Риторика як наука.

З одного боку, красномовство - це мистецтво, розкута гра словом, якою можна милуватися, як милуються виступом артиста. Часом такий дар проявляється сам собою, від природи. Водночас риторика - це ще й наука, яка має свої закони, правила, особливості.

Слово риторика грецького походження, що в перекладі означає «ораторське мистецтво». Риторика як наука виникла у істинно демократичній Давній Греції 2,5 тисяч років тому з єдиним призначенням впливати на розум і волю громадян засобами живого слова і тим допомагати їм та захищати.

Батько риторики, видатний оратор Давнього Риму Цицерон писав: "Краща в світі мета - стати хорошою людиною". Тому в давньому світі існували чисельні школи філософії, риторики, ораторського мистецтва, де обдарована молодь оволодівала секретами класичних наук на користь собі й державі.

Термін «риторика» ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням. Витоки його різних інтерпретацій сягають глибокої давнини, коли чітко визначилися два підходи до сприйняття риторики: з одного боку Платон, Сократ, Арістотель, Цицерон, які розвивали концепцію змістової риторики, де одним із компонентів була ідея (Логос), а з другого школа Квінтіліана, яка розглядала риторику як мистецтво прикрашання мовлення.

У сучасних підручниках і тлумачних словниках подають такі визначення терміна «риторика»:

Риторика – це наука красномовства, ораторського мистецтва (словник української мови).

У першому підручнику з риторики (1620 р.), який був виданий у Росії, невідомий автор подає таке визначення: «Риторика научає правил життя і наставляє на корисну працю добрими словами».

Професор Галина Сагач розглядає риторику як науку про закони управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю, тобто, про закони, які визначають ефективність цієї діяльності.

Риторика – це наука і мистецтво переконуючої комунікації, що становить фундамент професіоналізму спеціалістів гуманітарного циклу (підручник з риторики Л. Спанатія).

Риторика – наука про способи переконання, ефективні форми впливу (переважно мовного) на аудиторію з урахуванням її особливостей (підручник із риторики Абрамовича та Чікарькової).

Риторика – наука мовознавча. Немає культури спілкування без знання мови, тому риторика потрібна в усіх галузях професійного навчання, в усіх сферах суспільного життя. Мова дає можливість реалізувати себе як духовну особистість. Вона моделює вчинки людини.

Мова підтримує в людині стан психологічної впевненості, рівноваги, дає почуття перспективи, духовної опори.

Мову можна визначати як стан розуму в певний час, результат мислення.

Риторика – це наука успіху. Як і кожну науку, риторику потрібно вчити. Нею треба оволодівати. Основними методами вивчення в давній риториці були повтори, декламації взірців і написання своїх промов за зразками. Проте не слід забувати, що риторика, як ніяка інша наука, є суто індивідуальною, особистісною. Вона виховує особистість, Але потребує ґрунтовної підготовки, такту, смаку, обережності.

Риторика – це наука текстотворча, в центрі її закони мислення і мовлення, механізми продукування усного й писемного тексту.

Багато чого з того, що входило в предмет риторики часів її розквіту, відійшло до предметів інших наук. Тому риторику називають систематичною наукою. Оскільки вона все систематизувала, або синтетичною, бо поєднувала в собі те, що пізніше розвинулося в інші науки.

Сучасна риторика як наука переконання засобами мови виходить далеко за межі публіцистичних промов. Вона має широке застосування в різних ситуаціях мовного спілкування як усього суспільства, так і окремих мовців.

Традиційно риторику сприймають як науку красномовства. Але саме риторика щоденного мовного спілкування в соціумі має перспективу широкого застосування в сучасному українському суспільстві.

Залежно від того, що говорити і кому, риторика відповідає на питання, як говорити, для чого і де.