нервова сила — ритмічний чинник. її ж енергія, у свою чергу, залежить від гармонійної діяль­ності життєвих органів.

Що таке "нерви"? Це популярне в народі слово означає нерво­ве виснаження або брак нервової сили, енергія якої живить увесь людський організм.

Те диво, що його ми називаємо нервовою системою, складаєть­ся з мільйонів клітин, які накопичують нервову силу. Загальна її кількість — наш нервовий капітал. Кожен орган працює без затри­мок, не змінюючи обсягу нервової сили клітин. Тому наше життя більше залежить від неї, аніж від їжі чи повітря.

Зниження резервів нервової сили спричиняють такі чинники: погане, нерегулярне, низькокалорійне харчування; брак повітря, кисню; поверховий, недостатній або надмірний сон; фізичне, емо­ційне та психічне виснаження або напруження; перевтома, стреси, дистреси; гнів, тривога, ненависть, жадібність; горе, сильне збу­дження та інші негативні емоції. Нервове виснаження робить жит­тя дитини нещасним.

Дитина зі слабкою нервовою силою буває байдужою, безініці­ативною, має погану здатність до уяви, ентузіазму, самоконтролю. Вона легко підпадає під вплив інших дітей, не вірить у себе, у свої здібності, у щирість товаришів, стає тривожною.

Тривожність — головна ознака слабкої нервової сили, яка може призвести до нервового розладу та розладу діяльності шлунково-

Здоров 'я дітей — здоров 'я нації 45

кишкового тракту, до слабкої циркуляції крові та повітря, втрати зрівноваженості, самовпевненості, гарного настрою.

В організмі дитини наявні дві форми нервової сили. Перша — м'язова. Ця сила зумовлює м'язову дію органів. її високий рівень забезпечує міцне здоров'я і здатність протистояти хворобі, а отже, тривале здорове життя. Друга — духовна нервова сила, або психічна енергія. Завдяки їй формуються потужний інтелект, добра пам'ять, стійка витримка.

За високої духовної нервової сили збалансовуються особистісні якості людини, вона досконало володіє власними емоціями.

Правильно здійснювані виховання та навчання дітей урівно­важують нервову систему, але коли ця рівновага порушується, ('являються нервове виснаження, депресія або напруження. Нер­пові розлади призводять до духовної та тілесної втоми, порушення обміну речовин та діяльності внутрішніх органів, до втрати праце­здатності.

При розладах нервової сили у дошкільнят можуть спостеріга­тися: недостатня концентрація енергії; слабка пам'ять (або її від­сутність); втрата свідомості, запаморочення; меланхолія, дратівли­вість, надчутливість; погані нахили.

Щоб уникнути зазначених проявів, необхідна корекція нервової сили. її успіх полягає у формуванні в дитини добрих думок і почут­тів, у розвиткові розумових здібностей (уміння планувати свої дії, передбачати майбутню діяльність); у вихованні бажання досягати успіху, виявляти творчість; у налагодженні здорового сну; у забез­печенні збалансованого харчування (зокрема, достатньої кількості вітамінів В- комплексу, кальцію), належного рухового режиму, пере­бування на свіжому повітрі, правильного дихання (переважно діа­фрагмового); у загартовуванні, навчанні релаксації, самоконтролю, саморегуляції; у вихованні доброзичливості, чуйності, уважності до людей та ровесників. Все це є тими життєдайними струмками, що дадуть дитячому організмові нервово-життєву силу (енергію) та пра- цездатність.

 

46 Розділ 1

Практичний матеріал з формування працездатності у дошкільників

(для дітей молодшого і старшого дошкільного віку)

Ведмежата

Дорослий пропонує дитині уявити себе маленьким ведмежатком, яке лежить у барлозі. Подув холодний вітерець і пробрався у його лігво. Ведмедик змерз. Він згорнувся у маленький клубочок — грі­ється. Надворі стало жарко, ведмедик розгорнувся і зарикав.

Ведучий розповідає про ведмедика, а дитина імітує його рухи.

Вправа для м'язового розслаблення.

Ведмеді

Групова гра.

Умовно позначають барліг, у якому житимуть ведмеді. Двоє ді­тей беруться за руки — це "ведмеді". На слова "Ведмеді йдуть на полювання!" вони біжать, намагаючись оточити і спіймати інших гравців. Потім "ведмежата" лягають спати. Прокинувшись, знову йдуть на полювання.

Гра триває доти, поки не залишиться жодної неспійманої ди­тини.

Ця гра сприяє зняттю м'язового напруження, стимулюванню активності і розвиткові навичок спільних дій. Доцільно використа­ти маски ведмедів. їх можуть виготовити самі діти.

Хода

Дитині пропонують імітувати ходу різних людей і тварин. На­приклад, походити, як стара людина, як маленька дитина, як ко­шеня, як лев, як клоун у цирку, як ведмедик тощо. Варіанти ходи дитина може придумати самостійно.

Можливий другий варіант цієї гри, коли інші діти за ходою на­магаються відгадати, хто йде.

Вправа для зняття напруження, емоційного розкріпачення ді­тей.

Зоопарк

Діти перетворюються у своїх улюблених тварин. Спочатку всі сидять за стільцями ("у клітках"). Кожна дитина імітує рухи своєї

Здоров 'я дітей — здоров 'я нації 47

тварини, решта відгадують, хто це. Після того, як усіх "упізнають", КЛІТКИ відчиняють, і "звірі" починають стрибати, бігати, кричати, ричати, гавкати тощо.

Незнайко

Кожна дитина — це Незнайко. Дорослий ставить різні запитан­ня дітям, а вони лише знизують плечима, розводять руками.

Виразні рухи: підняті брови, опущені кутики рота, підняті на Мить плечі, руки злегка розводять у сторони, долоні розкриті.

Після гри визначають ліпшого Незнайка. Ця гра також сприяє розвиткові виразних жестів.

Спробуй відобразити загадку

Діти об'єднуються у дві підгрупи. Кожна підгрупа задумує якусь іагадку і передає її за допомогою міміки і жестів. Друга група дітей нідгадує її. Загадки мають бути прості і знайомі всім дітям.

Потяг

Діти стають у коло. Вони почергово виступають у ролі веду­чого, який показує певні рухи (без слів). Ведучий у ролі потяга, що веде за собою вагони. Вони повторюють усі його рухи. Діти-"нагончики" повинні повторювати те, що зображує головний, і, якщо він показує не рухи, а якусь людину чи тварину, то відгадати, кого він зображує.

Ця гра "без слів" допомагає замкнутій дитині легше вступити у контакт з однолітками.

Подорож

Група дітей вирушає у подорож. Вони придумують, куди, на­віщо, чим пересуватимуться. Все це діти обговорюють. Вони став­лять одне одному запитання. Можна запропонувати дітям показати "без слів" спосіб свого пересування.

Гру-"подорож" можна використовувати самостійно або як під­готовчий етап до наступної гри.

Тварина, якої не існує

Дитина придумує таку тварину, якої насправді не існує. Потім вона намагається зобразити її, виконати відповідні рухи. Імітація відбувається "без слів", під музику. Інші учасники гри відгадують, яка ця тварина: весела чи сумна, добра чи зла тощо.

 

48 Розділ 1

Чарівник

Чарівник (ведучий) "зачаровує" інших дітей так, що вони по­чинають виконувати лише його вказівки. Спочатку він дає словесні команди і підкріплює їх дією, потім обмежується лише словесною командою.

При ускладненні: в дії можуть включатися водночас три-чотири частини тіла.